korotkij zmist u serpni sorok chetvertogo prochan u pro - Шкільний Всесвіт

В. О. Прочан

У серпні сорок четвертого

Улітку 1944 р. нашими військами була звільнена вся Білорусія й значна частина Литви. Але на цих територіях залишилася безліч ворожих агентів, розрізнених груп німецьких солдатів, банд, підпільних організацій. Всі ці нелегальні сили діяли раптово й жорстоко: на їхньому рахунку вже було багато вбивств і інших злочинів, крім того, у завдання підпільних організацій входив збір і передача німцям відомостей про Червону Армію.

13 серпня невідома рація, розшукувана в справі «Німан», знову вийшла в ефір у районі Шиловичей. Виявити точне місце її виходу доручено «оперативно — розшуковій групі» капітана Алехина. Сам Павло Васильович Алехин намагається що — небудь вивідати в селах, два інших члени групи, досвідчений чистильник, двадцятип’ятилітній старший лейтенант Костянтин Таманцев і зовсім молодий чистильник — стажист гвардії лейтенант Андрій Млинців, ретельно оглядають ліс. Навіть незначні докази, наприклад надкушені й кинуті огірки або обгортки від німецького сала, можуть допомогти розвідникам. Алехин довідається про те, що недалеко від Шиловичского лісу в той день бачили, по — перше, двох військових, а по — друге, Казимира Павловского, що можливо служило в німців. На другий день пошуків Таманцев знаходить місце виходу рації в ефір.

Група вистежує двох підозрілих військових, виявлених Блиновым. Погоня, пошуки по всій Ліді ні до чого не приводять: зрештою Млинців випустить із уваги людини, з яким зустрічалися підозрювані, та й запит підтверджує їхня лояльність. І все — таки Алехин не може відкинути цю версію, поки немає незаперечних доказів. Лише пізніше з’ясовується, що що перевіряються — не агенти, а виходить, виражаючись словами Таманцева, майже троє доби вони «тягли пустышку».

Тим часом Таманцев із прикомандированими офіцерами відпрацьовує другу версію: із засідки вони спостерігають за будинком Юліи Антонюк, що може відвідати підозрюваний Павловский. Таманцев «поднатаскивает» своїх не дуже досвідчених підопічних: пояснює їм, що таке контррозвідка, і дає конкретні вказівки до дії у випадку появи Павловского. І все — таки, коли Таманцев намагається взяти живим особливо небезпечного агента Павловского, той, через неметкі дії прикомандированих, устигає покінчити із собою.

Начальник пошукового відділу підполковник «Эн Фэ» Поляків «якщо й не Бог, те, безсумнівно, його заступник по розшуку», людина, думка якого дуже важливо для всієї групи Алехина. Недавнє вбивство водія й викрадення машини, на думку Полякова, справа рук розшукуваної групи. Але все це припущення, а не результати, яких чекає від Полякова й Алехина начальник керування генерал Егоров і не тільки він: справа взята на контроль Ставкою.

Блинову доручають відповідальне завдання: взявши роту, знайти в гаї малу саперну лопатку, що пропала з викраденої машини. Андрій упевнений, що не підведе начальство, але цілий день пошуків ні до чого не приводить. Розстроєний Млинців і не підозрює, що саме відсутність лопатки в гаї підтверджує версію Полякова.

Поляків доповідає Егорову й прибулий з Москви начальству свої міркування із приводу «сильної кваліфікованої разведгруппы супротивника». На його думку, схованка з рацією перебуває саме в Шиловичском лісовому масиві. Є реальний шанс завтра або післязавтра взяти розшукуваних на місці злочину й одержати «момент істини», тобто «момент одержання від захопленого агента відомостей, що сприяють пійманню всієї розшукуваної групи й повної реалізації справи». Московське начальство пропонує провести військову операцію. Егоров різко заперечує: масштабною військовою операцією можна скоріше домогтися створення перед Ставкою видимості активності, а одержати лише трупи. Проти й Поляків. Ноим даються тільки доба, і паралельно все — таки починається підготовка військової операції. Звичайно, доби недостатньо, але цей строк призначений самим Сталіним.

Верховний Головнокомандуючий украй стурбований і збуджений. Ознайомившись із довідкою в справі «Німан», він викликає начальника Головного керування контррозвідки, наркомів держбезпеки й внутрішніх справ, зв’язується по «ВЧ» із фронтами. Мова йде про найважливішу стратегічну операцію в Прибалтиці. Якщо протягом доби група «Німан» не будетпоймана й витік секретних відомостей не припиниться, «всі винні понесуть заслужене покарання»!

