korotkij zmist zhorstokist nilin p - Шкільний Всесвіт

Повітове сибірське містечко Дударі. 20 — е рр. Оповідання ведеться від імені учасника описуваних подій, про які він згадує через багато років.

Автор оповідання, що жодного разу в повісті не названий по ім’ю (надалі — Автор), працює в карному розшуку разом зі своїм другом Веніаміном Малишевим, посада якого — помічник начальника по секретно — оперативній частині. Обоє вони дуже молоді — їм немає ще й двадцяти років. Головне завдання карного розшуку в описуваний час — після закінчення громадянської війни — очистити Дударинский повіт від бандитів, що ховаються в тайзі. Бандити вбивають сільських активістів, нападають на кооперативи, намагаються завербувати у свої ряди якнайбільше співучасників.

У Дударі приїжджає власний кореспондент губернської газети Яків Вузликів, що пише під псевдонімом Якуз, — парубок років сімнадцяти — дев’ятнадцяти. На Веньку Малишева і його друга Якуз робить враження людини утвореного, тому що він дуже любить використовувати в мовленні мудровані слова, наприклад: меценат, екзальтація, песимізм, фамільярність і т.п., однак він чимсь відразу не сподобався друзям, а його кореспонденції, присвячені будням карного розшуку й написані зайво витиеватым складом, вони знаходять не відповідної дійсності.

Співробітники карного розшуку проводять операцію по знешкодженню банди отамана Клочкова. Під час операції Венька поранений. Клаптиків і кілька членів банди вбиті, а інші — арештовані. Венька допитує одного з арештованих — Лазаря Баукина, і доходить висновку, що Баукин, мисливець і смолокур, потрапив до бандитів випадково. На допитах Венька подовгу розмовляє з Баукиным, довідається подробиці його життя і явно симпатизує цьому арештованому бандитові, що до того ж зізнався, що це саме він ранив Веньку. Незабаром Лазар і ще двоє арештованих роблять втечу з — під стражи. Венька приголомшений втечею свого підопічного.

У продовольчому магазині, розташованому недалеко від карного розшуку, з’являється гарненька молода касирка, що дуже подобається обом друзям, але вони бояться й не вирішуються з нею познайомитися. Незабаром від Узелкова вони довідаються, що її кличуть Юля Мальцева й він з нею знаком — ходить до неї в гості, вони розмовляють, обговорюють прочитані книги. Друзі, заздрячи освіченості Узелкова, записуються в бібліотеку й, незважаючи на недолік часу, багато читають. Незабаром від знайомої бібліотекарки вони довідаються, що вся освіченість Узелкова почерпнута їм з енциклопедії Брокгауза й Ефрона.

Тим часом у віддаленому районі Дударинского повіту, Воєводському куту, оголошується банда Костянтина Воронцова — «імператора всея тайги», як він сам себе йменує. І піймання невловимого Кістки Воронцова стають для карного розшуку самою головною проблемою. Венька Малишев відправляється у Воєводський кут, а чим він там займається — не знає ніхто, навіть його кращий друг.

Під час відсутності Веньки Автор випадково знайомиться з Юлею Мальцевой і, коли Венька вертається з Воєводського кута, знайомить його з нею. Венька любить Юлю, однак уважає, що він її не коштує: кілька років назад він зустрів одну жінку й потім хворів. Хоча він незабаром вилікувався, проте він уважає, що повинен розповісти про це Юлі. Венька пише лист, у якому пояснюється Юлі в любові й зізнається в тім, що його гнітить. Лист Венька тої ж уночі опускає в поштову скриньку, а ранком у складі загону із шести чоловік відправляється в тайгу для піймання Кістки Воронцова.

Загін під’їжджає до заїмки, де живе улюблена жінка Кістки — Кланька Звягина. Після умовного знака загін наближається до будинку, де знаходить Лазаря Баукина, а також зв’язаних Костю й декількох членів його банди. Загін вертається в Дударі, по дорозі його оточує кінна міліція, що заарештовує Лазаря. Начальник карного розшуку повідомляє Веньке, що він представлений до нагороди за організацію операції по пійманню Кістки Воронцова. Венька відмовляється від нагороди, уважаючи, що він її не заслужив — це Лазар, якого Венька переконав у достоїнствах радянської влади, затримав Костю, і те, що Лазаря посадили «для перевірки» — несправедливо: він сам хотів, щоб усе було за законом, щоб його судили за те, у чому він винуватий, а перевіряти його після того, що він зробив, — нема чого.

Венька чекає листа від Юлі у відповідь на відправлене напередодні визнання. Приходить Вузликів і просить Веньку допустити його до Воронцову. Венька відмовляє йому в цьому, і отут Вузликів говорить, що Венька — людина недалекий, про що йому було відомо й раніше: сьогодні він випадково прочитав його любовний лист — воно лежало в книзі, що він давав читати Юлі.

У той, же вечір Венька кінчає із собою пострілом у скроню, так і не довідавшись, що Юля не давала Узелкову його листа, а він сам у її відсутність забрал свою книгу із вкладеним у неї листом

Додав: