mirkuvannya pro druzhbu j lyubov po romani mixajla bulgakova majster i margarita bulgakov - Шкільний Всесвіт

(1 варіант)

Людина — складна натура. Він ходить, говорить, харчується. І є ще багато, багато всього, що він може робити. Людина — зроблений утвір природи; вона дала йому те, що вважала потрібним. Вона дала йому право володіти собою. Але як часто людина переступає цю рису володіння. Людина користується природними дарунками, забуваючи, що сам є подарунком миру, у якому живе, що навколишнє його так само, як і він сам, створено однією рукою — природою

Людина робить різні вчинки, гарн і погані, переживає в собі різні щиросердечні стани. Він почуває, відчуває. Він загордився себе царем природи, забуваючи, що людина займає всього лише сходинку в сходах природних створінь

А чому людина вирішила, що він хазяїн миру? У нього є руки, щоб щось робити; ноги, щоб ходити, і, нарешті, голова, який він думає. І вважає, що цього досить. Але часто людина з «думаючою» головою забуває, що, крім усього цього, у нього повинна бути душу; а в деяких «людей» хоча б елементарне поняття про совість, честі, жалі

Людина повинен любити; мир тримається на любові, дружбі, Людині, нарешті. Згадаєте булгаковську Маргариту: вона живе тільки для улюбленого, заради своєї любові вона згодна й здатна на самі необачні вчинки. До зустрічі з Майстром вона була готова покінчити із собою. Зустрівши його, вона знаходить сенс життя; розуміє, для кого жила й кого чекала все своє життя. Вона йде від забезпеченого життя, від люблячого її чоловіка; вона кидає все заради людини, якого любить

А скільки в нашім житті таких Маргарит? Вони існують, живуть. І будуть жити, поки на землі є любов, люди, поки існує мир. Людина породжена, щоб жити; життя дане, щоб любити, щоб бути Людиною

Якщо запитати в людей: хто така щиросердечна людина? — багато хто скажуть, що це людина, у якого є душу; інші, що людина з такими якостями, як доброта, щирість, правдивість. Праві, звичайно, і ті й інші. Але лише деякі додадуть, що щиросердечна людина — це ще й люблячий; люблячий усе, що існує на нашій землі

Кожна любляча людина — щиросердечний; він готовий любити всіх і всі, радуватися всьому. З народженням любові в людині прокидається душа. А що таке душу? Точного визначення їй не даси. Але я думаю, що це все те гарне, що є в людині. Любов, доброта, милосердя. Любов або будить душу, або сама народжується в ній. І ніхто не знає, коли це відбувається. Вона «вискочила нізвідки», уважає Майстер

Маргарита, усього лише подивившись на Майстра, вирішила, що саме його чекала все своє життя. Усі знають і в той же час не знають, що таке любов. Але кожний, хто неї пережив, хто дотепер ще любить, скаже: «Любов — це добре, любов — це прекрасно!» І вони будуть праві, адже без любові не буде душі, без душі — Людини

И от людина виходить у мир, живе в ньому, стикається з ним. Скрізь на своєму шляху він зустрічає людей; многим він подобається, многим не дуже. Багато хто стають знайомими; потім багато хто із цих знайомих стають друзями. Потім, може бути, хтось зі знайомих і друзів стає улюбленим. Усе в людині зв’язано: знайомство — дружба — любов

Людина не знає, що з ним відбудеться в наступний момент. Не знає свого життя наперед, не знає, як надійде в тій або іншій ситуації. Ми ходимо по вулицях, не зауважуючи один одного, а може бути, уже завтра або через кілька днів, місяців, років який — небудь перехожий стане знайомим, потім, може бути, іншому. Точно так само ми живемо, бачачи в людях одні недоліки, не зауважуємо того гарного, що в них є. Люди звикли матеріальні блага цінувати вище щиросердечних; душі зіпсовані матеріальним питанням. Майстер і Маргарита не зіпсовані цим питанням. У цей важкий час вони змогли знайти, зустріти один одного, полюбити. Але щастя, простої, добре щастя, на цьому світлі, у цьому світі знайти не змогли

