lyudina na vijni po tvori vitaliya zakrutkina mater lyudska zakrutkin vitalij - Шкільний Всесвіт

Велика Вітчизняна війна — труднейшее з тих випробувань, які коли — або доводилися на частку багатостраждального російського народу. Відповідальність за долю Вітчизни, прикрість через перші поразки, велика ненависть до супротивника, витривалість, відданість Батьківщині, непохитна віра в перемогу під пером різних майстрів слова вилилися в неповторність прозаїчних добутків

Темі війни нашого народу з фашистськими загарбниками присвячена книга Віталія Закруткіна «Матерь людська», написана практично відразу після закінчення Великої Вітчизняної війни. У своїй книзі автор відтворив образ простій росіянці жінки, що переборола страшні удари долі

У вересні 1941 року гітлерівські війська далеко просунулися в глиб радянської території. Багато областей України й Білорусії виявилися окупованими. Залишився на зайнятий німцями території загублений у степах хутірець, де щасливо жили молода жінка Марія, її чоловік Іван і їхній син Васятка. Але війна не щадить нікого. Захопивши раніше мирну й рясну землю, фашисти всі розорили, спалили хутір, погнали людей у Німеччину, а Івана й Васятку повісили. Однієї Марії вдалося врятуватися. Самотньої, їй довелося боротися за своє життя й за життя свого майбутнього дитини

Страшні випробування не зломили цю жінку. Подальші події повести розкривають велич душі Марії, що стала воістину Матір’ю людської. Голодна, змучена, вона зовсім не думає про себе, рятуючи дівчинку Саню, смертельно поранену фашистами. Саня замінив загиблого Васятку, стала часточкою того життя Марії, що розтоптали фашистські загарбники. Коли дівчинка вмирає, Марія ледь не божеволіє, не бачачи змісту свого подальшого існування. І все — таки вона знаходить у собі сили для того, щоб жити. На превелику силу переборюючи горі

Випробовуючи пекучу ненависть до фашистів, Марія, зустрівши пораненого молодого німця, несамовито кидається на нього з вилами, бажаючи помститися за сина й за чоловіка. Але німець, беззахисний хлопчик, крикнув: «Мама! Мама!» І серце російської жінки здригнулося. Великий гуманізм простій росіянці душі гранично просто і ясно показаний автором у цій сцені

Марія відчувала свій борг перед людьми, викраденими в Німеччину, тому стала збирати врожай з колгоспних полів не тільки для себе, але й для тих, хто, може бути, ще повернеться додому. Почуття виконується долга, що, підтримувало її у важкі й самотні дні. Незабаром у неї з’явилося велике господарство, тому що на розграбоване й спалене подвір’я Марії стікалося все живе. Марія стала як би матір’ю всієї навколишньої її землі, матір’ю, що поховала чоловіка, Васятку, Саню, Вернера Брахта й зовсім незнайомого їй, убитого на передового політрука Славу. І хоча вона перенесла смерть дорогих і улюблених людей, її серце не зачерствіло, і Марія змогла прийняти під свій дах сімох ленінградських сиріт, волею доль занесених на неї хутір

Так і зустріла ця мужня жінка радянські війська з дітьми. І коли в спалений хутір увійшли перші радянські солдати, Марії здалося, що вона народила на світло не тільки свого сина, але й всіх знедолених війною дітей миру…

Книга В. Закруткіна звучить як гімн російській жінці, чудовому символу гуманізму, життя й безсмертя роду людського

Цивільні й особисте, веселощі й радість від перемоги й гіркота від непоправних втрат, патетичні й ліричні інтонації з’єднуються в цьому добутку неподільно. Ця книга — сповідь про перевірки душі на війні кров’ю й смертю, втратами й потребою вбивати; вона — літературний монумент невідомому солдатові