korotkij zmist zvichajne chudo shvarc e - Шкільний Всесвіт

Садиба в Карпатських горах. Тут, женившись і вирішивши зробитися розсудливим і почати господарювати, оселився якийсь чарівник. Він закоханий у свою дружину й обіцяє їй жити «як всі», але душу просить чого — небудь чарівного, і хазяїн садиби не в силах удержатися від «витівок». От і тепер Господарка догадується, що чоловік затіяв нові чудеса. З’ясовується, що в будинок от — от прибудуть непрості гості. buy albion silver

Першим з’являється юнак. На питання Господарки, як його кличуть, він відповідає: Ведмідь. cheap albion silver Чарівник, повідомивши дружину, що саме через юнака й почнуться дивні події, зізнається: сім років тому він перетворив зустрінутого в лісі молодого ведмедя в людину. Господарка терпіти не може, коли «заради власної забави мучать тварин», і благає чоловіка зробити юнака знову ведмедем і відпустити на волю. Виявляється, це можливо, але тільки якщо яка — небудь принцеса полюбить юнака й поцілує його, Господарці жаль невідому дівчину, неї лякає небезпечна гра, що затіяв чоловік.

Тим часом лунає звук труби, возвещающей про прибуття нових гостей. Це Король, що проїжджав мимо, раптом захотів згорнути в садибу. Хазяїн попереджає, що зараз вони побачать грубіяна й безобразника. Однак Король, що ввійшов, спочатку ввічливий і люб’язний. Правда, незабаром у нього виривається визнання, що він деспот, злопам’ятний і примхливий. Але винуваті в цьому дванадцять поколінь предків («всі нелюди, один до одному!»), через них він, по натурі добряга й розумник, іноді витворяє таке, що хоч плач!

Після невдалої спроби почастувати хазяїв отруєним вином Король, оголосивши винуватцем своєї витівки покійного дядька, розповідає, що Принцеса, його дочка, не успадкувала злочинницьких фамільних схильностей, вона добра й навіть зм’якшує його власну жорстоку вдачу. Хазяїн проводжає гостя в призначені для нього кімнати.

У будинок входить Принцеса й у дверях зіштовхується з Ведмедем. cheap albion gold Між молодими людьми відразу виникає симпатія. Принцеса не звикла до простого й серцевого звертання, їй подобається розмовляти з Ведмедем.

Лунають звуки труб — наближається королівська звита. Юнак і дівчина тікають, взявшись за руки. «Ну от і налетів ураган, любов прийшла!» — говорить Господарка, що чула їхню бесіду.

З’являються придворні. Всі вони: і Перший Міністр, і Перша Кавалерственная Дама, і фрейліни до тремтіння залякані Міністром — Адміністратором, що, уміючи догодити Королеві у всім, повністю підкорив його собі, а свиту тримає в чорному тілі. Адміністратор, Що Ввійшов, заглядаючи в записну книжку, підраховує доходи. Підморгнувши Господарці, він без усяких передмов призначає їй любовне побачення, але, довідавшись, що її чоловік чарівник і може перетворити його в пацюка, вибачається, а злість зриває на появившихся придворні.

