moi ulyubleni knigi koxanec ledi chatterli recenzii - Шкільний Всесвіт

Роман став самим більшим успіхом, але й самим гірким розчаруванням письменника, що твердо був переконаний у тім, що будь — яка людина наділена правом жити в повній відповідності зі своїм внутрішнім миром, а також вільний самостійно, без оглядки на суспільну думку, вибирати моральну позицію

Однак такі ліберальні моральні й етичні погляди довелися далеко не за смаком консервативної англійської буржуазії. Так, розжарення почуттів, страстей і емоцій у сполученні з яскравістю й відвертістю любовних сцен, англійське вище суспільство порахувало викликом высокоморальным принципам, що панують у суспільстві. При цьому ця сама «моральність» приводила до того, що чоловіки найчастіше не були щасливі в шлюбі, особливо жінки, що бажають любові, пещення й розуміння чоловіка, а получающие лише крижана байдужність

Не стала виключенням і чету Чаттерли. Глава родини Клиффорд Чаттерли — каліка, покалічений війною, у якій ціною свого здоров’я відстоював ідеали боргу й честі, викликані йому батьком. Однак навіть його блискуче утворення й високий інтелект неспроможні перед тими силами, які несуть ладь від чоловіка думки Констанції Чаттерли — чоловіки Клиффорда. Вона прив’язана до свого паралізованого чоловіка, однак ніякої подяки вона за свою прихильність і самопожертву не одержує, тому що егоїстичний Клиффорд сприймає таку жертовність молодої й квітучої дружини як належне. Але Констанцію поступово починає обтяжувати залежність від чоловіка, вона почуває себе глибоко нещасної й невільної у своїх помислах і діях, що гнітить її.

Зі стану апатії й сумирності її вивела не зненацька виникла всепоглинаюча пристрасть до лісничого Меллорсу (слузі свого чоловіка), а те моральне спонукання, що стало відгуком на співчуття й жаль цього простого й на перший погляд необтесаного мужика, що перейнявся до безрадісної долі молодої жінки. Саме цих почуттів вона ніколи не бачила від свого чоловіка, що не міг або не хотів подарувати Констанції людське тепло й радість простого, щиросердечного спілкування, що вона знаходить у Меллорса. Саме лісничий зміг розтопити холодне серце жінки й посіяти в ньому прекрасне почуття любові, розбудити в ній почуття одухотвореної пристрасті, що змушує серце битися частіше.

Духовність і моральність ідуть рука об руку до кінця в цій любовній драмі, апогеєм якої стає відхід Констанції від Клиффорда до Меллорсу, того самим звільняючись від пута неправди й лицемірства встановлених суспільством моральних догм, під якими таїлося взаємне почуття ворожості подружжя друг до друга. Вона приймає сміливе рішення йти проти суспільної думки, але при цьому бути вільної, слухаючись лише свого справжнього «Я» і своїх справжніх, живих почуттів, що прокинулися завдяки Меллорсу від зимової спячки. Меллорс теж не бажає більше приховувати своїх почуттів, він звільняється від уз підневільної людини й вертається до своїх джерел — землі

И нехай у романі відсутній «щасливий кінець» у вигляді шлюбу й народження мінімум двох детишек, автор залишає якусь недосказанность, а тому кожний читач індивідуально додумує історію лісничого Меллорса й леді Чаттерли, яких розділяє безліч перешкод, але які твердо вирішили створити щасливу родину, який до їхньої зустрічі вони ніколи не мали. Так, покинувши маєток, вони разом вийшли у величезний і жорстокий, але єдино можливий мир; мир, у якому головними достоїнствами й моральними установками є такі поняття як любов, воля й дійсність буття