narod u romani epopei tovstogo vijna j mir tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

«Війна й мир» — один з ярчайших добутків світової літератури, що розкрило надзвичайне багатство людських доль, характерів, небачену широту охоплення явищ життя, найглибше зображення найважливіших подій в історії російського народу. В основу роману, як визнавався Л. Н. Толстой, покладена «думка народна». «Я намагався писати історію народу», — говорив Толстой. Народ у романі — це не тільки селяни й переодягнені селяни — солдати, а це й двірські люди Ростових, і купець Ферапонтов, і армійські офіцери Тушин і Тимохін, і представники привілейованого класу — Болконские, Пьер Безухов, Ростови, і Василь Денисов, і фельдмаршал Кутузов, тобто ті російські люди, для яких доля Росії не була байдужна. Народу протипоставлена купка придворних аристократів так «мордатий» купець, що хвилюється за свій товар перед узяттям французами Москви, тобто ті люди, які з повною байдужістю ставляться до долі країни

У романі — епопеї більше п’ятисот персонажів, дається опис двох воєн, події розвертаються в Європі й Росії, але, як цемент, скріплює всі елементи роману «думка народна» і «самобутнє моральне відношення автора до предмета». По думці Л. Н. Толстого, окрема людина коштовна лише тоді, коли він — невід’ємна частка великого цілого, свого народу. «Його герой — ціла країна, що бореться з навалою ворога» — писав В. Г. Короленко. Починається роман з опису кампанії 1805 року, що не торкнулася серць народу. Товстої не приховує, що солдати не тільки не розуміли цілей цієї війни, але навіть смутно уявляли собі, хто союзник Росії. Товстого не цікавить зовнішня політика Олександра I, його увага звернена на життєлюбство, скромність, хоробрість, витривалість, самовідданість російського народу. Основне завдання Толстого — показати вирішальну роль народних мас в історичних подіях, показати велич і красу подвигу російських людей в умовах смертельної небезпеки, коли психологічно людина розкривається найбільше повно.

Основою сюжету роману є Вітчизняна війна 1812 року. Війна внесла рішучі зміни в життя всього російського народу. Всі звичні умови життя змістилися, усе тепер оцінювалося у світлі тої небезпеки, що нависла над Росією. Микола Ростов вертається в армію, добровольцем іде на війну Петя, старий князь Болконский формує зі своїх селян загін ополченців, Андрій Болконский вирішує служити не в штабі, а безпосередньо командувати полком. Пьер Безухов віддав частину своїх грошей на спорядження ополченців. Смоленський купець Ферапонтов, у свідомості якого зародилася тривожна думка про «погибель» Росії, коли довідався, що місто здають, не прагне рятувати майно, а призиває солдат тягти все із крамниці, щоб нічого не дісталося «дияволам».

Війна 1812 року більше представлена масовими сценами. Народ починає усвідомлювати небезпеку при наближенні ворога до Смоленська. Пожежа й здача Смоленська, смерть старого князя Болконского в момент огляду селянського ополчення, загибель урожаю, відступ російської армії — все це підсилює трагізм подій. Разом з тим Толстой показує, що в цій важкій обстановці народжувалося те нове, що повинне було погубити французів. У росту настроїв рішучості й озлоблення проти ворога Толстої бачить джерело перелому, що наближається, у ході війни. Результат війни визначився задовго до її закінчення «духом» війська й народу. Цим вирішальним «духом» був патріотизм російського народу, що проявлявся просто й природно: народ залишав міста й села, захоплені французами; відмовлявся продавати продовольство й сіно ворогам; у тилу ворога збивалися партизанські загони

Бородінський бій — кульмінація роману. Пьер Безухов, що спостерігає за солдатами, випробовує відчуття жаху смерті й страждань, які несе війна, з іншого боку — свідомість «урочистості й значущості майбутньої мінути», що вселяє йому народ. Пьер переконався в тім, як глибоко, всім серцем, розуміють російські люди зміст що відбувається. Солдат, що назвав його «землячком», говорить йому довірчо: «Всім народом налягти хочуть; одне слово — Москва. Один кінець зробити хочуть». Тільки що що прийшли із глибини Росії ополченці відповідно до звичаю надягають чисті сорочки, усвідомлюючи, що прийде вмирати. Старі солдати відмовляються пити горілку — «не такий день, говорять».

У цих простих, пов’язаних з народними поняттями й звичаями формах виявилася висока моральна сила російського народу. Високий патріотичний дух і моральна сила народу принесли перемогу Росії у війні 1812 року