Тим часом у кімнату входять спочатку Король із Хазяїном, потім Принцеса й Ведмідь. Помітивши радість на особі дочки, Король розуміє, що причиною цьому нове знайомство. Він готовий подарувати юнакові титул і взяти його із собою в подорож. Принцеса зізнається, що юнак став її кращим другом, вона готова поцілувати його. Але, зрозумівши, хто вона така, Ведмідь у жаху й розпачі тікає. Принцеса в розгубленості. albion gold Вона йде з кімнати. cheap albion gold Король збирається стратити придворних, якщо ніхто з них не зуміє дати йому рада, як допомогти Принцесі. Кат уже готовий. Раптом розорюються двері, на порозі з’являється Принцеса в чоловічому платті, зі шпагою й пістолетами. Вона велить сідлати коня, прощається з батьком і зникає. Чутний тупіт коня. Король кидається навздогін, наказавши свиті випливати за собою. «Ну, ти задоволений?» — запитує чоловіка Господарка. «Дуже!» — відповідає він. Непогожим зимовим вечором хазяїн трактиру «Емілія» зі смутком згадує дівчину, що колись любив і на честь якої назвав свій заклад. Він усе ще мріє про зустріч із нею. У двері стукають. Трактирник впускає занесених снігом подорожан — це розшукує свою дочку Король і його звитий. Тим часом Принцеса перебуває в цьому будинку. Переодягнена хлопчиком, вона пішла в учні до живучому тут мисливця. Поки Трактирник улаштовує на відпочинок своїх гостей, є Ведмідь. Небагато погодя він зустрічається із Принцесою, але не довідається її в чоловічому костюмі. Він розповідає, що втік від любові до дівчини, дуже схожої на нового знакомца й, як йому здається, теж закоханій у нього. Принцеса висміює Ведмедя. buy albion gold Спаленіла суперечка завершується боєм на шпагах. Роблячи випад, юнак збиває із суперника капелюх — падають коси, маскарад кінчений. buy albion gold Дівчина ображається на Ведмедя й готова вмерти, але довести йому, що він їй байдужний. Ведмідь хоче знову бігти. Але будинок занесений снігом по самий дах, вийти неможливо. Тим часом Трактирник виявляє, що Перша Кавалерственная Дама — загублена їм Емілія. Відбувається пояснення й примирення. albion silver Король щасливий, що дочка найшлася, але, побачивши її сумної, вимагає, щоб хтось із придворних пішов неї утішити. Жереб випадає Адміністраторові, що страшно боїться, що Принцеса просто застрелить його. Однак він вертається живим до того ж з несподіваною звісткою — королівська дочка вирішила вийти за нього заміж! Розлютований Ведмідь відразу робить речення двом фрейлінам відразу. З’являється Принцеса у вінчальному платті: весілля через годину! Юнак домагається дозволи поговорити з нею наодинці й відкриває їй свою таємницю: з волі чарівника він перетвориться у ведмедя, як тільки поцілує її, — от у чому причина його втечі. Принцеса в розпачі йде. Раптом лунає музика, розорюються вікна, за ними не сніг, а квітучі галявини. Уривається веселий Хазяїн, але радість його швидко гасне: очікуваного чуда не трапилося. «Як ти посмітив не поцілувати її?! — запитує він Ведмедя. — Ти не любив дівчину!» Хазяїн іде. За вікнами знову сніг. Зовсім подавлений, Ведмідь звертається до мисливця, що ввійшов, з питанням, немає чи в нього бажання вбити сотого ведмедя (той хвастав, що на його рахунку 99 убитих ведмедів), тому що він однаково знайде Принцесу, поцілує її й перетвориться у звіра. Похитнувшись, мисливець погоджується скористатися «люб’язністю» юнака. Пройшов рік. Трактирник обвінчався зі своєю улюбленою Емілією. Ведмідь пропав неведомо куди: чари чарівника не пускають його до Принцеси. А дівчина через нещасну любов занедужала й от — от умре. Всі придворні в глибокому сумі. Тільки Адміністратор, хоча весілля його не відбулася, зробився ще богаче й наглее, а в смерть від любові не вірить. Принцеса хоче попрощатися із друзями й просить скрасити її останні мінути. Серед присутніх і Хазяїн з Господаркою. У глибині саду чутні кроки — Ведмідь все — таки добрався сюди! Принцеса рада й зізнається, що любить і прощає його, нехай він перетвориться у ведмедя, аби тільки не йшов. Вона обіймає й цілує юнака. («Слава хоробрим, які насмілюються любити, знаючи, що всьому цьому прийде кінець», — сказав ледве раніше чарівник.) Лунає удар грому, на мить запановує морок, потім світло спалахує, і всі бачать, що Ведмідь залишився людиною.