na prikladi tvoriv gogolya revizor i istoriya odnogo mista saltykova shhedrina po dekilkox - Шкільний Всесвіт

Найбільш відомі сатирики XIX століття — Гоголь і Салтиков — Щедрін. Висміювати пороки суспільства одне із властивостей російської літератури. Майже в кожному добутку є елементи сатири: чого коштує одна назва комедії Грибоєдова «Горі від розуму», дотепні звертання до сучасників на сторінках роману у віршах «Євгеній Онєгін», зла іронія Лермонтова, сатира «Записок» Тургенєва, «Сон» Обломова й т. д.

Правда, слова Пушкіна із приводу одного із творів Гоголя можна віднести до всієї російської сатири: «Як смутна наша Росія!» Не смішно. І хоча єдиним позитивним героєм комедії Н. В. Гоголя «Ревізор» уважається Сміх, це сміх крізь сльози. Жванецький якось сказав: «Я завжди у виграші: або життя в Росії стане краще, або мої добутки залишаться безсмертними». Ця фраза може стати девізом росіянці сатири

У комедії Н. В. Гоголя «Ревізор» перед нами з’являється невелике містечко, яких багато в Росії, назвемо його місто NN. Ситуація для провінційного закуткового містечка екстремальна: випадково з’ясувалося, що в їхнє місто направляється ревізор з перевіркою. Звістка збаламутила тихий мирок. Кожний задумався, насторожився, приготував гроші. Говорять, у страху ока великі, і чиновники міста приймають за ревізора дрібного петербурзького чиновника, у якого навіть немає грошей, щоб поїсти й заплатити за нічліг у готелі, що одягнений столичним — столичній — по^ — столичному й настільки ж столичним — столичній — по^ — столичному нахабний. У Хлестакова вистачило розуму промовчати, коли в нього вже не залишилося сумнівів у тім, що його прийняли за інший. Як невикорінна виявилася звичка давати хабарі, так само невикорінне й бажання їх одержати. Причому процес дачі й прийняття хабара з кожним разом здобуває усе більше витончену форму

Ще розумніше виявився слуга Хлестакова, що вмовив лжеревизора якнайшвидше виїхати із цього міста. І вчасно. У той же день приїжджає щирий ревізор. Що висміює Гоголь? Хабарництво й взяткодательство, чиношанування, раболіпство, неуцтво, корумпованість. Місто NN — минимодель Росії того часу. Але комедія «Ревізор» не тільки комедія положень, але й комедія вдач. Ми довідаємося про це ще з епіграфа: «На дзеркало неча нарікати, коли пика крива». Народне прислів’я в останній дії перефразує городничий: «Чому смієтеся? — Над собою смієтеся!..». Тільки репліка ця звернена не до акторів на сцені, а до глядачів у залі. І тоді, і зараз серед глядачів комедії можна знайти людей з апломбом городничего, хвастощами Хлестакова, людей, настільки ж нерозрізнених, як Добчинский і Бобчинский,

Які скрізь сунуть свій ніс, а потім у всім виявляються винуватими. Ми сміємося над собою. У Росії поки не стало краще жити, тому добуток Н. В. Гоголя усе ще безсмертне й перебуває поза часом і простором, тому що воно не про провінційне місто N середини XIX століття, а про Росію початку ХХ. І сміх цей крізь сльози, тому що за словами Бобчинского: «Я прошу вас уклінно, як поїдете в Петербург, скажіть всім там вельможам різним: сенаторам і адміралам, що от, ваш сіятельство, живе в такому — те місті Петро Іванович Бобчинский. Так і скажіть: живе Петро Іванович Бобчинский» — трагедія маленького, нереалізованого, закомлексованного людини. І така ж трагедія в Хлестакова з його дутими хвастощами й Сквозник — Дмухановского з його апломбом. Сатира комедії Гоголя спрямована не стільки на виправлення пороків держави, скільки демонстрацію галереї різних людських типів

Той же принцип «галереї» використовував М. Е. Салтиков — Щедрін при створенні «Історії одного міста». Найбільш відомим градоначальником чергового міста N, міста Глупова, що коштує на семи пагорбах, є Брудастый Дементий Варламович. «Призначений був похапцем і мав у голові деякий особливий пристрій, за що й прозвано був «Органчиком». Глава міста, головою якого був нехитрий механізм, знав тільки дві «п’єси»: «Розорю!» і «Не потерплю!», чого цілком вистачало для керування містом. Багато дивного приключилося із цим градоначальником: голову втрачали, лагодили, сміття з її виймали, чистили, одну голову міняли на іншу

Надсилають таких градоначальников їхньої столиці, запчастини й змінні блоки також надсилають звідти ж. Налагоджений державний механізм, звичайно, складніше, ніж музичний ящик Брудастого, але «п’єси», що виконуються Органчиком, з одного боку, не нові, з іншого боку — не втрачають своєї актуальності й донині. Забавно, що в такій лоскітливій ситуації багато чого залежить від годинникаря, людини, що розбирається в механізмах, втім, доля його незавидна: і без нього обійтися не можуть і участі його в настільки тонкій справі простити не зможуть

На відміну від Гоголя, Салтиков — Щедрін говорить із нами за допомогою іносказань, але вони настільки ж прозорі, як і мова «Казок для дітей неабиякого віку», створених сатириком трохи пізніше. Всім відоме порівняння літератури із дзеркалом, що відбиває дійсність. Це дзеркало може бути прямим або кривим, але суть від цього не міняється: виявити й показати пороки, висміяти їх — головне завдання письменника — сатирика