korotkij zmist vikradennya bika z kualnge serednovichna literatura - Шкільний Всесвіт

Цю саму велику із саг про героя ірландського епосу Кухулина називають іноді «ірландською «Илиадой». У ній домінує тема війни між уладами й коннахтами. Приводом до війни послужило викрадення по велінню Медб, королеви коннахтов, прекрасного коричневого бика божественного походження, що належало одному з уладов. Заволодівши цим биком, Медб сподівалася перевершити багатством свого чоловіка Айлиля, у якого був прекрасний белорогий бик. Медб почала війну в той час, коли всі улады, за винятком Кухулина, були уражені магічною хворобою — незрозумілою слабістю. Кухулин зайняв позицію в одного броду й змусив ворожих воїнів по одному вступити з ним вбой.

Така ситуація являє собою своєрідний прийом виділення героя, що є головною діючою особою оповідання. У цьому відмінність саги від гомеровской «Илиады», оскільки там відхід Ахілла від бою дає можливість, не порушуючи безперервності й цілісності епопеї, показати подвиги інших героїв і включити в добуток безліч сюжетів. В «Викраденні бика з Куалнге» значна частина епічного матеріалу вводиться в текст у формі вставок, інтерполяцій, розповідей інших персонажів, що у відомій мері заважає досягти органічної єдності великої епічної форми

Кухулин вступає у двобої з ворожими богатирями. Лише вчителеві Кухулина — Фергусу, що перейшов на службу до Медб, удалося уникнути такої сутички. Він умовив Кухулина добровільно пуститися від нього у втечу, з тим що іншим разом він, у свою чергу, побіжить від Кухулина й захопить за собою все військо. Тільки на три дні виснаженого героя заміняє в броду бог Луг у вигляді юного воїна. Свою допомогу Кухулину пропонує й войовнича фея Морриган, а коли Кухулин її відкидає, вона, перетворившись у корову, сама нападає на нього. Таким чином, міфологічні істоти втручаються в боротьбу, але результат її цілком визначається героїзмом Кухулина.

Боротися з Кухулином доводиться і його побратимові Фердиаду (вони колись разом навчалися в чаклунки Скатах) — могутньому богатиреві з роговою шкірою, як у героя німецьких сказань Зиґфріда. Це Медб силою своїх заклинань змусила його виступити проти Кухулина. Під час нічного відпочинку після боїв богатирі дружески обмінюються їжею й цілющими зіллями, їхнього візника сплять поруч, їхні коні разом пасуться на лузі. На третій день двобою Кухулин застосовує йому один відомий прийом «рогатого списа» і вбиває Фердиада. Після смерті друга він, щоправда, вдається у відчай: «До чого тепер мені вся твердість духу? Туга й безумье мною опанували Перед цією смертю, що заподіяв я, Над цим тілом, що я вбив».

Двобій з Фердиадом — кульмінація оповідання. Незабаром чари розвіюються, хвороба в уладов проходить, і вони вступають у бій. А Фергус, виконуючи свою обіцянку, біжить із поля бою, захоплюючи за собою війська коннахтов. Коричневий бик з Куалнге вбиває белорогого бика й мчиться по землі коннахтов, несучи жах і спустошення, поки сам не розбивається на смерть об пагорб. Війна стає безцільної, ворогуючої сторони містять мир: уладам дістається більший видобуток

В інших сагах цього циклу — «Народження Кухулина», «Сватовство до Эмер», «Хвороба Кухулина», «Смерть Кухулина» — також чітко виражені казкові мотиви. Кухулин виявляється або сином бога Лугу, від якого Дехтире зачала, проковтнувши комаха з ковтком води, або сином Дехтире від її зв’язку із братом — мотив кровозмішення характерний для міфологічних сказань і легенд про перших царів, героїв, богатирів, іншими словами, про родоначальників і вождів різних племен

Сага про смерть Кухулина — одна із самих прекрасних. Кухулин впав жертвою власної шляхетності й підступництва своїх ворогів. Він з’їдає запропоноване йому м’ясо собаки й тим самим порушує табу — заборона є м’ясо свого «родича» тварини. Кухулин не може допустити, щоб коннахтские друїди проспівали «злу пісню», чаклунське заклинання проти його роду й плем’я, і тому тричі кидає ратищем уперед спис, від якого відповідно до пророкування він повинен загинути. Спис убиває спочатку візника, потім коня, а потім уже й героя. Жінки уладов бачать дух Кухулина, що ширяє в повітрі зі словами: «ПРО, Эмайн — Мах! ПРО, Эмайн — Мах — великий, найбільший скарб!»

Знаходимо ми в епосі виконані глибинного змісту слова, що характеризують трагічне приречення в долі кожної людини, недарма існує в народі приповідка «гинуть майже завжди кращі», так і в одній із саг ми читаємо: «Три недоліки було в Кухулина: те, що він був занадто молодий, те, що він був занадто сміливий, те, що він був занадто прекрасний».