korotkij zmist spovid gumorista o genri - Шкільний Всесвіт

Сповідь гумориста

Герой — Оповідач славиться своїм почуттям гумору. Природна спритність вдало сполучається із тренованістю, жарту носять, як правило, необразливий характер, і він стає загальним улюбленцем.

Один раз герой одержує пропозицію надіслати що — небудь для відділу гумору у відомому щотижневику. Його матеріал приймають, а незабаром він уже веде свій гумористичний стовпчик.

З ним беруть річний контракт, у багато разів перевищуючий його колишня платня в скобяной фірмі, і він стає професійним гумористом. Спочатку все йде непогано, але півроку через герой починає відчувати, що його гумор втрачає колишню безпосередність. Жарти й гостроти не злітають із мови самі собою, відчувається недостача матеріалу. Герой не веселить своїх знайомих, як колись, але підслухує їхні розмови й записує вдалі вираження на манжетах, щоб потім послати в журнал. Він не тринькає попусту свої жарти, але приберігає їх у професійних цілях. Поступово знайомі починають уникати спілкування з ним. Тоді він переносить свою активність у будинок: вивуджує крупиці гумору з реплік дружини, підслухує розмови своїх малолітніх дітей і друкує їх під рубрикою «Чого тільки не придумають діти». У результаті син і дочка починають бігати від батька як від чуми. Але справи його йдуть непогано: банківський рахунок росте, хоча необхідність професійно гострити виявляється тяжким тягарем. Випадково зайшовши в похоронне бюро Геффельбауэра, герой приємно уражений похмурістю обстановки й повною відсутністю почуття гумору у власника. Тепер він частий гість Геффельбауэра, і один раз той пропонує йому партнерство. Герой з радістю приймає пропозицію й летить додому як на крилах, щоб поділитися удачею. Він переглядає пошту, і серед конвертів з відкинутими рукописами йому попадається лист від головного редактора щотижневика, у якому повідомляється, що у зв’язку зі зниженням якості матеріалів для гумористичного розділу контракт не продовжується. Це начебто б смутна звістка приводить героя в захват. Повідомивши дружину й дітей про те, що відтепер він співвласник похоронного бюро, герой пропонує відсвяткувати велику подію походом у театр і обідом у ресторані.

Нове життя самим доброчинним образом позначається на самопочутті героя. Він знову здобуває репутацію відмінного веселуна й дотепника. Справи похоронного бюро йдуть відмінно, і партнер запевняє героя, що при його веселій вдачі він здатний «перетворити будь — які похорони в ірландські поминки».

Додав: