mova rozpovidi mikoli lyeskova livsha lyeskov mikola - Шкільний Всесвіт

1880′е рр.  — період розквіту творчості Н. С. Лєскова. Він витратив все життя й всі сили на те, щоб створити «позитивний» тип російської людини. Він відстоював інтереси селян, захищав інтереси робітників, викривав кар’єризм і хабарництво. У пошуках позитивного героя Н. С. Лєсков часто звертається до людей з народу. «Лівша» — одна з вершин художньої творчості письменника. Н. С. Лєсков не дає ім’я своєму героєві, підкреслюючи тим самим збірний зміст і значення його характеру. «Там, де коштує „левша“, треба читати „русский народ“»,  — говорив письменник. Він любить свого героя, але не ідеалізує його, показуючи, що при працьовитості й майстерності він наукам не навчався й замість чотирьох правил додавання з арифметики все бере по Псалтирі до по Напівсоннику

Оповідання ведеться оповідачем, мова його насичена неологізмами. «Н. С. Лєсков … — чарівник слова, але він писав не пластично, а розповідав, і в цьому мистецтві не має рівного собі»,  — відзначав М. Горький. І із цим важко не погодитися. Саме тому Н. С. Лєсков постійно шукав «живі обличчя», що мають багатий духовний зміст, здатні зацікавити інших. Для цього Н. С. Лєсков використовує мемуарну форму вигаданого художнього твору. «Мемуарность» є тільки художнім засобом, тому що в більшості лесковских героїв не було прототипів

Мова розповіді — «справжня, кондова російська мова», вона вимагав великої, кропіткої роботи від автора. Однак у розповіді він сприймається просто й зрозуміло. У ньому присутні застарілі слова («аглицкая блоха», «ящейский», «верета»), просторіччя («молво», «дрібниця», «кислярка», «потюкивают молоточками»), запозичені слова, часто перекручені («меланхолія», «мелкоскоп», «нимфозория», «дансе»).

Наприкінці розповіді звучить пушкінське висловлення — «справи минулих днів» і «преданья старовини».

Розповідь має «надзвичайний склад легенди» і «епічний характер головного героя». Сьогодення (власне) ім’я лівші не називається, воно, як і імена багатьох геніїв, для потомства назавжди втрачено. Н. С. Лєсков створив міф, уособлений фантазією

В останній главі письменник шкодує про те, що з розвитком техніки машини замінили ручну працю. Машини, на думку автора, «не благоприятствуют аристократичного молодецтва, що перевершувала іноді міру, надихала народну фантазію до твору подібних нинішніх надзвичайних легенд». Н. С. Лєсков показує, що робітники цінують вигоди, які їм доставляє механіка, але про колишні, колишні часи вони згадують із гордістю й любов’ю

Сам Н. С. Лєсков, оцінюючи художню своєрідність «Лівші», ремствує на те, що створення мови — дуже трудомістка справа. На його думку, лише одна любов до своєї діяльності може спонукати людину узятися за таку мозаїчну роботу. Н. С. Лєсков пише: «Цей’те самий „своеобразный“ мову й ставили мені в провину й таки змусили його трошки псувати й знебарвлювати».

«Лівша» — добуток, у якому письменник досяг великої сили й глибини художнього узагальнення. У ньому настільки точно відтворений мовний колорит зображуваного середовища, що при читанні розповіді виникає ілюзія вірогідності подій і реальності образа оповідача