Невже люди для того, щоб бути щасливими, повинні вмерти? Чому вони не можуть знайти щастя тут, на землі? Відповіді на ці питання потрібно шукати в нас самих. І потрібний відповідь не однієї людини, а багатьох, багатьох і багатьох. Так що ж таке дружба й любов? Точної відповіді ні, його ніхто не знає. Але кожний це переживе; у кожного з людей колись, коли — небудь буде кохана людина, будуть друзі, знайомі. І завтра або через роки люди знайдуть відповідь

Так давайте насолоджуватися дружбою, поки вона є; любити, поки існує любов, і жити, поки живеться. Розбудите свої душі, відродите любов у своїх серцях, станьте душевніше; станьте Людиною! І від цього жити легше буде не тільки іншим, але й вам!

(2 варіант)

З тим, що я хочу сказати про дружбу й про любов, може бути, будуть згодні не все. У своєму житті я поки ще не зустрічала справжніх друзів. І справжньої, щирої й постійної любові я теж не зустрічала ніколи. Взагалі любов буває різна: любов між родителями й дитиною, між родичами, між чоловіком і жінкою, а також любов квещам.

Людина дуже часто нещира стосовно себе й навколишніх його людей. Життя вчить нас причинятися із самого дитинства. Іноді нам доводиться робити те, чого не хочеться, говорити те, про що не думаєш насправді. Зрештою наступає такий момент, коли хочеться все кинути, утекти від всіх і залишитися однієї

Часто в такі моменти допомагають книги. А коли знаходиш таку книгу, що потрібна тобі саме зараз, вона стає самої улюбленою. Такою книгою став для мене роман Булгакова «Майстер і Маргарита». Не кожний письменник може подарувати себе читачеві цілком, тому що це робить Булгаков. У роман «Майстер і Маргарита» він вклав всю свою душу й весь свій талант. Взявши цю книгу в руки, не хочеться з нею розставатися, хочеться оселитися в ній разом з її героями: прекрасною Маргаритою, Майстром, бешкетним Бегемотом і навіть зі страшним і таємничим, розумним і всемогутнім Воландом.

Всі, про що пише Булгаков, більше схоже на казку, у якій всі добре кінчається, але деякі образи він бере зі справжнього життя. Наприклад, Маргарита, прототипом образа якої є його дружина. А прототипом Майстра, напевно, був він сам (Булгаков). Може бути, і відносини між Булгаковим і його дружиною були схожі на відносини Майстра з Маргаритою. І виходить, між ними була справжня любов і справжня дружба

Я вже говорила про те, що не зустрічала справжніх друзів. Я взагалі не вірю в справжню, вічну дружбу, тому що близький друг рано або пізно віддає, а якщо не віддає, то йде, зникає із твого життя. Що стосується любові, те навіть саме святе — любов між родителями й дитиною — мінливо. Скільки дітей, залишених родителями в дитячих будинках, скільки їх, що живуть у родинах з нерідними мамою або татом. Найчастіше батьки не беруть до уваги почуття дитини, коли розстаються між собою. Як говорить одна моя знайома, тато може бути перший, і другий, і третій. Але мимоволі напрошується питання: чи зможе дитина прийняти кожного з них, полюбити, а потім забути? Дорослі самі вчать дітей брехати й причинятися, найчастіше вони знехотя передають своїм дітям свої «знання».

