korotkij zmist zagublenij raj milton d - Шкільний Всесвіт

Джон Мільтон

Загублений рай — Поема (1658 — 1665, опубл. 1667)

Поет міркує про причину неслухняності першої пари людей, які порушили єдину заборону Творця всього сущого й були вигнані з Едему. Вразумленный Духом Святим, поет називає винуватця падіння Адама й Евы: це Сатана, що з’явився їм у вигляді Змія.

Задовго до створення Богом землі й людей Сатана у своїй непомірній гордині повстав проти Пануючи Царів, втягнув у заколот частина Ангелів, але був разом з ними низринут з Небес у Пекло, в область кромішньої тьми й Хаосу. Повалений, але безсмертний, Сатана не упокорюється з поразкою й не кається. Він воліє бути владикою Ада, а не слугою Неба. Призиваючи Вельзевула, свого найближчого соратника, він переконує його продовжувати боротьбу з Вічним Царем і творити лише Зло всупереч Його державній волі. Сатана розповідає своїм поплічникам, що незабаром Всемогутній створить новий мир і населить його істотами, яких возлюбит нарівні з Ангелами. Якщо діяти хитрістю, то можна захопити цей знову створений мир. У Пандемониуме збираються на загальну Раду вожді воїнства Сатани.

Думки вождів розділяються: одні виступають за війну, інші — проти. Нарешті вони погоджуються із пропозицією Сатани перевірити істинність древнього переказу, у якому говориться про створення Богом нового миру й про створення Людини. Відповідно до переказу, час створення цього нового миру вже прийшло. Як тільки Сатані і його ангелам закритий шлях на Небеса, варто спробувати захопити знову створений мир, вигнати або переманити на свою сторону його мешканців і так помститися Творцеві. Сатана відправляється в ризиковану подорож. Він переборює безодню між Пеклом і Небесами, а Хаос, її древній владика, указує йому шлях до новозданному миру.

Бог, що сидить на своєму найвищому престолі, звідки Він прозріває минуле, сьогодення й прийдешнє, бачить Сатану, що летить до новозданному миру. Звертаючись до свого Єдинородного Сина, Господь прирікає падіння Людини, наділеного вільною волею й правом вибору між добром і злом. Всемогутній Творець готовий помилувати Людини, однак колись той повинен зазнати кари за те, що, порушивши Його заборону, дерзнув зрівнятися з Богом. Відтепер людина і його нащадки будуть приречені на смерть, від якої їх може позбавити лише той, хто пожертвує собою заради їхньої спокути. Щоб урятувати мир. Син Божий виражає готовність принести себе в жертву, і Бог — Батько приймає неї. Він велить Синові втілитися в смертну плоть. Ангели небесні схиляють глави перед Сином і славословлять Йому й Батькові.

Тим часом Сатана досягає поверхні крайньої сфери Всесвіту й скитается по похмурій пустелі. Він мине Лімб, Небесні Врата й опускається на Сонце. Прийнявши вигляд юного Херувиму, він вивідує в Правителя Сонця, Архангела Уриила, місцезнаходження Людини. Уриил указує йому на одну з незліченних куль, які рухаються по своїх орбітах, і Сатана спускається на Землю, на гору Нифат.

Минаючи райську огорожу, Сатана у вигляді морського ворона опускається на вершину Древа Пізнання. Він бачить пару перших людей і міркує над тим, як погубити їх. Підслухавши бесіду Адама й Евы, він довідається, що їм під страхом смерті заборонено вкушати від плодів Древа Пізнання. У Сатани дозріває підступний план: розпалити в людях спрагу знання, що змусить їх переступити заборону Творця.

Уриил, спустившись на сонячному промені до Гаврила, що охороняє Рай, попереджає його, що опівдні злий Дух з Пекла направлявся в образі доброго Ангела до Раю. Гаврило виступає в нічний дозор навколо Раю. У кущі, стомлені денними працями й чистими радостями священної шлюбної любові, сплять Адам і Ева. Ангели Итуриил і Зефон, послані Гаврилом, виявляють Сатану, що під видом жаби причаївся над вухом Евы, щоб у сні подіяти на її уяву й роз’ятрити її душу неприборканими страстями, неясними помислами й гординею. Ангели приводять Сатану до Гаврила. Заколотний Дух готовий вступити з ними в боротьбу, але Господь виявляє Сатані небесне знамення, і той, бачачи, що його відступ неминуче, іде, але не відступається від своїх намірів.

Ранком Ева розповідає Адамові свій сон: хтось, подібний до небожителів, спокусив її вкусить плід із Древа Пізнання й вона піднеслася над Землею й випробувала ні із чим не порівнянне блаженство.

