mij starshij brat tvoru po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Мій брат старше мене на 7 років, напевно, саме тому в дитинстві я сприймала його майже як тата. Скільки я себе пам’ятаю, Максим завжди був поруч із мною. Як розповідає мама, він разом з нею ночами, коли я був зовсім крохой, не відходив від моєї колиски, час від часу погойдуючи колиску й наспівуючи колискову

Саме Максим навчив мене любити читати. Холодними зимовими вечорами ми з ним сідали в теплого каміна й уголос читали один одному по черзі. Чого тільки не було прочитано нами за цей час! І Жуль Верн «Подорож до центра землі», і Паул Коэльо «Алхімік», і навіть трохи перших томиків «Гарри Поттера».

Так здорово було чути його приємний оксамитовий голос, під яким я найчастіше засипав, а Максим обережно брав мене на руки й відносив у кімнату, де клав на зручне м’яке ліжко й запалював каганець, щоб прокинувшись, я не лякалася темряви

Час ішов, а наші з Максимом відносини міцнішали з кожним днем. Коли мені тільки прийшов час піти в перший клас, брат уже доучувався в інституті. На Перше вересня за руку вів мене він, пам’ятаю, як сильно я пишалася тим, що поруч із мною йде випускник тепер уже нашої загальної школи. Іноді Максим зустрічав мене після занять і ми з ним ішли в парк на прогулянку, де він пригощав мене смачним полуничним пломбіром

На десятиліття мій старший брат подарував мені щеняти, моєму щастю не було межі, адже я так давно мріяла про собаку! Ми довго думали й вирішили назвати пса Кузей. Перший час Максим завжди допомагав мені піклуватися про нього, але після я навчилася всьому сама, і мій день починався з ранкової пробіжки з Кузей впарке.

Мій старший брат завжди допомагав мамі по господарству, для нього було звичайною справою вимити посуд після вечері або, наприклад, приготувати обід, якщо мама затримувалася на роботі

Максим з дитинства привчив мене любити спорт і фізичні навантаження. Коли мені було всього сім років, ми з ним уже щоранку легко пробігали по кілька кілометрів. Саме старший брат навчив мене грати у футбол і навіть стріляти з воздушки.

Максим і тато кожні вихідні їздили на риболовлю, мене вони брали із собою рідко, пояснюючи всі тим, що важко багато часу сидіти без руху, а я занадто рухлива для цього заняття. Але один раз Максим все — таки погодився взяти мене із собою. Раннім ранком ми вже сиділи в човні, відпливши недалеко від берега, але коли в нашім цебрі вже плавали кілька коропів я вирішила, що в річці їм все — таки краще й випустила їх назад. Максим не став злитися, він лише посміявся й зачудувався моїй доброті

Тепер я вже давно стала дорослої, але ми з Максимом всі так само дружні і я щораз із нетерпінням чекаю наших зустрічей