moskva v istorii rosii tvir na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

(1 варіант)

В 1147 році син Володимира Мономаха суздальський князь Юрій, прозваний Довгоруким, вертаючись із походу на Новгород, запросив до себе на бенкет свого союзника й родича князя Святослава Ольговича: «Прийди до мене, браті, у Москов». Так уперше в 1147 році в літописі згадується про Москву. Цю дату прийнято вважати офіційною датою підстави древнього міста

Розташування Москви винятково зручно в географічному положенні: на високому пагорбі, омиваному ріками Неглинной і Москвою — Рікою. По цих ріках пропливають торговельні кораблі з великих міст. У Москві зупинялися багаті купці й торговці. Це все визначило історичне значення Москви

В 1156 році були побудовані перші дерев’яні стіни Кремля. У другій половині XII століття був побудований дитинець, або Кремль, що проіснував біля двохсот літ

В XII столітті жителям Москви довелося випробувати страшні ворожі навали хана Батия і його військ. Дерев’яні зміцнення Москви не могли довго втримувати ворога, і в 1238 році хан спалив Москву. Хоча після цього ще не раз вороги спалювали Москву, російський народ знову відроджував її, усе більше зміцнював її й розширював границі

Наприкінці XIII століття при князі Данилові Олександровичі, сині Олександра Невського, Москва стала центром невеликого питомого князівства. У міру політичного значення князівства росла й облаштовувалася його станиця, заставлялися перші кам’яні будівлі

В XIV столітті вироблялися зміцнення міста й нові культурні пам’ятники. Після татаро — монгольської навали Іван Даниилович для збереження культурних цінностей став сам збирати данина з населення й віддавати її татаро — монголам. Але частина данини він залишав для побудови й зміцнення Москви й свого князівства. При Івані Данииловиче завжди перебував великий грошовий мішок, тому він одержав прізвисько Калита. Калита в перекладі значить «грошовий мішок». В 1339 — 1340 роках були зведені дубові стіни навколо Кремля. Кремль став політичним центром феодального князівства, резиденцією великих князів і московських митрополитів

В 1367 — 1368 роках при князі Дмитрові Івановичі побудовані білокамінні стіни Кремля. У той час це було першокласне зміцнення й створювало серйозну перешкоду ворогам

Розвиток економічних зв’язків між окремими російськими князівствами й необхідність організації загальної оборони від зовнішніх ворогів привели до поступового зімкнення російських земель у єдину державу. Осередком складних російських націй стала Москва, розташована в центрі основних російських земель. Вона початку розширювати свої границі, збираючи навколо себе розрізнені князівства. З невеликої міцності, який вона була в XII столітті, Москва перетворилася у велике торговельне й ремісниче місто. Москва стала вузлом великих сухопутних і водних торговельних шляхів

Утворення Російського централізованої держави в другій половині XV століття сприяє росту Москви. Білокамінні стіни Кремля прослужили біля ста років, за цей час вони сильно постраждали від воєн. В 1485 — 1495 роках були побудовані нові цегельні стіни Кремля. Для побудови нових стін Кремля в Москву приїжджають італійські архітектори, які славилися в Європі своїми кріпаками спорудженнями

Зараз Москва є столицею й культурним центром Росії. У Москві зберігають пам’ять історії міста й держави історичні пам’ятники архітектури

Головне місце серед соборів — музеїв займає древній Успенський собор. Він побудований в 1473 — 1479 роках італійським архітектором Фиораванти. Зведенню собору надавалося величезне значення. Великі московські князі прагнули підкреслити й затвердити могутність столиці. Значний інтерес являє собою настінний живопис собору 1642 — 1643 років. У ці часи над прикрасою собору працювалася більше ста кращих живописців Росії

У південній частині Соборної площі, ближче до Москви — Ріці, перебуває Благовіщенський собор. Він є пам’ятником російського зодчества, у якому зібрані досягнення національної архітектури того часу. У Благовєщенськом соборі зберігся один з найдавніших російських іконостасів — пам’ятників історико — художньої цінності

Із західної сторони Успенського собору розташована маленька одноглава церква Ризоположения. Її побудували псковські майстри в 1484 — 1485 роках у стилі раннемосковской архітектури

Напроти Благовіщенського собору перебуває Архангельський собор. Він побудований в 1505 — 1508 роках італійським архітектором Алевизом Новим на місці древнього храму, спорудженого ще при Івані Розжарюєте в 1333 році. Зберігши традиційні форми й план російського пятиглавого храму в зовнішнім оздобленні будинку, зодчий додав йому риси, характерні для епохи Ренесансу

(2 варіант)

