misce zhinki v suspilstvi tvoru na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

Писати про жінку завжди складно. Складно через те, що сумніваєшся, а можна взагалі осягти жінку й чим властиво виміряється жінка — красою, добротою, щирістю, а може, пристрастю? Жінкою охоплюється все — від найменших дріб’язків до найтонших нюансів. Писати про жінку завжди цікаво. Це як пізнання непізнаного, подорож у невідоме, подолання непереборного, пошук неіснуючого

Цікаво міркувати про жінку в її різнобічності, розуміючи при цьому, що всі міркування не більше, як припущення. Як же зрозуміти розумом надприродну силу материнської любові? А жінка — кохана?! Це взагалі таємниця за сімома печатками — у її любові й шаленості, гніві й радості, жертвуванні й вимогливості, категоричності й лояльності — і всі, як у перший раз, на найвищому розжаренні почуттів!

Напевно, кожний зауважував характерну ознаку часу — всі тільки те й роблять, що говорять про численні проблеми: «є нема чого, купити немає за що, у гаманці порожньо, взагалі — важко, важко, важко…». А мені пригадуються слова нашого великого співвітчизника Миколи Костянтиновича Рериха: «Коли в долі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки й обчислення, коли ворожнеча й взаємне руйнування досягають грані, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку».

Звернемося й ми до цієї вічної загадки природи. Яка вона — жінка — ідеал, яке її місце в суспільстві в різні часи епохи, на що здатно жінку, у чому її головне призначення на Землі? Всі ці питання я хочу з’ясувати. А почнемо спочатку. Як була створена жінка? Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог задумався, із чого зробити жінку, якщо весь людський матеріал пішов на чоловіка? Але не бажаючи відмовити в проханні своєму улюбленцеві, після короткого роздуму став створювати жінку з декількох яскравих променів сонця, всіх чарівних фарб зірки, замисленого смутку місяця, краси лебедя, грайливості кошеняти, граціозності газелі, яскравого тепла хутра, притягальної сили магніту. Він змішав всі разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, настирливості мухи, упертості осла, ревнивості тигриці, мстивості пантери, отруйності змії, дурману опіуму й нещадності стихії. Оформив фігуру й вдихнув у неї життя. Цю жінку Бог передав чоловікові, присуджуючи при цьому: «Бери її такий, який вона вийшла, і не намагайся неї переробити, випробовуй щастя з нею протягом життя й терпи мучення від її до самої смерті».

Ця легенда — жарт, але є в ній частка істини. Від любові й нелюбові Жінки залежить дуже багато. «Всі протилежності сходяться в серце жінки», — сказав Вольтер. Це так, але завжди, у різні часи, жінки несли в собі світло ніжності, чистоти, цнотливості — кращі жіночі якості для всіх часів і народів

Але давайте вернемося в минуле. Подивимося, як змінювався в історії людства жіночий ідеал. Тисячоріччями в жінці бачили істота другого сорту. Але на ранньому етапі розвитку людського суспільства її роль була керівною. Саме вона збирала плоди для харчування, берегла домівку, шила одяг. Була вона на чолі родини й роду. Спорідненість визначалася по материнській лінії. Напевно, з тої далекої епохи матріархату і йде подання про головний обов’язок жінки — бути охоронницею домівки

Жінка відчувала на собі подвійне гноблення: хазяїна, на який працювала й церковної влади. Ці події в Середні століття ввійшли в історію, як жахлива епоха святої інквізиції. Сотням жінок тоді звинувачували в чаклунстві й змові з дияволом. І спалювали на багатті. Македонський Собор 1585 р. обговорював питання: « чи Можна жінку вважати людиною?» А 1785 р., у Лейпцизі був надрукований трактат: «Цікавий доказ, що жінка не належить до роду людському».

А в той самий час з’являється лицарство, жіночий ідеал здобуває нове тлумачення. Почали вважати, що крім уміння працювати, доглядати за дітьми й чоловіком, знатній жінці повинні бути властиві якості галантної дами: вона повинна вишукано одягатися, підтримувати бесіду, граціозно танцювати, бути тендітної, величної, надихати чоловіка — лицаря. Уперше про необхідність рівноправності чоловіків і жінок заговорили лише в XVIII ст. Але ще тривалий час жінка працювала на власного чоловіка

Пройшло час, здійснилися мрії жінок про рівноправність із чоловіком, емансипація відкрила перед жінками необмежені можливості для самовдосконалення. Жінка придбала економічну незалежність, чоловік втратив роль єдиного годувальника родини. Набрало обороти феміністичний рух. І всі частіше виникають розмови про те, що жінки стають різкіше, втрачають жіночність, жорстко беруть на себе роль лідера в родині. Чому таке відбулося?

Звичайно, епоха жінок, оспіваних Пушкіним, Лермонтовим, Тургенєвим пройшла. Але рівноправність чоловіків і жінок сьогодні не означає тотожності. Ніяка рівноправність, ніякий громадський порядок, ніякий науковий прогрес, ніякий розвиток цивілізації не приведуть до того, що дітей будуть родити чоловіка. Жінка, ким би вона не була за фахом, насамперед дружина й мати. І в цьому неї найважливіше призначення