moment prozrinnya u lyubovi chexiv anton - Шкільний Всесвіт

(по розповіді А. П. Чехова «Дама із собачкою»)

«Чехов — незрівнянний художник… Художник життя… І достоїнство його творчості в тім, що воно зрозуміло й споріднене не тільки всякому росіянинові, але всякій людині взагалі», — так охарактеризував великого російського письменника Л. Н. Толстой. Чим залучає нас чеховський мир? Дивною природністю й глибиною тверезої правди й чуйністю до краси. Тонким гумором і мудрістю передбачень. Важко навіть перелічити всієї грані цього феномена. Але одна особливість творчості більше інших пояснює неослабне притягання до Чехова. У його скромних героях ми довідаємося себе, свої переживання, знаходимо відповіді на болючі питання

Дійсно, багато з людей, прочитавши розповідь «Дама із собачкою», подумають, що це написано про їх. Тема розповіді — неможливість щасливої любові й необхідність любові для щастя людини. Хіба це не актуально й зараз? Гурову, героєві розповіді, «не було ще й сорока, але в нього була вже дочка дванадцяти років і два сини. Його женили рано, коли він був ще студентом другого курсу». Дружину свою він не любив і постійно змінював їй. Тому до жінок у нього було відношення як до істот «нижчої раси».

Ганна Сергіївна вважала свого чоловіка лакеєм; ні про любов, ні навіть про елементарну повагу до нього не було мови. Як ми бачимо, в обох випадках сімейного союзу немає. Є тільки пута. До зустрічі Ганна Сергіївна й Гуров позбавлені були того, що можна назвати життям. Їхнє існування було безцільно, одноманітно й бездуховно. Їхня проблема полягала в тому, щоб пробудитися й стати самими собою. І це трапилося. Один раз у Ялті відбулася подія, що різко змінило життя наших героїв. Якось сидячи в павільйоні, Гуров побачив молоду невисоку жінку в береті. Відбулася зустріч. Легка жартівлива розмова. Думки «про швидкий, скороминущий зв’язок». Близькість. Спокійне відношення д всьому цього в Гурова й каяття з боку Ганни Сергіївни. Потім тверезий спокій Дмитра Дмитровича переходить у сп’яніння, нетерплячу пристрасність, солодке забуття. Але при цьому він чітко розуміє: те, що відбувається між ним і Ганною Сергіївною, — короткочасно, це епізод, що незабаром закінчиться. «І він думав про те, що от у його житті була ще одна пригода, і воно теж уже скінчилося, і залишився тепер спогад… » Але кінець пригоди став початком любові. Почалося роздвоєння життя Гурова на явну, повну «умовної правди й умовний обман», і таємного, повну «щирого щастя й щирого страждання». Він тепер усвідомлює, що його явне життя — «якесь куце, безкриле життя, якась нісенітниця…, точно сидиш у божевільному будинку». Треба щось робити

Коли Гуров бачить Ганну Сергіївну в театрі, перед ним відкривається правда їхніх відносин. Дотепер він цієї правди не розумів. У спогадах «дама із собачкою» здавалася Гурову гарніше, моложе, ніжніше, ніж була». У театрі перед ним стала «маленька жінка, нічим не чудова», але вона тепер заповнювала все його життя, «була його горем, радістю, єдиним щастям».

Мені хотілося б підкреслити незвичайне відношення автора до свого героя. Для Чехова важливо не те, що Гуров змінив своїй дружині, а те, що він раптом зненацька для себе, коли вже почав старіти, уперше відчув любові; і у зв’язку із цим виникло запитання: «Як звільнитися від пута?». А відповідь не проста. «І здавалося, що ще небагато — і рішення буде знайдено, і тоді почнеться нове прекрасне життя; і обом було ясно, що до кінця ще далеко й що сам складне й важке тільки ще починається».

Це двоїсте відчуття дуже характерно для пізньої творчості Чехова. Автор не обіцяє, що «нове прекрасне життя» наступить сама по собі, що життя своїм стихійним ходом здійснить лежачий у її основі закон правди й краси. Це повинні зробити самі люди. Процес звільнення важкий і довгий, але він все — таки починається. І починається нове життя з любові — коли людин щирий у бажаннях, правдивий і чесний перед собою, не хоче обманювати інші. «Дама із собачкою» — один з найясніших добутків Письменника, пронизане світлом надії, що виходить із людської можливості любити