korotkij zmist spovid russo zh zh chast 1 - Шкільний Всесвіт

«Я розповів правду. Якщо кому — небудь відомо що — небудь протилежне розказаному тут, йому відомі тільки неправда й наклеп».

Першим своїм нещастям автор даних рядків називає власну появу на світло, що коштувало життя його матері. Дитина росте, проявляючи недоліки, властивому його віку; «я був базіка, ласун, брехун іноді», — зізнається Жан — Жак. З дитинства розлучений з батьком, він попадає під опіку дядька, і той віддає його в навчання. Від покарань наставниці у восьмирічному хлопчику пробуджується рання чуттєвість, що наклала відбиток на всі його наступні відносини із прекрасною підлогою. «Все життя я жадав і мовчав перед жінками, яких найбільше любив», — пише автор, роблячи «перший і самий тяжкий крок у темному й брудному лабіринті» своїх визнань.

Підлітка віддають в учні до гравера; у цей час у нього вперше виявляється тяга до злодійства. «По суті, ці крадіжки були дуже безневинні, тому що все, що я тягав у хазяїна, уживалося мною для роботи на нього ж», — корить себе Жан — Жак. Одночасно з пагубними звичками в ньому пробуджується пристрасть до читання, і він читає всі підряд. У шістнадцять років Жан — Жак — це юнак «неспокійний, незадоволений всім і собою, без розташування до свого ремесла».

Раптово парубків все кидає й відправляється мандрувати. Доля зводить його із чарівної двадцативосьмилетней пані де Варанс, між ними зав’язуються відносини, багато в чому определившие життя Жан — Жака. Пані де Варанс переконує юнака перейти із протестантства в католицтво, і той відправляється в Турін, у пристановище для перетворених. Вирвавшись після здійснення обряду на волю, він веде безтурботне життя, гуляє по місту і його околицям і закохується у всіх гарненьких жінок. «Ніколи ще страсті не були так сильні й так чисті, як мої; ніколи любов не була більше ніжної, більше безкорисливої», — згадує він. Коли в нього кінчаються гроші, він надходить лакеєм до якоїсь графині. На службі в неї Жан — Жак робить провину, про яке потім жалує все життя: взявши в господарки срібну стрічку, він обвинувачує в цій крадіжці юну служницю. Дівчину виганяють, репутація її непоправно зіпсована. Бажання, нарешті, зізнатися в цьому гріху є однією із причин, що спонукали його написати теперішню сповідь. Господарка Жан — Жака вмирає; парубок надходить секретарем у багате сімейство. Він багато й прилежно вчиться, і перед ним відкриваються шляхи подальшого просування по службі. Однак тяга до бродяжництва пересилює, і він відправляється назад у Швейцарію. Добравшись до рідних країв, він є до пані де Варанс. Та радісно приймає його, і він поселяється в її будинку. Пані де Варанс пристроює його в співочу школу, де він ґрунтовно займається музикою. Але перший же концерт, що дерзає дати юний Жан — Жак, із тріском провалюється. Зрозуміло, ніхто навіть не підозрює, що пройде час, і добутку сьогоднішнього невдахи будуть виконуватися в присутності короля, і вес придворні будуть зітхати й говорити: «Ах, яка чарівна музика!» А поки розстроєний Жан — Жак знову пускається мандрувати. Повернувшись до «мами», як він називає пані де Варанс, Жан — Жак продовжує заняття музикою. У цей час відбувається його остаточне зближення з пані де Варанс. Їхні близькі відносини спонукують цю літню вже жінку зайнятися світським вихованням юнака. Але все, що вона робить для нього в цьому напрямку, по його власних словах, «загублена праця». Зненацька вмирає керуючий пані де Варанс, і Жан — Жак безуспішно намагається виконувати його обов’язку. Обуревает благими намірами, він починає приховувати гроші від пані де Варанс. Втім, на сором його, схованки ці майже завжди знаходять. Нарешті він вирішує почати працювати, щоб забезпечити «маму» шматком хліба. Із всіх можливих занять він вибирає музику, і для почала берет у пані де Варанс грошей для поїздки в Париж з метою вдосконалити своя майстерність. Але життя в Парижу не задається, і, повернувшись до пані де Варанс, Жан — Жак важко занедужує. Після видужання вони разом з «мамою» їдуть у село. «Отут починається коротка пора щастя в моєму житті; отут наступають для мене мирні, але швидкоплинні мінути, що дають мені право говорити, що і я жив», — пише автор. Сільські роботи чергуються із завзятими заняттями — історією, географією, латинню. Але незважаючи на обуревающую його спрагу знань, Жан — Жак знову занедужує — тепер від осілого життя. На настійну вимогу пані де Варанс він відправляється на лікування в Монпелье, і в дорозі стає коханцем своєї випадкової попутниці… Повернувшись, Жан — Жак виявляє, що витиснуто із серця пані де Варанс «високим безбарвним блондином» з манерами балаганного красеня. Розгублений і збентежений, Жан — Жак з болем у серце уступає йому своє місце поруч пані де Варанс і із цієї мінути дивиться на «свою дорогу маму не інакше, як очами теперішнього сина». Дуже швидко новачок облаштовує життя в будинку пані де Варанс на свій лад. Почуваючи себе не на місці, Жан — Жак їде в Ліон і наймається гувернером. Восени 1715 р. він приїжджає в Париж «з 15 луїдорами в кишені, комедією „нарцисс“ і музичним проектом як засіб до існування». Зненацька парубкові пропонують посада секретаря посольства у Венеції, він погоджується й залишає Францію. На новому місці йому подобається все — і місто, і робота. Але посол, не в силах упокоритися із плебейським походженням секретаря, починає виживати його й зрештою досягає своєї мети. Повернувшись у Париж, Жан — Жак намагається домогтися правосуддя, але йому заявляють, що його сварка з послом — приватна справа, тому що він усього лише секретар, так до того ж не підданий Франції. Зрозумівши, що справедливості йому не домогтися, Руссо селиться в тихому готелі й працює над завершенням опери. У цей час він знаходить «єдина теперішня розрада»: знайомиться з Терезою Левассер. «Подібність наших серць, в