mixajlo vasilovich lomonosov poet gromadyanin lominosiv - Шкільний Всесвіт

Російська Література XVIII століття формувалося під впливом великих трансформацій, привнесших у суспільно — політичне й культурне життя держави перетворення Петра. У початку новітньої російської художньої літератури періоду життя М. В.Ломоносова піднімається його титанічна особистість. Ломиносів — найвидатніший учений, однак він і найкращий із сучасних поетів, якому належать утвору найрізноманітніших жанрів: оди, трагедії, ліричні й сатиричні вірші, байки, епіграми

З ім’ям Михайла Васильовича Ломоносова зв’язана реформа Російської мови. Він з’явився творцем першої наукової російської граматики. Йому ж належить вчення про три стилі, суть якого полягає в тім, що «ветха» система церковнокнижной мови гальмує розвиток літератури

Ломоносов призиває розвивати живу, зрозумілу, образну мову, а для цього слід учитися в народної мови й вносити її здорові елементи в літературні твори. Цим закликом великий учений зробив новий великий крок на шляху націоналізації російської літературної мови. В «Листі про правила російського віршування» (1739) Ломоносов пише, що розвиток мови повинне спочивати «на природній його властивості»: «того, що йому досить не властиво, з інших мов не вносити». Це зауваження й у наш час дуже актуально. Сучасна російська мова перенасичена американизмами й англомовними вираженнями, які усе більше витісняють із обороту живе російське слово

Що стосується стилів літературної мови, Ломоносов пропонує використовувати письменникам стиль високий, посередній і низький. Високим стилем «складатися повинні героїчні поеми, оди, святкові мови про важливі матерії», і тут він рекомендує використовувати церковнокнижный мову. Середнім стилем рекомендується писати «всі театральні твори, у яких потрібно звичайне людське слово», також віршовані дружні листи, еклоги й елегії. Цей стиль повинен складатися зі слів, загальних церковнослов’янській і російській мовам. Низьким же стилем пишуться комедії, розважальні епіграми, пісні, фамільярні дружні листи, виклад звичайних справ. У цьому стилі можна вживати й просторічні слова, але не вульгарні. Таким чином, Ломоносов з’єднує старовину й новизну в одне гармонічне ціле

Велика роль Ломоносова в утворенні російської наукової мови. Всебічне знання рідної мови, великі відомості в точних науках, прекрасне знайомство з латинською, грецькою й західноєвропейською мовами, літературний талант і природний геній дозволили Ломоносову закласти правильні підстави російської технічної й наукової термінології. Його рекомендації в цій області мають і сьогодні велике значення: насамперед, чужестранные слова й терміни треба перекладати на російську мову; залишати непереведеними слова лише тоді, коли неможливо підшукати рівнозначне російське слово або ж коли іноземне слово вже одержало поширення, і в цьому випадку додати іноземному слову форму, найбільш близькуу російському мові

Ми й не зауважуємо, що багато хто з наукових виражень, застосовуваних нами всіма сьогодні, складені за цими правилами. Наприклад, земна вісь, закони руху, питома вага, негашене вапно. Саме Ломоносов увів у науку ряд російських слів, що мали побутове значення, таких як: досвід, рух, явище, частка. У підсумку ломоносовские наукові й технічні слова й вираження помалу замінили собою колишні незграбні терміни. Так великий учений землі росіянці поклав початок нашій точній науковій мові, без якого тепер ніхто не може обходитися

Ломоносов закінчив реформу російського віршування й підкріпив її своїми поетичними добутками. Він сприяв створенню російського класицизму Влитературе.

У своїх одах письменник прославляє перемоги росіян над ворогами («Ода на узяття Хотина») або відзначає різні врочисті дати. Релігійні й наукові теми також присутні в одах Ломоносова. Такі «Ранкове міркування про божием величність», де автор дає науковий опис фізичної будови Сонця, і «Вечірнє міркування про божием величність при нагоді великого північного сяйва», у якому письменник викладає свою теорію походження північного сяйва

По самому складі своєї натури й по своїх поглядах Ломоносов був поетом — громадянином. Його вірш «Розмова з Анакреоном» яскраво демонструє відношення до поезії й розуміння їм завдань поета

Хоч ніжності серцевої

У любові я не позбавлений,

Героїв славою вічної

Я більше піднесений

Тут автор протиставляє себе як співака героїв співакові любові Анакреонові

Найкращим створенням даного жанру вважається ода «На день сходження на престол імператриці Елисаветы Петрівни, 1747 року». Ломиносів свідчить власну повагу Єлизаветі як прихильниці освіти, славословить мир і спокій, немов застава благоденства наук. Він прославляє реформи Петра. Автор описує великі простори Росії: її моря, ріки, ліси й найбагатші земні надра. Всіма даними багатствами держави слід заволодіти й повернути їх на корисність держави й російського народу. Зробити це зможуть тільки люди науки, учені. Нерушимою вірою у свій рідний російський народ і категоричну переконаність у його обдарованості доносяться слова Ломоносова. Не тільки вчений, але й поет, Ломоносов весь свій особистий багаж знань і сили присвятив служінню народу й батьківщині. До сьогоднішнього часу російські люди захоплюються й пишаються своїм найбільшим предком, справжнім сином улюбленої Батьківщини