Якщо говорити про любов між чоловіком і жінкою, то я думаю, що навіть Булгаков не до кінця вірить у справжню любов на землі. Саме тому він перемістив Майстра й Маргариту в інший світ, у той, де вони зможуть любити один одного вічно, де все створено для них: будинок, у якому вони живуть, люди, яких їм приємно бачити. У нашім світі це неможливо, неможливо мати всі відразу й тому неможливо бути щасливим до кінця

От що можна сказати про любов до речей: щасливий та людина, що любить і може створювати гарні, незвичайні речі, але нещасний той, для якого ці речі є спогадом про щось минулому, улюбленому. Так Майстер був нещасний, коли втратив Маргариту, і чорна шапочка, зв’язана її руками, приносила йому нестерпний щиросердечний біль. Взагалі жахливо, коли від щастя залишаються тільки лише речі, що нагадують про нього. І взагалі, коли життя втрачає зміст

Цими своїми міркуваннями я не хотіла б сказати, що людське життя абсолютно безглузде й незначна, а зовсім навпаки. Кожний з нас повинен шукати себе в цьому житті, шукати те, заради чого або заради кого взагалі коштувало б жити

(3 варіант)

Теми любові й дружби дуже тісно зв’язані й перегукуються між собою. Адже якщо розібратися, то поняття дружби й любові містять у собі багато загального. Як мені здається, дружба — це те почуття або навіть щиросердечний стан, що поєднує людей і робить їхнім одним цілим. У горі й у радості справжній друг поруч, він ніколи не залишить у лиху й простягне руку. У романі «Майстер і Маргарита» М. А. Булгаков показав велике й світле почуття — Любов. Любов головних героїв повна взаєморозуміння, у критичні моменти життя Маргарита була для Майстра насамперед іншому. Іншому, що не зрадить і не відвернеться. Щаслива та людина, що знайшов справжню дружбу й любов, але ще більш щасливий той, хто знайшов дружбу в любові, Я покаджу вам така любов

Герої роману пройшли через багато чого, витерпіли й вистраждали, але змогли вберегти єдино дорогу й коштовне — свою любов, адже «той, хто любить, повинен розділяти доля того, кого любить». До зустрічі один з одним життя Майстра й Маргарити текла одноманітно, кожний з них жив своїм життям. Але загальне в них — це історія самітності. Самотні й шукаючий Майстер і Маргарита знайшли один одного. Уперше побачивши Маргариту, Майстер не міг пройти мимо, тому що «все життя любив саме цю жінку!». Жовті квіти в руках у Маргарити, коли закохані зустрічаються вперше, як би тривожна ознака. Вони попередження того, що відносини між Майстром і Маргаритою не будуть простими й гладкими. Майстрові не сподобалися жовті квіти, він любив троянд, які можна вважати символом любові. Майстер — філософ, персоніфікує в романі М. А. Булгакова творчість, а Маргарита — любов. Любов і творчість створюють гармонію в житті. Майстер пише роман, Маргарита — єдина опора майстри, вона підтримує його у творчій роботі, надихає його. Але остаточно з’єднатися вони змогли лише в потойбічному світі, в останньому притулку. Роману Майстра не призначено було бути надрукованим, єдиним читачем стала Маргарита, по достоїнству оцінюючи його працю. Щиросердечна хвороба ламає Майстра, але його опорою залишається Маргарита, єдиний і вірний друг. Майстер у пориві розпачу палить роман, але «рукопису не горять». Маргарита залишається одна, мучачись і страждаючи без улюбленого. Вона дбайливо зберігає вцілілі від вогню аркуші, зберігаючи надію про повернення Майстра

Маргарита настільки безмежно любить, що готово на всі, тільки б ще раз побачити дорогого їй людини. Вона погодилася на пропозицію Азазелло зустрітися з Воландом, не упустила шанс повернути Майстри. Поле Маргарити, шабаш і бал у Сатани — випробування, яким піддали Маргариту Воланд. Немає перешкод для справжньої любові! Вона гідно перенесла їх, а нагорода — Майстер і Маргарита разом. Любов Майстра й Маргарити — неземна любов, їм не дали любити на землі, Воланд забирає закоханих у вічність. Майстер і Маргарита завжди будуть разом, а їх вічна, неминаюча любов стала ідеалом для багатьох людей, що живуть на землі

Поети, письменники за всіх часів присвячували свої добутки прекрасному почуттю Любові, але Булгаков у своєму романі «Майстер і Маргарита» розкрив поняття любові по^ — особливому. Любов, що показав Булгаков, всеосяжна

Булгаковська любов вічна…