na porozi bezodni po povisti bykova sotnikiv bikiv vasil - Шкільний Всесвіт

Через багато років після перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні білоруський письменник Василь Биків вертається до теми війни, тому що бачить джерела перемоги в моральній силі народу. У повісті Быкова «Сотників» підкреслено загострена проблема справжнього й мнимого героїзму, що становить суть сюжетної колізії добутку. —

У повісті зіштовхуються не представники двох різних мирів, а люди однієї країни. cheap albion silver Герої повести — Сотників і Рибалка — у звичайних умовах, можливо, і не виявили б свою щиру натуру. Але під час війни Сотників із честю проходить через важкі випробування й приймає смерть, не відрікаючись від своїх переконань, а Рибалка перед особою смерті міняє свої переконання, віддає Батьківщину, рятуючи своє життя, що після зрадництва втрачає всяку ціну. Він фактично стає ворогом. Він іде в мир інший, далекий нам, де особисте благополуччя стає над усе, де страх за своє життя змушує вбивати й віддавати. Перед особою смерті людина стає таким, який він є насправді. Тут перевіряється глибина його переконань, його цивільна стійкість

Ідучи на виконання завдання, герої по — різному реагують на майбутню небезпеку, і здається, що сильний і кмітливий Рибалка більше підготовлений до подвигу, чим кволих, хворих Сотників. Але якщо Рибалка, що все життя «ухитрявся знайти який — небудь вихід» внутрішньо готовий до того, щоб зробити зрадництво, то Сотників до останнього подиху залишається вірним боргу людини й громадянина: «Що ж, треба було зібрати в собі останні сили, щоб з достоїнством зустріти смерть… Інакше, навіщо тоді життя? Занадто нелегко дається вона людині, щоб безтурботно ставитися до її кінця».

У повісті Быкова кожний зайняв у ряді жертв своє місце. Всі, крім Рибалки, пройшли свій смертельний шлях до кінця. Рибалка став на шлях зрадництво тільки в ім’я порятунку власного життя

Спрагу продовження життя, жагуче бажання жити, відчув слідчий — зрадник і, майже не роздумуючи, в упор приголомшив Рибалки: «Збережемо життя. albion gold Будемо служити великої Німеччини». Рибалка ще не погодився йти в поліцай, а його вже позбавили від катувань. cheap albion gold Рибалка не хотів умирати й дещо вибовкав слідчому. Сотників при катуванні непритомнів, але не сказав нічого

Сотників примирився зі смертю. Він хотів би вмерти а бою, але це стало для нього неможливо. Єдине, що йому залишалося, визначитися у відношенні до людей, оказавшимся поруч. Перед стратою Сотників зажадав слідчого й заявив: «Я — партизан, інші отут ні при чому». buy albion silver Слідчий наказав привести Рибалки, і він погодився вступити в поліцію. Рибалка намагався переконати себе, що він не зрадник, що він утече

В останні мінути життя Сотників зненацька втратив свою впевненість у праві жадати від інших нарівні із собою. Рибалка став для нього не сволотою, а просто старшиною, що як громадянин і людина не добрала чогось. Сотників не шукав співчуття в юрбі, що оточувала місце страти. Він не хотів, щоб про нього погано подумали й розлютився тільки на ката, що виконував обов’язку, Рибалки. Рибалка вибачається: «Прости, брат.» «Іди ти до чорта!» — треба відповідь

Що трапилося з Рибалкою? Він не здолав долі заплутавшегося на війні людини. buy albion gold Він щиро хотів повіситися. Але обставини перешкодили й залишився шанс вижити. Але як вижити? Начальник поліції думав, що «підібрав ще одного зрадника». buy albion gold Навряд чи начальник поліції бачив, що діється в душі цієї людини, що запутались, але враженого прикладом Сотникова, що був кристально чесним, що выполнили борг людини й громадянина до кінця. Начальник бачив майбутнє Рибалки в служінні окупантам. albion silver Але письменник залишив йому можливість іншого шляху: продовження боротьби з ворогом, можливе визнання свого падіння перед товаришами, осуд, страждання й, в остаточному підсумку, спокута провини

Добуток перейнятий роздумами про життя й смерть, про людський борг і гуманізм, які несумісні з будь — яким проявом егоїзму. cheap albion gold Поглиблений психологічний аналіз кожного жесту героїв, скороминущої думки або репліки — одне з найдужчих якостей у повісті «Сотників». Тато Римський вручив письменникові В. Быкову за повість «Сотників» спеціальний приз католицької церкви. Цей факт говорить про те, яке загальнолюдський, моральний початок убачається в цьому добутку. Величезна моральна сила Сотникова полягає в тому, що він зумів прийняти страждання за свій народ, зумів зберегти віру, не піддатися, тої низинної думки, який піддався Рибалка: «Однаково ця година смерть не має змісту, вона нічого не змінить.» Це не так — страждання за народ, за віру завжди має сенс для людства. Подвиг вселяє моральну силу в інших людей, зберігає в них віру. Інша причина, до якої приз церкви був вручений авторові «Сотникова» криється в тім, що релігія завжди проповідує ідею розуміння й прощення. Дійсно, засудити Рибалку легше легені, але щоб мати повне право на це, треба, принаймні, виявитися на місці цієї людини.