kultura kiivskij rusi tvir po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Коріння нашого народу досягають часів, які передували часу Київської Русі. Своїми джерелами наш народ тісно пов’язаний з історією слов’ян

У давній давнині з’явилася усна народна творчість у Київській Русі. Відтоді до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, билини, колядки, прислів’я й додання

Чудовими пам’ятками давньоруської народної творчості є билини. Вони оспівують мужність і хоробрість богатирів, які самовіддано обороняли рідну землю від ворогів

Добутку усної народної творчості у всіх народів передували добуткам письмовим; першими з яких у Київській Русі стали літопису. З виникненням писемності в Київській Русі почали записувати найважливіші історичні факти. Записували їх або дуже стислі, або у вигляді розгорнутих розповідей («сказань»). Згодом ці записи були об’єднані й розміщені в хронологічному порядку. Отже, літописами називається відомості в хронологічній послідовності («за літами») коротеньких записів і докладних розповідей про історичні події

Раннє виникнення літописів є свідченням високої культури давньоруської держави вже від початку його існування. На думку деяких дослідників, найдавніший літопис був створений у часи Аскольда в другій половині IX століття. Але вона не збереглася. Першим літописом, що дійшла до нас, є «Повість минулих літ», створена на початку XII століття

Оригінальна Література Київської Русі представлена не тільки літописами. До її популярних жанрів належать церковні проповіді, повчальні й урочисті. Але перлиною давньоруської літератури є «Слово про полк Игореве».

Пам’ятки давньоруської літератури свідчать про поширення утворення в Київській Русі ще до прийняття християнства. Після цієї знаменної події турботи про утворення взяли на себе держава й церква. У часи князювання Володимира Святославовича в Києві існувала державна школа, у якій училися діти найближчого оточення князя. Існувала школа й при Софійськім соборі. Саме тут була заснована перша відома на Русі бібліотека й відкрита книгописная майстерня, де листувалися й переводилися книги, привезені з Візантії й Болгарії

Талант і виняткова майстерність були властиві російським будівельникам. Вони зводили чудові спорудження з дерева, каменю й цегли. Основним будівельним матеріалом служило дерево. Але існували на Русі й кам’яні спорудження. Найдавніший кам’яний палац, відомий за назвою «палац княгині Ольги», був виявлений археологами на Старокиївській горі. У літописі він згадується під 945 роком. І головна прикраса міст Київської Русі — церкви. Протягом 989 — 996 гг. у Києві будувався храм Богородиці. Цю величну церкву назвали Десятинної. Вона була чудово прикрашена: стіни розписані фресками, мозаїкою, для обрамлення використовувався мармур. Літопису називали її «мармурової».

Сьогодення розквіту досягло містобудування в часи князювання Ярослава Мудрого. В 1037 році в Києві побудований найбільший собор держави — Софію Київську. Крім богослужінь у цьому храмі проводилися врочисті державні церемонії, підписувалися договори. Тут саджали на престол київських князів, ховали їх. У часи Ярослава споруджуються головні міські ворота столиці — Золоті ворота. Проте будівництво проходило не тільки в стольному граді. У Чернігові був зведено Спасский собор, за зразком Софії Київської будувалися собори святої Софії в Новгороді й Полоцьку. Наприкінці XI в. спорудили Михайлівська церква і Єпископські ворота в Переяславі. На західних границях Київської держави, у Перемышле, був побудований палац і білокамінна кругла церква — ротонда

Разом з архітектурою високого рівня досягло образотворче мистецтво Київської Русі — мозаїка й фреска, іконопис і книжкова мініатюра. Шедеврами світового значення є мозаїки Софійського собору. Найбільше вражають серед них зображення Христа Вседержителя й Богоматері Заступниці («Оранта»). Крім мозаїк для обрамлення використовувалися фрески. Завершені фрески Софійського собору й інших храмів тих пор багато розповідають про життя й побут древніх русичей.

У Києві, Чернігові, Галичу й інших містах існували іконописні майстерні. Ікони писалися на дерев’яних дошках і були у всіх церквах, малювали їх по певним канонами. Не кожний художник мав право писати ікони

У часи Ярослава Мудрого, коли великий авторитет придбала книга, що расцветли книжкова мініатюра. Так, «Остромирово Євангеліє», написане в 1056 — 1057 гг., прикрашене чудовими заставками й трьома витонченими мініатюрами

У Київській Русі було багато музичних талантів. З письмових джерел відомо про виконання при дворах князів і бояр світської музики, співу й про забави блазнів. Надзвичайно коштовними для вивчення мистецтва музики є фрески Софії Київської. На одній з них зображений музикант, що грає на смичковому інструменті, що нагадує скрипку. На іншій фресці двоє музикантів сурмлять у сурми, третій грає на флейті, четвертий б’є в тарілки, п’ятий перебирає струни, шостий грає на багатострунному інструменті, схожому на арфу

Творцем культури Київської Русі був насамперед народ. Саме цей народ і зберіг культуру древніх русичей у часи татаро — монгольської навали, саме він зміг відродити її в період відродження слов’янських держав