23 - Шкільний Всесвіт

Йдеться в записах і про інших представнків роду Борозн – близьких родичів Олександра Лаврентійовича та Володимира Олександровича, що мешкали у Городні, Горську або інших на­селених пунктах неподалік. Зокрема, Григорій Миколайович, що, відповідно із маргіналіями, помер 25 квітня 1776 р. (№ 45), можливо Борозна – двоюрідний брат Олександра Лаврентійо-вича. Григорій Миколайович (народився до 1723—1776) [2, c. 31] – син Миколи Володиславовича Борозни (?— 1757) та N Дмитрі-євни Максимович (? —1723), у службі з 1749 р. – лакей, зі 1756 р. – камер-лакей, 1758 р. – поручик, був призначений управи­телем у розкольницькі слободи, 1765 р. – звільнений, володів 80 селянами у селах Клюси та Раківка. Дату його смерті у Мо-дзалевського не вказано. Можливо, Марфа Миколаївна, що по­мерла 6 лютого 1788 р. (№ 25) – рідна сестра Григорія Микола­йовича, у В. Л. Модзалевського не зазначена.

Так само двоюрідні – Дмитро Іванович [2, с. 34] (помер 04.04.1771 р.) (№ 41) та Марія (Марина) Іванівна Борозни (по­мерла 24.06.1789 р.) (№ 53) – у шлюбі з Василієм Андрійови­чем Жураковським. Діти Івана Володиславовича (?—1740) та Марфи Андріївни Борозн: Дмитро Іванович – бунчуковий то­вариш (1760—1768), за заповітом матері отримав половину міс­течка Горськ; Олександра Іванівна Борозна, яка померла в Че­рнігові також 24 червня без зазначення року (№ 53) – можли­во, їхня сестра.

У записах вказано дату смерті ще одного родича – «медве-дівського» Івана Борозни – 14 квітня 1791 р. (№ 42). Йдеться про Івана Івановича [2, с. 19], сина генерального судді Івана Лаврентійовича (?—1731) та Ганни Борозн. Народився І. І. Бо­розна 1720 р. у Горську, із 1735 р. був бунчуковим товаришем,

89

Із 1762 р. – генеральним бунчужним у відставці. В. Л. Модза-левський дату смерті його подає приблизно – після 1784 р. Іван Іванович, на відміну від переважної більшості представ­ників роду Борозн, був багатим поміщиком та землевласником, володіючи більше, ніж 3250 селянями у Стародубському та Го-родищенському повітах. Резиденція його розташовувалася у Медведові. В. Л. Модзалевський пише про тамтешній великий будинок із 16-ма покоями. Серед чисельних маєтностей він во­лодів половиною містечка Горськ. Відомості про Івана Іванови­ча знаходимо в сучасному фундаментальному енциклопедич­ному довіднику «Києво-Могилянська академія в іменах» (К., 2001), бо він свого часу був учнем КМА – у 1737 р. закін­чив клас піїтики, але рік його смерті і в цьому довіднику вка­зано лише приблизно – після 1784 р. [4]4.

Григорій Олександрович Борозна також зафіксував дати смерті кількох своїх родичів. Зокрема, йдеться про Івана Іва­новича Борозну [2, с. 50], онука Федора Лаврентійовича та Прасковії Петрівни Іскрицької, сина Івана Федоровича Бороз­ни (1766—?), що формально доводився йому двоюрідним пле­мінником, хоч був, очевидно, старшим від нього. Жив І. І. Бо­розна в селі Хрінівка Городницького повіту, обіймав посади з 1829 р. городницького повітого судді, в 1836—1849 рр. – пред-водителя дворянства того самого повіту. У В. Л. Модзалевсько-го рік його смерті зазначено лише приблизно – до грудня 1851 р.. Записи Григорія Олександровича Борозни свідчать, що Іван Іванович помер 20 листопада 1850 р. о 9-ій годині вечора в Городні «от удара» (№ 12).

Від шлюбу з Варварою Павлівною Шубою Іван Іванович мав чотирьох синів та чотирьох доньок, які доводилися внучатими племінниками авторові записів Григорію Олександровичу Боро­зні. Ймовірно, не маючи власних дітей та онуків, Г. О. Борозна спілкувався саме із цими своїми молодшими родичами. Зокре­ма, він пише про смерть сина Івана Івановича – Федора Івано­вича Борозни (народився 1834 р.) [2, с. 59] у Городні 20 жовтня 1853 р. (№ 10), та доньки Прасковії Іванівни, в шлюбі Грекової, 8 грудня 1874 р. також у Городні (№ 14). У В. Л. Модзалевського

4 У статті, присвяченій Іванові Івановичу Борозні (1720-1790) зазначено, що він доводився сином генеральному судді Іванові Володиславовичу (90-ті р. XVII ст.-1740), а не онуком, як це зазначено в довіднику В. Л. Модзалевсь-кого. Відомості, подані В. Л. Модзалевським, не спростовуються і аргумен­тації на користь змін родоводу Борозн не наведено.

90

Обидві ці дати не зазначені. Маргіналії Григорія Олександровича свідчать, що він більшу частину життя прожив у Городні. Але помер і похований був у Дроздовиці, де, очевидно, проживала на той час сестра Федора Івановича та Прасковії Іванівни — Варва­ра Іванівна Борозна, в шлюбі Лизогуб, із 1849 р. — дружина Олександра Володимировича Лизогуба (1819-після 1862), дале­кого родича Борозн через бабусю Григорія Олександровича Ма­рію Яківну Лизогубівну.

Можливо, лише після подальших розшуків матеріалів із генеалогії роду Борозн вдалося б встановити, хто такі Афанасія (? -1768) (№ 18), Анастасія Бороздніна (? -16.09.1830) (№8), Агафія, дівиця (? -28.02.1807) (№ 33), Іван Борозна, який по­тонув 26 вересня без заначення року (к. ХУШ-поч. XIX ст.) (№ 9), племінниця Григорія Олександровича Борозни Наталія Отвиновська (1820-1830) (№ 50).

Окрім того, в маргіналіях йдеться про двох представників роду Танських, що володіли маєтностями в Городні і доводили­ся родичами Борознам (№№ 37, 48). Відомості про родовід Тан­ських містяться в першому випуску п’ятого тому «Малорос­сийського родословника В. Л. Модзалевського» [5, с. 3]. Тут зазначений лише один із Танських на ім’я Дмитро — Дмитро Михайлович, син Михайла Михайловича (?-помер раніше 1767), ніжинського полкового обозного. Роки його життя не наведені, зазначено лише, що в 1767 р. він продав землі в с. Марківцях Київському полковому писареві С. Катеринину та помер бездітним. У аналізованих нами маргінальних записах зафіксовано, що він помер 5 травня 1805 р.