krilov bajkar krilov ivan - Шкільний Всесвіт

Російська журнальна сатира XVIII в. знайшла своє гідне завершення в періодичних виданнях И. А. Крилова. Девіз Кантемира, одного з найвідоміших поетів того століття — «у віршах сміюся, а в серце про злонравных плачу» — був збережений і майбутнім байкарем. За період своєї творчості Крилов испробовал багато різних літературних жанрів, навіть складав п’єси (переважно комедії, комедійні опери). Це зіграло помітну роль у його творчому росту — у п’єсах вигострювалася майстерність діалогу, створення характерів, необхідні для майбутнього баєчного жанру. Недарма сучасники молодого Крилова говорили, що «баснь — це мала комедія».

Саме в байках повністю розкривається сатиричний талант Крилова. Як уважають дослідники, байка сполучає в собі елементи лірики, епосу й драми. Алегорична форма байки забезпечувала неоднозначність її розуміння, що дуже сприяло в боротьбі із цензурою, але, з іншого боку, широта трактування змісту байки дозволяла їй проіснувати до наших часів, але зміст, привід, по якому вона була написана, найчастіше втрачається

Байка «Зозуля й Півень» була написана по цілком конкретному випадку. Коли вона була опублікована в збірнику, поруч помістили карикатуру на письменників Ф. Булгарина й Н. Гречка, дуже хваливших один одного в пресі. У наш час ми можемо довідатися це тільки від дослідників творчості Крилова, і сприймаємо байку як у своєму роді життєву мудрість:

За що ж, не боячись гріха,

Зозуля хвалить Півня?

За те, що хвалить він Зозулю

В. Г. Бєлінський писав про Крилова, що він, «як геніальна людина, інстинктивно вгадав эстетические закони байки» і «створив російську байку». Що ж навело критика на такі, настільки хвалебні, висловлення?

На той час найвідомішим байкарем був И. И. Дмитрієв. Основною традицією написання байок тоді була традиція класицизму або сентименталізму. Але Крилов відступив від її, він зробив її мораль насущної, не абстрактної, життєво актуальної

Його особливість у тім, що він не читає нотацій, не повчає, а спостерігає й надає читачеві самому розцінювати його спостереження. Кожна байка — це свого роду моральний суд над тими або іншими видами пороку. Хоча ми чітко вгадуємо думку автора, байка об’єктивна: Крилов не дає оцінок своїм персонажам, він їх просто показується

Багато дослідників уважають, що завдяки яскравості й жвавості зображення (адже кожний персонаж має свою власну мову) байки Крилова можна розглядати в якості початку реалізму в російській літературній творчості

И. А. Крилов був самим читати^ся автором, що, того століття. Чому? Тому, що він у легкій і іронічній формі вказував на загальнолюдські недоліки й пороки, але показував їх з погляду саме російської людини, з його характером і складом розуму. «Його притчі — надбання народне й становлять книгу мудрості самого народу», — писав Н. В. Гоголь

Можна виділити й ще одну особливість крыловских байок. Вони мають значну подібність із народними казками, їхні герої — вовки, лисиці, ведмеді, орли — сприймаються читачем так само, як і герої казок: як маски реальних образів і типажів

Безліч у байках Крилова елементів фольклору. Так, у них нерідко зустрічаються постійні епітети, такі як «літо червоне», «поле чисте», «сиру земля».

Він дуже часто мистецьки вплітає в тканину байки народні прислів’я й приказки: «Хоч бачить око, так зуб неймет», «Бідність не пороть», «Не плюй у колодязь — придасться води напитися». Але крім цього величезне число властиво авторських афоризмів увійшли в розряд крилатих виражень. Афоризмом найчастіше стає, звичайно, мораль байки: «А Васько слухає так їсть», «А Ларчик просто відкривався», «Ай, Моська! знати, вона сильна, що гавкає на Слона!» і багато хто інші. Іноді ним стає сама назва байки: «Тришкин каптан», «Демьянова юшка». Тобто окремі фрази стають символами, здобувають алегоричний характер, що і є основною часткою структури байки

На врочистому святкуванні сторіччя Крилова в 1868 р. преосвященний Макарий вимовив такі слова на його адресу: «Говорив те, що може говорити людина самого здорового глузду, практичний мудрець, і особливо мудрець росіянин… Він заповів любов, безмежну любов до всього вітчизняного, до нашого рідного слова, до нашої рідної країни й до всіх початків нашого народного життя…».