lyudina abo rich larisa v p yesi ostrovskogo bezpridannicya ostrovskij oleksandr - Шкільний Всесвіт

Надзвичайно різноманітний мир літературних героїв А. Островського. Міщани, купці, їхні діти, чиновники, конторники, актори, царі, розбійники, князі. Кожний з його персонажів має свій характер, говорить своєю мовою, несе в собі риси свого соціального кола й своєї епохи, місцевості, сім’ї. За словами Н. А. Добролюбова, твору Островського — «п’єси життя».

Одна із самих яскравих і улюблених читачем п’єс А. Н. Островського — «Безприданниця». Її герої — звичайні люди, яких хвилюють вічні проблеми любові, вірності, зрадництва, щастя… Вони нікого не залишають байдужими, тому що живуть звичайним життям: люблять, помиляються, вірять у свою щасливу зірку, обманюють себе й інших, здатні на самопожертву й на гріх. До них можна випробовувати різні почуття, можна нехтувати, захоплюватися або любити

Сенсом життя героїні А. Н. Островського — Лариси Огудаловой («Безприданниця», 1878), різнобічно обдарованої дівчини, гарної, ніжної, із крилатою душею» є любов. Лариса живе в невеликому провінційному містечку, у скромному будинку, у сім’ї без достатніх засобів до існування й мріє про любов. Вона здатна скласти щастя самого гідного чоловіка, не женеться за вдалою партією, вона чекає, коли прийде мить любові, і щиро вірить, що буде так.

У будинку Огудаловых «на базар схоже». Харита Ігнатіївна в пошуках кращого нареченого для своєї молодшої дочки. І неодмінна умова — гроші. Ні, вона не торгує дочками, а просто намагається хоч якось улаштувати їхню долю. Отут уже не до розуму, освіченості й душі, аби тільки видати дочка повыгоднее. У будинку влаштовуються часті прийоми на гроші «друзів» — Кнурова й Вожеватова, публіка збирається разнообразнейшая: тут і богатые купці, і скромний Карандышев, і проворовавшийся чиновник, і міжнародний аферист, і блискучий дворянин Сергій Сергійович Паратов.

Однак усе складається не так, як хотілося б, і щаслива мить любові для Лариси розсіюється як дим. Сергій Сергійович розумний, гарний, чарівний, увічливий, безсердечний і розважливий. «Знайду вигоду, так усе продам, що завгодно», — заявляє Паратов, При всім при цьому він закрутив голову Ларисі, що, люблячи його, не зауважує його недоліки, прощає будь — який гріх, прирікає себе на ганьбу для його задоволення й готова випливати за ним на край світла

Промотавши свій стан, Паратов змушений продати й себе — за золоті копальні нареченої. Але перш ніж почато нове життя на догоду строгому тестеві, воно хоче переконатися в стійкості викликаного їм почуття й зламати життя люблячій його жінці, до якого й він не байдужий, на якій він по. дурості ледве було не женився. І «ідеал чоловіка» віддає перевагу не любові, а тверезому економічному розрахунку Лариса обманута в мріях, у кращому почутті, зганьблена й кинута. Вона з розпачу готова вийти заміж за Карандышева, сподіваючись знайти в сполучнику з ним розуміння й спокій. Їй «повезло» на чоловіків! Друг дитинства Вася Вожеватов, що розіграв її в орлянку, літній купець Кнурів, серйозн і поважний, надходять із нею, як з річчю, «потребуючої богатого обрамлення». Однак всі ці люди — не негідники. У кожного свій характер з позитивними й негативними рисами, кожний, по можливості, проявляє свою увагу до Лариси й має своє подання про щастя. Як людина Лариса нікого не цікавить, вона — «річ», дорога й гарна. Всієї її ілюзії, надії розсипаються, вона припустилася помилки — дозволила собі полюбити. Втративши всі, вона втрачає сенс життя й готова стати річчю, і річчю дорогою. Постріл Карандышева приносить їй рятування від дивовижної пастки: адже вона вже була готова прийняти умови багатія Кнурова.

Лариса прощає всіх, дякує вбивці, вона не хоче жити у світі, у якому, ні від кого… не бачила співчуття, не чула теплого, серцевого слова. Але ж так жити холодно. Загублено красу, обмануте любляче серце, але Лариса вмерла вільної, так і не ставши нічиєю річчю