majster i jogo uchen u romani bulgakova majster i margarita bulgakov - Шкільний Всесвіт

«Майстер і Маргарита» — морально — філософський сатиричний роман М. А. Булгакова про сенс життя, творчості й моральних цінностях, про боротьбу доброго й злого початку в людях, про людську смертність і про безсмертя й про любов. Два оповідання, «роман у романі», об’єднані однією ідеєю — пошуками істини й боротьби за неї. Майстра опромінив світло істини, і він створив свій роман, і його учень, Іван Бездомний, теж знайшов свій шлях вжизни.

Не випадково на початку роману Булгаков знайомить читача з головою Массолита Михайлом Олександровичем Берліозом і молодим поетом Іваном Бездомним, виставляючи на осміяння безглуздості радянських установ і пороки претендентів на звання «інженерів людських душ». Приналежність таких «письменників» до Массолиту обіцяє їм сите й комфортне життя, заради якого вони зневажають поняттями про борг, честі й совісті. І читачеві стає зрозуміло, як важко бути справжнім творцем серед негідників, донощиків і пристосованців

Знайомство Майстра й Івана Понырева, що пише під псевдонімом Бездомний, відбувається в психіатричній лікарні, куди поет попадає після трагічної загибелі редактора Берліоза, переслідуючи Воланда й намагаючись урятувати суспільство від найнебезпечнішого іноземця

Через балконні двері таємничий відвідувач увійшли в кімнату Івана. От яким його побачив поет: «…голений, темноволосий, з гострим носом, стривоженими очами… людина років приблизно тридцяти восьми… одягнений у лікарняне». Між ними відбулася довірча розмова, у якому Іван зненацька й сміло зізнався сусідові, що назвався майстром, у тім, що пише «дивовижні» вірші й заприсяг більше не писати їх. Він, видимо, усвідомлюючи свою неосвіченість і соромлячись цього, залишався чималою людиною й своїм визнанням звільнив себе від неправди й примуса. На прохання поета, гість повідав свою історію, що настільки вразила Івана, що його життя круто змінилося після цієї зустрічі. «Історик по утворенню, він ще два роки тому назад працював в одному з московських музеїв, а крім того, займався перекладами» Майстер володів п’ятьома мовами, у тому числі латинським і грецьким. І коли один раз він виграв по облігації велику суму грошей, «купив книг… найняв… дві кімнати в підвалі маленькою будиночка в садку… Службу в музеї кинув і почав складати роман про Понтія Пілаті». Іван Бездомний тільки тепер став замислюватися, що така справжня творчість і яка серйозна підготовка воно жадає від вступившего на письменницький шлях. Поет зрозумів, що для Майстра творчість — це все життя, що він анітрошки не схожий ні на тих продажних членів Массолита, які пишуть лише те, що сподобалося б владі, ні на таких малоосвічені й погано усвідомлюють зміст художньої творчості, як він

У своєму романі Майстер переносить читача в далекий Ершалаим, у палац прокуратора Іудеї Понтія Пілата, що, всупереч своїй совісті, віддає наказ стратити ні в чому не винного бродячого філософа. Вустами Иешуа Майстер дорікав сучасників у боягузтві й малодушності перед владою, що позбавила людину волі. Звернувшись у минуле, він хотів указати сучасникам джерела перекосів громадського життя 30 — х років XX століття

Коли роман був дописаний і одна з газет опублікувала уривок з добутку, критика обрушилася з лайкою й осудом на автора роману. Почалося цькування Майстра. Життя художника втрачала зміст, і в приступі малодушності він спалив рукопис. Лише останню частину роману кохана Майстри Маргарита врятувала від вогню. І тільки Маргарита вірила в геніальний утвір свого Майстра й підтримувала його. Але він утомився й у стані повної апатії, пригніченості після декількох місяців арешту добровільно приїхав у клініку, визнаючи себе невиліковним душевнохворим. Так, Майстер піддався страху після потоку злісних, загрозливих статей, але він не пішов на угоду зі своєю совістю, не став пристосовуватися й переробляти свій роман. Він нікого не зрадив, нікому не заподіяв зла. Просто він не витримав ворожості, наклепу й піддався розпачу. Поет відрікся й від свого роману, і від своєї коханої, і від усього, що йому була так дорого. У нього не було сил боротися, тому що зневірився у справедливість. Так він заплатив за право проголосити свою істину. Булгаков обвинуватив тим самим суспільну систему, що не дозволяє чесному художникові реалізувати себе й прирікає його на духовну смерть. А от Маргарита вірила в торжество справедливості, тому вона перемогла й повернула свого Майстра завдяки втручанню вищих сил. Воланд дає можливість Майстрові закінчити роман і припинити борошна Понтія Пілата одним словом — «вільний!». И після цього він дарует своєму героєві спокій. Майстер іде від людей. Але на землі в нього залишився учень. Майстер відкрив очі Іванові Бездомному на справжнє мистецтво й на роботу художника. Під впливом Майстра Іван вирішує засісти за навчання. В епілозі роману ми зустрічаємося з ним уже як із професором Іваном Миколайовичем Поныревым. Йому «все известно, він все знає й розуміє». Але немає в професора справжнього щастя, у чому щораз можна переконатися, спостерігаючи за ним у період повного місяця, коли йому чудесним образом відкривається частина істини Майстри, що він знову забуває при пробудженні

По твердому переконанню Булгакова, «кожному буде дано по вірі його», справедливість восторжествує. Тому автор нагородив Майстра бажаним спокоєм, а його учня прозрінням