nashi duxovni ideali tvoru na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

Твір — Нарис

Кожний з нас шукає свій ідеал. Це може бути людина, твір мистецтва, добуток художнього слова, літературний герой. Вибраний ідеал стає прикладом для наслідування, особливо, тоді, коли він духовно богатый людин

Для мене ідеалом є Київський князь Володимир Мономах, що зійшов на великокняжий київської престол в 1113 році. Його діяльність як князя була спрямована на зміцнення Київської Русі: він зумів об’єднати навколо Києва біля трьох чвертей всіх російських земель і припинити на якийсь час їхній феодальний розпад; прославився як оборонець Русі від половецьких нападів. Його визнавала Візантія, Західна Європа. Мономах зумів примножити вагу Київської Русі на міжнародній арені

Але народ України знає князя не тільки як державного діяча, а й талановитого письменника, що у своєму невеликому добутку «Повчання» розповів про найважливіші моменти свого життя й свого періоду, виявив широку начитаність. По жанрі цей добуток — повчання дітям. Воно було досить поширене в середньовічній Літературі. За зразки Володимир міг брати повчання Соломона синові з «Притчі Соломона», заповіді дванадцяти патріархів, англосаксонські «Батьківські повчання» і др.

Однак по своєму змісті, ідеям, структурою «Повчання» В. Мономаха, на нашу думку, є самостійним оригінальним добутком князя. Вступна частина добутку насичена виписками з богослужбових книг, якими автор, передає стан своєї душі. Він прагне прославити бога, показати, що божого пещення можна домогтися трьома добрими справами: покаянням, слізьми й милостинею

Мою увагу залучила та частина «Повчання», де князь малює ідеальний образ правителя, перераховує його обов’язку перед своїм народом, перед самим собою. Він повчає дітей не забувати вбогих, не дозволяти сильним знущатися з більше слабкого, не вбивати, дотримуватися клятви, остерігатися гордині, не збирати скарбів, поважати старш і молодших, не лінуватися, остерігатися брехні, пияцтва, розпусти. Ці повчання можна назвати Кодексом духовності. Істини, закладені в ньому, є актуальними й сьогодні.

Особлива увага Володимир обертає на обов’язку князя як керівника держави, князя — воїна. Інтереси Русі, держави, народу він ставить вище особистих. Цю частину «Повчання» можна назвати дидактичної, оскільки в ній закладені основи добропорядності, доброзичливості, тобто тих людських чеснот, які можна об’єднати поняттям «духовність». Свої установки дітям Мономах підкріплює прикладами із власного життя. Коли на нього пішов війною Олег, Володимир добровільно віддав йому Чернігівську землю, щоб тільки припинити міжусобиці. Його життя пройшло в походах проти половців і в праці, і цей факт є також показовим для керівників сучасної України

Я високо ціную внесення Володимира Мономаха в розвиток і зміцнення своєї держави. Він справді був більшим патріотом, піклувався про Русь, державу, а тому й народ допомагав своєму князеві в скрутні мінути. Князівська ж любов до народу граничила з почуттям обов’язку. Дії князя вчать мужності, сміливості, порядності. За це йому честь і слава. Дай, Бог, щоб наша Україна якомога швидше поповнилася людьми, які б не забували, що в їхніх жилах тече народна кров