Антона Павловича Чехова по праву можна назвати найбільшим майстром короткої розповіді. Рано почалося в Антоші захоплення театром і літературою. Разом із цим ішли й перші літературні досвіди. Гімназистом четвертого класу Антоша співробітничав у рукописному журналі, що виходив за редакцією учня старшого класу. У цьому журналі був поміщений сатиричний вірш Антоші, присвячене інспекторові Дьяконову. Так, уже тринадцятилітнім хлопчиком Чехов почав отруювати існування «людини у футлярі».

Починав Чехов своя письменницька праця в епоху, небувало важку для печатки. Чи не головним завданням Победоносцев, керуючий країною при Олександрі III, уважав придушення печатки, повне «заборона» суспільної думки. Замість справжньої літератури, про яку мріяв демократичний читач, йому пропонувалися строкаті й крикливі обивательські журнальчики. Але «хитрість історії» позначилася в тім, що саме звідси й вийшов небезпечний ворог всіх і всяких Победоносцевых, викривач усього будуючи життя, що принижує людину. Цим ворогом був новий могутній російський письменник, що ховався під розважальним псевдонімом «Антоша Чехонте» і далеко що не віддавав собі самому звіту в значенні своєї новаторської праці. Героєм його добутків став різночинець, дрібний службовець, — «маленький» людина міста, а потім і села

Багато читачів і критики сприймали спочатку Антошу Чехонте в загальному ряді звичних постачальників розважального чтива. Чехів нерідко у своїх розповідях залишався начебто в межах звичайної розважальної розповіді. І читачі більше чуйні усе ясніше починали розуміти, що перед ними щось нове, тільки по зовнішності схоже на звичайне

У маленьких оповіданнячках Чехов навчився передавати все життя людини, плин самого потоку життя. Малюсіньке оповіданнячко піднялося до висоти епічного оповідання. Чехів став творцем нового виду літератури — маленької розповіді, що вбирає в себе повість, роман. Його стиль: «Стислість — сестра таланта», «Мистецтво писати — це мистецтво скорочувати», «Писати талановито, тобто коротко», «Умію коротко говорити про довгі речі».

Остання формула точно визначає сутність досягнутого Чеховим незвичайної майстерності. Він може декількома штрихами давати вичерпні характеристики людей. Чехів відкинув такі характеристики персонажів, коли письменник, перш ніж герой почне діяти, докладно знайомить читача з його попередньою біографією, з його родителями, а те й предками. Чеховські герої завжди розкриваються в самій дії, у вчинках, у думках і почуттях, безпосередньо пов’язаних з дією. Чехів — майстер, що вивчає людину по поводженню

Вивчаючи розповіді Антоші Чехонте, дивуєшся ранньої зрілості художника. За три — чотири роки Чехів перетворився в сформованого чудового майстра. Тільки зрілий, мудрий художник міг створити «Зловмисника» або «Дочка Альбіону». Рання художня зрілість Чехова може зрівнятися лише з ранньою художньою зрілістю Пушкіна, Лермонтова. Ця зрілість далася письменникові ценою завзятої праці. У його розповідях з’являється все більше багатство життєвих фарб, у них відчувається глибока трагічна тема. Він жив і працював і для свого часу, і для майбутнього, для нас. Він вірив у нас, у наш розум, у нашу волю, у наше щастя