Бог посилає до Адама Архангела Рафаїла, щоб той повідав йому про вільну волю людини, а також про близькість злісного Ворога і його підступних задумів. Рафаїл розповідає Адамові про Перший заколот на небесах: Сатана, що воспылали заздрістю за те, що Бог — Батько возвеличив Сина й нарік Його помазаним Месією й Царем, захопив легіони Ангелів на Північ і переконав їх повстати проти Вседержителя. Один лише Серафім Абдиил покинув стан заколотників.

Рафаїл продовжує свою розповідь.

Бог послав Архангелів Михайла й Гаврила виступити проти Сатани. Сатана скликав Раду й разом зі спільниками придумав диявольські машини, за допомогою яких відтіснив військо Ангелів, відданих Богові. Тоді Всемогутній послав на бойовище свого

Сина, Месію. Син відігнав Ворога до огородження Небес, і, коли їхня Кришталева Стіна разверзлась, заколотники впали в уготованную їм безодню.

Адам просить Рафаїла розповісти йому про створення цього миру. Архангел розповідає Адамові, що Бог зажадав створити новий мир і істот для його заселення після того, як Він скинув Сатану і його поплічників в Ад. Всемогутній послав Сина свого, Всезиждущее Слово, у супроводі Ангелів вершити справу утвору.

Відповідаючи на запитання Адама про рух небесних тіл, Рафаїл обережно радить йому займатися лише такими предметами, які доступні людському розумінню. Адам розповідає Рафаїлові про усім, що пам’ятає з миті свого створення. Він зізнається Архангелові в тім, що Ева володіє над ним нез’ясованою владою. Адам розуміє, що, перевершуючи його зовнішньою красою, вона уступає йому в духовній досконалості, однак, незважаючи на це, всі її слова й учинки здаються йому прекрасними й голос розуму вмовкає перед її жіночою принадністю. Архангел, не засуджуючи любовних насолод шлюбної пари, все — таки застерігає Адама від сліпої пристрасті й обіцяє йому захвати небесної любові, що незмірно вище земний. Але на пряме запитання Адама — у чому виражається любов у небесних Парфумів, Рафаїл відповідає невиразно й знову застерігає його від міркувань над тим, що недоступно розуму людини. Сатана під видом туману знову проникає в Рай і вселяється в сплячого Змія, самого хитрого із всіх створень. Ранком Змій знаходить Еву й улесливі мови схиляє її до того, щоб вона вкусила плодів із Древа Пізнання. Він переконує її, що вона не вмре, і розповідає про те, як завдяки цим плодам сам він знайшов мову й розуміння. Ева піддається угодам Ворога, вкушає заборонний плід і приходить до Адама. Вражений чоловік з любові до Еве вирішується загинути разом з нею й також переступає заборону Творця. Вкусив плодів, Прабатьки почувають сп’яніння: свідомість втрачає ясність, а в душі пробуджується далеке природі невтримна хтивість, на зміну якому приходить розчарування й сором. Адам і Ева розуміють, що Змій, що обіцяв їм неизбывные захвати й неземне блаженство, обдурив їх, і дорікають один одного. Бог посилає на Землю свого Сина судити ослушников. Гріх і Смерть, що колись сиділи у Врат Ада, залишають свій притулок, прагнучи проникнути на Землю. Ідучи слідами, прокладеним Сатаною, Гріх і Смерть споруджують міст через Хаос між Пеклом і новозданным миром. Тим часом Сатана в Пандемониуме повідомляє про свою перемогу над людиною. Однак Бог — Батько пророкує, що Син переможе Гріх і Смерть і відродить Його утвір. Ева, у розпачі від того, що на їхнє потомство повинне впасти проклін, пропонує Адамові негайно відшукати Смерть і стати її першими й останніми жертвами. Але Адам нагадує дружині про обетование, відповідно до якого Насіння Дружини зітре главу Змія. Адам сподівається вмилостивити Бога молитвами й покаянням. Син Божий, бачачи искреннее каяття Прабатьків, клопочеться про їх перед Батьком, сподіваючись, що Всемогутній зм’якшить свій суворий вирок. Господь Вседержитель посилає Херувими на чолі з Архангелом Михайлом, щоб вигнати Адама й Еву з Раю. Перед тим як виконати наказ Бога — Батька, Архангел зводить Адама на високу гору й показує йому в баченні все те, що відбудеться на Землі до потопу. Архангел Михайло розповідає Адамові про прийдешні долі роду людського й пояснює дане Прабатькам обетование про Насіння Дружини. Він говорить про втілення, смерть, воскресіння й піднесенні Сина Божия й про те, як буде жити й боротися Церква до Його другого Пришестя. Утішений Адам будить сплячу Еву, і Архангел Михайло виводить пару з Раю. Відтепер вхід у нього буде охороняти палаючий і безперестану, що звертається меч, Господень. Ведені промислом Творця, плекаючи в серце надію про прийдешнє рятування роду людського, Адам і Ева залишають Рай

Додав: