korotkij zmist shhodennik provinciala v peterburzi saltykova shhedrina po glavax chastina 2 - Шкільний Всесвіт

Пробуджується герой в… лікарні для божевільних. Як туди потрапив, не пам’ятає й не відає. Одну розраду — там же сидять обоє адвоката Прокопа й Менандр. Тим і завершується рік, проведений провінціалом у Петербурзі. У жовтому будинку, на дозвіллі, герой підводить підсумки всьому побаченому — почутому, а головним чином, розбирає, хто ж такі ці «нові люди», яких він пізнав встолице.

Отут до нього доходить, що «нові люди» належать до того виду ссавців, у яких по штаті ніяких чеснот не дозволяється. Люди ж, що думають себе керівниками, ніяк вплинути на загальний напрямок життя не в силах по одному тому, що, перебуваючи в таборі духовної вбогості, вони порочні. Від середньої людини теж чекати нема чого, тому що він — представник малочутливої до суспільних інтересів маси, що готова даром віддати свої права первородства, але нізащо не поступитися ні однією ложкою своєї сочевичної юшки. І винить себе провінціал як новоявлений ліберал, що на нові форми старих неподобств усе кричав: шибче! наяривай!

Отже, одним з підсумків щоденника провінціала стає усвідомлення життєвої порожнечі й неможливості куди — небудь приткнутися, де — небудь зіграти діяльну роль. І дарма провінційна інтелігенція хмарою суне в Петербург із думкою: чи не легше буде? чи не вдасться примазатися до краєчка якої — небудь концесії, потім збути своє установче право, а там — за кордон, на мінеральні води…