«Хто ніколи не був на вершині Івана Великого, кому ніколи не траплялося оглянути одним поглядом всю нашу древню столицю з кінця в кінець… той не має поняття про Москву, тому що Москва не є звичайне велике місто, яких тисяча; Москва не безмовна громада каменів холодних, складених у симетричному порядку… немає! у неї є своя душа, своє життя. Як у древньому римському цвинтарі, кожний її камінь зберігає напис, написаний часом і долею, напис, для юрби незрозумілу, але багатими, рясну думками, почуттям і натхненням для вченого, патріота й поета!..» — так писав про Москву Лермонтов. І з ним не можна не погодитися, тому що Москва — це незвичайне місто. Її історія йде своїми коріннями далеко в глиб століть. Так само далеко йде в минуле й історія храмів і монастирів Москви

На Русі здавна повелося на честь великих перемог російських воїнів зводити храми й собори. Це були свого роду пам’ятники військової слави

Відразу ж після нищівної перемоги над Наполеоном у Вітчизняній війні 1812 року цар Олександр I вирішив звести в Москві храм на честь полеглих воїнів російської армії й рятування Росії від ворожої навали. Однак від рішення його побудувати до втілення задуму повинні були пройти десятиліття Микола I, що перемінив на престолі свого брата Олександра, Москву не любив, жив у Петербурзі, займався будівлею Исаакиевского собору й благоустроєм північної столиці Російської імперії. І ще він не міг забути, що багато офіцерів, що вирізнилися в боях за Батьківщину в 1812 році, «возмечтали про волю» і стали декабристами. Але російський народ завзято збирав гроші на будівлю храму Христа Рятівника. Гроші в Москву везли отовсюду.

Храм будувався майже піввіку. Нарешті в 1883 році відбулося врочисте освячення храму. Поставлений був храм на Пречистенской набережній недалеко від Кремля й Кам’яного мосту

Висота його від підстави до купола більше 103 метрів. Кам’яна підлога будинку була схожа на різнобарвний килим із зображенням зірок, кіл, інших фігур. Масивні двері храму були відлиті із бронзи й прикрашені сценами з Біблії. Над розписом стін і вівтаря трудилися знамениті російські художники: Суриков, Крамской, Верещагін і інші

Доля цього чудового храму зложилася трагічно. В 1931 році він був висаджений. На його місці повинен був устати Палац Рад, що все — таки не був побудований. Довгі роки будівельний майданчик Палацу Рад пустувала, потім там улаштували басейн «Москва». Недавно знову почався збір засобів на відновлення храму Христа Рятівника

У Москві завжди було багато монастирів. Багато хто з них були засновані на згадку про яку — небудь важливу подію в державі або на честь святого догідника. Будувалися вони по типі Кремля — як потужні фортеці на підступах до «першопрестольного граду» Московської держави

«Монастирі не тільки захищали Москву, але й ставали центром розвитку російської культури, освіти й духовності. Ченці становили літописи, переписували древні книги, сприяли розвитку російської іконописної школи. Великий російський художник Андрій Рубльов, «Трійцею» якого донині захоплюється мир, теж був ченцем

В XIII столітті монастирі були дерев’яними й часто горіли. Тому з XIV століття їх стали зводити з білого каменю — вапняку, потім із червоної цегли. На подвір’ях монастирів з’явилися церкви з високими дзвіницями — «маківками», схожі на писані тереми

Одним із красивейших московських монастирів є Новодівочий жіночий монастир. Він був заснований на південній границі Москви в 1524 році князем Василем III на згадку повернення до складу Російської держави Смоленська, більше ста років Великого князівства, що перебувався під владою, Литовського. Монастир розташований на березі Москви — Ріки, у чотирьох кілометрах від Кремля. Він не раз відбивав нападу кримських татар і польсько — литовських військ

Новодівочий монастир — один з найдавніших на території сучасної Москви. Комплекс із господарських, житлових і культових будівель оточений кріпосними стінами, що мають дванадцять веж і двоє парадних проїзних воріт. Центром монастиря є собор Смоленської ікони Богоматері. У соборі зберігся гарний стінний розпис, дорогоцінне начиння, тканини, вишивка. Недалеко від нього розташовується шестиярусная дзвіниця. Історичний інтерес представляє цвинтар Новодівочого монастиря. На ньому поховані учасники Вітчизняної війни 1812 року, декабристи, що видаються російські письменники, відомі вчені, державні діячі, актори

З 1922 року монастир став Музеєм історії й російського мистецтва XVI — XVII століть, з 1943 року — це філія Історичного музею. Поміняли один одного сторіччя. Змінилася Москва, сильно розрослася. Але й донині прикрашають її величні будівлі стародавніх монастирів, церков і храмів

(3 варіант)

