krishtaleva dusha shho nuditsya v nerobstvo po romani goncharova oblomiv gonchariv ivan - Шкільний Всесвіт

Сюжет «Обломова» замислювався Гончаровым споконвічно як узагальнений життєпис бездіяльного, апатичного, що йде в минуле поміщицького класу. Авторська позиція стосовно кріпосного права, що існує в Росії, повинна була пролунати в докладному описі життя кріпосника — поміщика Іллі Ілліча Обломова, бездумно провідний час у заміській садибі. Перший тім «Обломова», що оповідає здебільшого про дитинство Іллі Ілліча, писався відповідно до цього задуму. У наступних трьох частинах добутку відношення Гончарова до головного героя міняється. Автор переносить його в міські умови й, ускладнюючи сюжетну лінію, показує за допомогою цього своє відношення до столичного суспільства

Розбір добутку, звичайно ж, потрібно почати з першої частини, незважаючи на те, що зав’язка й розвиток основного сюжету відбуваються в трьох наступних. Спочатку, малюючи життя основного героя, Іллі Ілліча Обломова, автор характеризує його як доброзичливої й гостинної людини, у той же час обладающего надзвичайною схильністю до ліні. І потім, для пояснення джерел його характеру, Гончарів уводить сон героя, у якому показує його дитинство

Починається сон з оповідання про ідилічний край, де народився й виріс Обломів. Тут описується природа обломовского краю. Її безтурботність, звичайно ж, помітно перебільшена й часом навіть граничить із чимсь казковим. Молочна ріка, киселеві береги.… Такі мрії одержали своє втілення в російських народних казках. І люди марне намагалися відшукати на землі казкові місця, де не потрібно працювати, а багатство й благополуччя приходять самі собою. Саме такий Ілля Ілліч Обломів. Він здатний довго мріяти, впиватися своєю уявою. Але він не може змусити себе зробити хоч що — небудь, що повинне було перетворити мрію в реальність. Обломову набагато простіше впиватися своїми мріями, які насправді ніколи не здійсняться

Як же може бути бездіяльність нормальним станом людини? Життя людська — це постійний рух, постійний пошук чогось нового, нових вражень, насолод, постійне прагнення щось зробити, що — небудь змінити

Обломів є дивно безтурботною людиною. Він не замислюється про власне благополуччя, його влаштовує абсолютно все. І саме так це робить його щасливим. Трагедія ж Обломова полягає саме в цьому небажанні виглянути за вузькі рамки свого внутрішнього миру, щоб побачити великий і прекрасний мир зовнішній. Постійно перебуваючи в бездіяльності, людина опускається, деградує. У житті Обломова саме це й відбувається. У його житті поступово не залишається нічого, що можна було б назвати словом «зміст». Повна безглуздість існування — саме це ми й бачимо в романі. Поступово пропадає всяке бажання щось робити, і людина котиться по похилої

Далі йде опис поміщицького й селянського побуту: поміщики, основу життя яких становить питання про те, що вибрати на обід, і селяни, що працюють день у день на благо панів. Тут уже вперше Гончаровым згадується Штольц. Він повинен буде стати узагальненим образом передової людини, що включає в себе твердість характеру, гнучкий розум, постійну спрагу дії, інакше кажучи, відобразити повну протилежність Обломову.

Тепер перейдемо до трьох основних частин роману. Основною сюжетною лінією тут є взаємини між Ольгою Іллінською й Іллею Іллічем Обломовым. Однак спочатку потрібно розглянути авторську позицію у відношенні Обломова й Штольца. У такому випадку, простежуючи розвиток любовної лінії між Ольгою, Обломовым і Штольцем, ми зможемо ще раз підкреслити той або інший погляд автора на особистості цих двох персонажів

Наділений лише самими правильними й необхідними рисами характеру, Штольц, безсумнівно, подобається авторові, як і читачеві. Але в той же час, як і більшість із нас, Гончарів випробовує почуття симпатії до Іллі Іллічу

Відношення автора до обох виражається через взаємні характеристики героїв. І тут треба поговорити про дивну дружбу між цими двома діаметрально протилежними людьми. Навряд чи справа лише в дитячій, що колись з’єднувала їх, прихильності. Але що ж тоді зв’язує їх? Якщо дружбу Обломова можна пояснити необхідністю в сильній людині, що завжди б прийшов на допомогу його нерішучій і сонній натурі, то чим пояснити прихильність Штольца до Обломову? Думаю, що на це питання можна відповісти словами самого Андрія: «Це кришталева, прозора душа; таких людей мало; вони рідкі; це перлини в юрбі!»

Тепер можна підійти до любовного сюжету. Але перш, ніж описувати взаємини Ольги з Обломовым і Штольцем, треба сказати про відношення автора до неї самої. Гончарів, безсумнівно, доброзичливий до своєї героїні. Вона наділена такими рисами, як проникливість, урівноваженість, гордість. Захоплює автора й почуття боргу, яким керується героїня, височина її душі, що відбивається в її прекрасному голосі. Все це відчувається й у зовнішньому вигляді Ольги. Вона покликана бути як би ангелом — хоронителем Обломова, розбудити його заснулу душу

Як же розкриває автор образ Обломова через його відносини з Ольгою?

Звичайно, місія Ольги із самого початку була приречена. Людина не може жити лише любов’ю, не думаючи більше ні про що. Однак через неї автор відкрив в Обломове, якому, на мою думку, симпатизує, безліч позитивних рис. Описуючи ж відносини Ольги зі Штольцем, Гончарів, щоправда, неявно, указує на схований недолік у натурі Штольца: правильному й передовому героєві не вистачає небагато «божевільних поривів».

Долі ж обох героїв, як би те не було, складаються відносно вдало. Штольц щасливий з Ольгою, а Обломів знаходить свою Обломовку на Верхлевской вулиці й доживає там своє століття з жінкою своєї мрії. Ця розв’язка ще раз доводить те, що авторська позиція носить позитивний характер стосовно обох героїв

Доречно привести слова И. С. Тургенєва: «Поки залишиться хоч один росіянин — доти будуть пам’ятати Обломова». Образ цей, дійсно, живий і донині, потрібно лише оглянутися. Є чи серед нас такі, котрим не властиві, нехай навіть частково, риси Обломова, надзвичайно вдало відбиті автором? І в теж час, роман Гончарова «Обломів» змушує нас зрозуміти, який тяжкої стане життя, якщо людина в ній не бачить ніякого змісту