moya kraina tvoru po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Моя країна зовсім недавно стала незалежної, в 1991 році. Однак і донині не навчилася бути самостійної

Україна, як зовсім ще юна держава, недосвідчена й молода, тому ще нерішуче діє й не зовсім правильно дотримує законів. Тільки це не впливає на нашу самобутність і прагнення кволе.

За довгі роки війни й нерозуміння країна стала сильної внутрішньо, адже її жителі боролися не тільки за своє життя, але й за честь Батьківщини. Якщо згадати з курсу Історії України скільки лих і нещасть випало нашій країні в боротьбі за існування й незалежність, скільки крові й зліз було пролито, поки ми прийшли до того результату, що є зараз.

Наша війна нас згуртувала, тому що ми віримо у світле майбутнє країни й неї розвиток

Моя країна багата природними ресурсами: це й вугілля, і газ, і величезні лісові масиви, і широченные моря й глибокі озера. Наші поля пшеничні й небо безмежно — блакитне — це символи нашого прапора. Ми — українці, наша країна — це обитель добра й честі, справедливості й шляхетності

Нас учили любити країну, але навіщо нас учити, якщо ми вже народжуємося із цією безмірною любов’ю й відданістю. Якщо зі шкільної лави знайомимося зі звичаями й мовою, якщо те, що навколо нас не раз ставало об’єктом нападів і завоювань, виходить, ми живемо в країні, що самодостатня, шляхетна й гордо тримає свою буйну зелену голову. Наша історія — наше майбутнє

Часто в політику держави відбуваються речі, які нормальними не назвеш. У нас високі податки в порівнянні із зарплатами, майно країни розпродається, природні дарунки нерозумно витрачають, людське життя ні в що не ставиться, закони підбудовуються під фінансово заможних і впливових людей

За останні десять років моя країна кілька разів падала на коліна, але піднімалася, намагалася вибратися із цієї рутини й безвихідності. Але не влада наша змогла домогтися позитивних результатів, а тільки зусилля й упертість людей, яким уже скажено набридло бути маріонетками й пішаками в партії, що грають «верхівка» і «знати».

У моїй країні живуть чудові люди. Ми, як ніхто, уживаемся на маленькій території величезною кількістю меншостей і різних національностей. Коли про нас говорять, то ми уболіваємо за країною, коли наші футболісти або боксери, або плавці, або легкоатлети, не важливо, виступають на чемпіонатах або просто беруть участь у яких — небудь змаганнях, то ми стаємо єдиною хвилею підтримки. І що б не говорили, ми любимо свою країну!