Історія Москви йде коріннями в сиву далечінь століть, до початку XI століття. Утворення Москви почалося із Кремля. Це її духовний і історичний центр. Краснокирпичные стіни, міццю, величчю й красою яких ми захоплюємося сьогодні, далеко не перші на Кремлівському схилі. Їм передували щонайменше чотири міцності: земляні вали із бревенчатым тином, поставлені жителями слов’янського містечка в XI столітті, дерев’яний літописний «град», побудований по указі Юрія Довгорукого з 1147 року по 1156 рік, «град дубів» Івана Калиты, зведений в 1339 — 1340 роках, білокамінний Кремль Дмитра Донського, складений в 1367 році. Нині вартий Кремль в основному спорудять при великому князі Івані III в 1485 — 1495 роках. На початку XVI століття, коли перебудова Кремля бути завершено, вона став однієї з наймогутніших фортець Європи, і стіни його жодного разу не були взяті штурмом. У ті ж часи міцність, немов острів, з усіх боків обмивали води: з півдня — Москва — Ріка, з північно — заходу — Неглинная (в 1819 році її уклали в підземну трубу, а зверху був розбитий Александровский сад), а зі сходу, уздовж Червоної площі до самої Москви — Ріки, ішов глибокий рів, заповнений водою. «Що зрівняти із цим Кремлем, що, оточуючись зубчастими стінами, красуючись золотими главами соборів, лежить на високій горі?.. Ні Кремля, ні його зубчастих стін… описати неможливо… Треба бачити, бачити… почувати все, що вони говорять серцю й уяві» — так з юнацьким захватом писав М. Ю. Лермонтов. Байдужим до Кремля не залишався ніхто з видевших його.

Невід’ємною частиною Кремля є Червона площа, і історія її невіддільна від головної міцності столиці, у стін якої вона й виникла. Більше того, як і Кремль, Червона площа стала символом не тільки Москви, але й всієї країни. За довгі століття площа не раз міняла назву: іменувалася Торгом, Пожежею — після спустошливої пожежі в 1493 — м, що уничтожили тут всі торговельні й інші будови, Троицкой (XVI століття) — за назвою церкви, що стояла на місці храму Василя Блаженного. Назва «Червона» закріпилося за площею в середині XVII століття й означалася на старорусском мові «гарна», «головна».

У наступні століття Москва «не відразу будувалася». Спочатку були Китай — Місто, потім Біле й Земляне місто. Потім « матінка — москва» розширилася до Бульварного й Садового кільця. І сьогодні Москва представлена нам у всій своїй пишноті злиттів древнього й сучасного мирів. Поряд з пам’ятниками древньої архітектури: церквами, соборами, монастирями, садибами ми можемо бачити архітектурні спорудження, виконані по сучасному комп’ютерному дизайні із застосуванням високоміцних матеріалів з металу й пластику

Якщо дивитися хроніку міста, то доходиш висновку, що Москва хоч і перетворила у зв’язку з науково — технічним прогресом, але залишилася колишньою. Якщо йдеш по старому Арбату, то бачиш старий вигляд Москви й відразу представляєш себе в столітті этак в XVI. Москва — це не тільки культурний центр країни, але й найбільше індустріальне ядро

Тільки в Москві перебуває більше 1000 заводів і підприємств. Можна навіть сказати, що Москва й понині є гордістю Росії. Але були в історії Москви сумні моменти. Згадаємо хіта б відносно недавній епізод — війну 1812 року. Москва в 1812 році — майже легенда

У який раз древнє місто виявилося ареною запеклої боротьби із завойовниками. З початку війни з Наполеоном і особливо після того, як французькі війська взяли 6 серпня Смоленськ, Москва жила напруженим, тривожним життям. Незважаючи на те, що багато хто стали спішно виїжджати з міста, Москва приймала поранених воїнів; працював пороховий завод, москвичі кували шаблі й піки. Нарешті, 26 серпня гримнув Бородінський бій, але російська армія продовжувала відступати. З 28 серпня почався масовий результат жителів з Москви, однак багато москвичів все — таки зберігали надію, що війська дадуть ще один бій. Але бій так і не відбувся, а замість цього 1 вересня все населення міста покинуло Москву. І 3 вересня Наполеон увійшов у Москву. Москва виявилася порожня. І отут почалася пожежа. Він тривав шість днів, і згоріло 7632 будинку. Наполеон вирішив відступати, тому що згоріли всі продовольчі склади й почався голод. Хоч Москва й погоріла, але країна не була захоплена. Більш докладно ці події описуються в романі Л. Н. Толстого «Війна й мир».

У підсумку ми доходимо висновку, що Москва не просто одне з міст країни — це символ величі й слави Російської держави, що займає особливе, самої долею певне йому місце в історії розвитку нашої Батьківщини