korotkij zmist vdachi rasteryaevoj vulici uspenskogo po - Шкільний Всесвіт

Прохор Порфирыч уважає всіх інших мастеровых не ровней собі, нехтуючи їх за пияцтво й неуцтво (а ці недоліки дійсно їм властиві: відсутність яких би те не було інтересів у житті й безпросвітній бідності штовхають людину в шинок). Сам Порфирыч стриманий і розважливий. Він не поспішає нести до целовальнику нажиті гроші. Прохор Порфирыч мріє розбагатіти, використавши загальне «полоумство» і «перекабыльство» (від слова «кабы») у своїх цілях. Умирає старий пан, батько Прохора. Син витягає з його смерті всі можливі вигоди: пристроює дещо з речей і одержує в спадщину навіть більше, ніж покладається, Після цього він за гроші купує собі будинок в однієї божевільної баби, обманюючи й власну матір, тому що повинен був купити будинок для неї. Прохор Порфирыч обзаводиться куховаркою й пьянчугой — подмастерьем на прізвище Кривоногов, що робить за нього більшу частину роботи

Порфирыч різними способами наживається на оточуючих людях. Він за безцінь скуповує виробу в тих майстрів, яким терміново потрібні гроші, щоб похмелитися. Він оббирає добродушного й безглуздого крамаря Лубкова (купує в Лубкова речі подешевше, продає подороже), не гребує Порфирыч і звідництвом: знаходить «дівицю» для Капітона Иваныча, хазяїна крамниці сталевих виробів, і за це одержує можливість збувати йому свої пістолети за гарною ціною. У вільний час Прохор Порфирыч ходить у гості до своїх знайомих чиновників, серед яких Єгор Матвеич Богоборців і статський генерал Калачов.

Богоборців байдужий до всього, крім розведення курей. А генерала Калачова всі, у тому числі й Порфирыч, уважають людиною необьиайно лютим, тоді як це просто непорозуміння. Генерал намагається внести в життя хоч якусь упорядкованість і зміст, що викликає в його сім’ї жах і неприйняття. Хоче він, наприклад, зрубати вербичку, що губить навколишні садові дерева, — дружина ж уважає, що чоловік на зло їй хоче зрубати її улюблене деревцо. Ще одна «чудова особистість» Растеряевой вулиці — військовий писар Хрипушин, слывущий у місті «медиком». Властиво, за «медика» він себе видає для того, щоб відвідувати безліч будинків, усюди пропускати по чарочці й вести бесіди

Будинку Хрипушин сидіти не може: забіякувата розкольниця — дружина виганяє його. Нерідко заходить він у Томилинский провулок і відвідує сімейство Претерпеевых. Чоловіки Артамон Ілліч і Авдотья Карпівна Претерпеевы ощадливо господарюють, збирають дочкам придане. Жили вони душу в душу, поки дружина не вирішила віддати старшу дочку Олімпіаду впансион.

«Утворена» дівчина стала прагнути до світського життя, три молодші сестри наслідують їй у цьому. Батьки потурали дочкам, поки їхнє господарство не занепало. Однак не тільки вбогість доводиться їм терпіти: панянки Претерпеевы стали предметом лихослів’я й глузувань для всіх навколишніх. З горя батько сімейства починає пити, занедужує й незабаром умирає

На Претерпеевых звертає увагу живучий на Растеряевой вулиці чиновник Толоконников. Він стає їхнім благодійником: надсилає їстівні припаси, дарує подарунки. Претерпеевы думають, що він хоче женитися на одній з панянок. Але це не так: Толоконников просто хоче, щоб перед ним благоговіли, щоб його боялися

Йому мало влади над своєю куховаркою — таку ж владу він хоче придбати над Претерпеевыми. Для цього він навіть вирішує зняти в них житло. Претерпеевы всіляко його догоджають, а його звертання з ними стає усе більше безцеремонним і деспотичним

Він постійно влаштовує нещасній сім’ї сцени, так що життя її протікає в постійному страху перед Толоконниковым. Нарешті Претерпеевы починають бунтувати: запрошують у гості іншого знайомого. Толоконников у люті з’їжджає від них і забирає всі свої подарунки. Сім’я Претерпеевых знову в убогості, А Толоконников жениться на некрасивій дівчині, головне достоїнство якої бачить у тім, що вона «застращена», тобто налякана життям до краю. Мешканці Растеряевой вулиці до книг ставляться опасливо.

Повчальної вважають вони долю сироти по ім’ю Алифан. Він, визубривши з більшою запопадливістю абетку, прочитав книгу «Подорож капітана Кука». Книга зробила на нього величезне враження

Алифан торгує вразнос дрібними речами (а торгувати неуважний і мрійливий хлопець не вміє) і розповідає всім бажаючої про капітана Куке. Ці оповідання роблять його загальним посміховищем. Він слывет божевільним. Але все — таки не всяку освіченість растеряевцы нехтують

Так, вони дуже поважають Пелагію Петрівну Балканову, або Балканиху, досить знаючу в церковних питаннях. Балканиха — жінка поважна й сувора. Чоловік боявся її незвичайно. У місті ходить поголоска, що вмер він зі страху, коли дружина застала його тайкома поїдає варення. За овдовілу Балканиху посватався міщанин Дрыкин, що розбагатів на якійсь темній справі

Виявивши в Балканихе неабиякий розум, Дрыкин злякався й женився на молоденької Ненилі. Після весілля Дрыкин відразу «утихомирив» перекірливу дружину. Вона стала зовсім покірної, але втихую початку ненавидіти чоловіка

Коли Дрыкин осліп, Ненила відчула волю. Господарством вона не займається, витрачає гроші на вбрання й поколачивает чоловіка. Балканиха ходить до дружин Дрыкиным у гості й ссорит їх ще сильніше. Один з мешканців Балканихи — візник Микита

Господарка постійно наставляє його на шлях щирий. Микита щораз щиро обіцяє виправитися й більше не пиячити, але із цих благих намірів нічого не виходить. У Пелагії Петрівни росте прийомний син Кузька.

Він «загодований і приспаний», ніщо не цікавить його нудьгуючу душу. У сімнадцять років Кузька нерозумний, як дитина. Якось раз Кузька із Прохором Порфирычем ідуть на богомілля в сусіднє село 3 — в. Там Кузька випиває на парі чверть пива й від незвички до спиртного вмирає

А Прохор Порфирыч на богомілля знаходить собі наречену — Раїсу Карпівну. Вона утриманка капітана Бурцева; капітан їде й обіцяє дати півтори тисячі (притім до вінця) тому, хто жениться на Раїсі Карпівні. Довідавшись про це, Прохор Порфирыч вирішує женитися

Він дуже задоволений вигідною угодою. Наречена щаслива й вдячна своєму нареченому