korotkij zmist vidplati gyugo v - Шкільний Всесвіт

2 грудня 1851 р. президент республіки Луи — Наполеон Бонапарт, племінник Наполеона I, зробив державний переворот, розпустивши Національні збори й заарештувавши діячів парламентської опозиції. 4 грудня армія придушила повстання, що почалося в Парижу, — при цьому загинули багато беззбройних городян, у тому числі жінки й діти. Віктор Гюго входив до числа невеликої групи депутатів — жагучих супротивників нового монархічного ладу. Грудневі розстріли зробили подальшу боротьбу неможливої. Письменникові довелося бігти із країни — він повернувся з еміграції тільки після безславного падіння Другої імперії, в 1870 р. Збірник віршів «Відплату» був написаний по гарячих слідах подій. У заголовках книг іронічно обіграються врочисті завірення Наполеона III, прологу й епілогу подані символічні назви «Nox» і «Lux» — «Ніч» і «День» по — латинському.

Жалюгідний пігмей, незначний племінник великого дядька, напав у мороці з ножем на беззахисну Республіку. Батьківщина залита кров’ю й брудом: знехтувана кліка бенкетує в палаці, а під покривом ночі в братську могилу скидають трупи безневинно вбитих. Коли заціпенілий народ пробудиться, настане священна мить відплати. А поки немає спокою одному лише поетові: хоча навіть стихії призивають його до смиренності, вона не схилить голів — нехай його гнівна муза стане гідною спадкоємицею Ювенала й спорудить ганебні стовпи для лиходіїв.

Франція впала, у її чоло вбитий каблук тирана. Цей вилупок закінчить дні свої в Тулоні — там, де починалася слава Наполеона. Бандита — Племінника з нетерпінням чекають каторжники в червоних куртках і в кайданах — незабаром і він поволочет ядро на нозі. За злочином неминуче треба розплата — злодії, шулери й убивці, нанесшие зрадницький удар вітчизні, будуть прокляті. Але поки їм курять фіміам продажні святенники — їхній хрест служить Сатані, а в потирах шаріє не вино, а кров. Вони замислили знищити прогрес, сповити дух, розправитися з розумом. Дарма гинуть мученики за віру — у Франції Христом торгують, розпинаючи його знову жадібністю й лицемірством. Нікуди зиркнути: придворні навперебій лестять Цезареві, розбійники — біржовики жиріють на народних костях, солдати пиячать, прагнучи забути свою ганьбу, а робітник люд покірно підставляє выю під нашийник. Франція тепер нічим не відрізняється від Китаю, та й у всій іншій Європі споруджені ешафоти для кращих її синів. Але вже чутний залізний крок прийдешніх днів, коли кинуться навтіки королі й загримить на небесах труба архангела. Ллється радісна пісня — хвалебним гімном разродились Сенат, Державна рада, Законодавчий корпус, Ратуша, Армія, Суд, Єпископи. У відповідь їм звучить скорботне тысячеустное «Miserere» (Господи, помилуй) — але безумці не внемлют. Прокинься ж, народ, устань, як похований Лазар, тому що над тобою знущаються ліліпути. Ernie Banks Jersey Згадай, як 4 грудня сп’яніла від крові солдатня палила по беззахисним людям — глянь, як бабуся ридає над мертвим онуком. nike air max 180 chaussures Коли в усі душі проникнула гнилизна, краще бути вигнанцем на острові й любуватися вільним польотом чайок зі стрімчака в океані. Свята республіка батьків віддана, і ця справа рук армії — тої самої армії, слава якого гриміла в століттях. Обірвані солдати йшли під прапором Волі, і стара Європа содрогалась під їхньою переможною ходою. Нині про цих воїнів усі забули — на зміну їм з’явилися герої, які играючи справляються з жінками й дітьми. Вони йдуть на приступ Батьківщини, штурмують закони — і знехтуваний злодій щедро нагороджує своїх преторианцев. Залишається лише мстити за цю ганьбу — громити суворим віршем нову імперію й звіра в золотій короні. Жив — Був зубожілий принц, обманом взявший собі знамените юля. І от він улаштував змову, учинив «прекрасне лиходійство», увійшов у Лувр у гримі Наполеона…