Таманцев чекає від Алехина докорів за «упущеного» Павловского. Для Алехина це дуже важкий день: він довідався про хворобу дочки й про те, що унікальну пшеницю, виведену їм до війни, помилково вивезли в хлібопостачу. Алехин із працею відволікається від важких думок і зосереджує увагу на знайденої Таманцевым саперній лопатці.

А навколо розвертається воістину грандіозна діяльність, маховик величезного механізму надзвичайного розшуку розкручений щосили. Для участі в заходах щодо справи«Німан» отовсюду доставляються військовослужбовці, офіцери Смерша, опознаватели, службові собаки, техніка… На залізничних станціях, де для збору інформації часто влаштовуються працювати ворожі агенти, проводяться перевірки підозрілих людей. Багатьох з них затримують, а потім відпускають.

Андрій разом із прикомандированим помічником коменданта Аникушиным виїжджає в Шиловичский ліс. Для Ігоря Аникушина цей день зложився невдало. Увечері він у нової, що відмінно сли парадній формі повинен був піти на день народження до коханої дівчини. А тепер капітан, до поранення воевавший на передовий, через «безглузде» завдання змушений гаяти час із цими «ледарями» «особистами». Помічник коменданта особливо обурений тим, що жовторотий заїкуватий лейтенант і несимпатичний капітан «секретять» від нього суть справи.

У штабі, розміщеному в старій безхазяйній будові — «стодоле», зібралося чоловік п’ятнадцять генералів і полсотни офіцерів. Всім незручно й пекуче.

Нарешті радист повідомляє групу Полякова, що в їхньому напрямку рухаються троє у військовій формі. Але приходить наказ усім негайно покинути ліс: в 17.00, повинна початися військова операція. Таманцев обурений, Алехин вирішує залишитися: адже Егоров, що віддав наказ, швидше за все, не знає про тих троє, що вже наближаються до засідки.

Як і домовлено, Алехин і помічник коменданта підходять до підозрюваним і перевіряють документи, у засідці їх страхують Таманцев і Млинців. Алехин чудово справляється зі своєю роллю простуватого пильного службиста, так що Таманцев «подумки йому аплодує».При цьому Алехин повинен одночасно «прокачати» дані всіх трьох по тисячах пошукових орієнтувань (можливо, бритоголовий капітан — це особливо небезпечний терорист, резидент — вербувальник германської розвідки Мищенко), оцінити документи, фіксувати деталі поводження що перевіряються, «загострити» ситуацію й зробити ще безліч речей, що змушують бути в напрузі навіть досвідчених «вовкодавів». Документи в повному порядку, всі троє тримаються природно, поки Алехин не просить їх показати вміст вещмешков. У вирішальний момент Аникушин, так і не побажав зрозуміти всю важливість і небезпеку що відбувається, раптом заслоняє Алехина від засідки. Але Таманцев діє швидко й чітко навіть у цій ситуації. перевіря_ Коли нападають на Алехина й ранять його в голову, Таманцев і Млинців вистрибують із засідки. Постріл Блинова валить із ніг бритоголового. «Качаючи маятник», тобто безпомилково реагуючи на дії супротивника, ухиляючись від пострілів, Таманцев знешкоджує сильного й міцного «старшого лейтенанта». Млинців і старшина — радист затримують третього, «лейтенанта». Хоча Таманцев і встиг крикнути помічникові коменданта: «Лягай!» — той не зміг вчасно зорієнтуватися й був убитий у перестрілці. Тепер, як це ні жорстоко, Аникушин, що спочатку перешкодив засідці, «допомагав» групі в «екстреному патранні»: Таманцев, загрожуючи агентові — радистові помститися за смерть «Васька», добуває в нього всі потрібні відомості. Отриманий «момент істини»: це дійсно агенти, що проходять у справі «Німан»: старший з них — Мищенко. Підтверджується, що їхнім спільником був і Павловский, що «Нотаріус», як і припускав Поляків, — це вже затриманий Комарницкий,«Матильда» перебуває під Шяуляем, куди й планує вилетіти Таманцев. А поки, без восьми мінут п’ять, Алехин терміново передає через радиста: «Бабуся приїхала», — це означає, що ядро групи й рація захоплені, військова операція не потрібна. Млинців переживає, що не взяв агента живим. Але Таманцев гордий « стажистом — нетямою», що звалив легендарного Мищенко, який не могли піймати вже багато років. Тільки тепер, коли всі за, Алехин дозволяє перев’язати себе. Таманцев, представляючи, як зрадіє «Эн Фэ», не в силах стриматися, несамовито кричить « Ба — Бушка! Бабулька приїхала!!!»

Додав: