korotkij zmist salambo flober g - Шкільний Всесвіт

Тужачи за сильними й суворими страстями, яких він не знаходив у навколишній його дійсності, Флобер звернувся до глибокої історії. Він оселив своїх героїв в III в. до н.е. і вибрав реальний епізод — коли знаменитий карфагенский полководець Гамилькар Барка з небаченою жорстокістю придушив повстання найманих військ.

Почалося з того, що Рада Карфагена, розореного Пунічною війною, не зміг вчасно сплатити найманим солдатам платня й спробував применшити їхній гнів рясним угощеньем. Місцем бенкету стали сади, що оточували розкішний палац Гамилькара. Виснажені, втомлені воїни, багато хто з яких були поранені або покалічені, стеклися до місця бенкету. Це «були люди різних націй — лигуры, лузитанцы, балеары, негри й утікачі з Рима… Грека можна було відрізнити за тонким станом, єгиптянина — по високих сутулих плечах, кантабра — по товстих ікрах…». Розрахунок Ради виявився невірним. Під впливом винних пар злість обманутих воїнів, за допомогою яких Гамилькар здобув перемоги у своїх недавніх походах, лише підсилилася. Вони вимагали ще й ще — м’яса, провина, золота, жінок,

Раптово з карфагенской в’язниці донісся жалібний спів ув’язнених там рабів. Що бенкетували залишили страви й кинулися звільняти в’язнів. Вони повернулися, з лементом женучи перед собою чоловік двадцять невільників, що гримотіли ланцюгами. Розгул відновив з новою силою. Хтось помітив озеро, у якому плавали прикрашені дорогоцінними каменями риби. У роді Барки почитали цих риб як священних. Варвари зі сміхом виловили їх, розвели вогонь і стали весело спостерігати, як ізвиваються в окропі дивовижні створення.

У цей момент верхня тераса палацу освітилася й у дверях здалася жіноча фігура. «Волосся її, обсипані фіолетовим порошком, за звичаєм дівши Ханаана, були покладені на зразок вежі… на груди блискала безліч каменів… руки, покриті дорогоцінними каменями, були оголені до плечей… Зіниці її здавалися спрямованими далеко за земні межі».

Це була дочка Гамилькара Барки — Саламбо. Вона виховувалася вдалині від людських поглядів, у суспільстві євнухів і служниць, у надзвичайній строгості й вишуканості й у постійних молитвах, що прославляють богиню Танит, що поклонявся Карфаген. Богиня вважалася душею Карфагена й заставою його могутності.

Зараз Саламбо кликала своїх улюблених рибок, голосячи й докоряючи варварів у святотатстві. Вона говорила на самих різних мовах, звертаючись до кожного на його прислівнику. Все внимательно слухали прекрасну дівчину. Але ніхто не дивився на неї так пильно, як молодий нумидийский вождь Нар Гавас. Він не був найманцем і на бенкеті виявився випадково. Він жив у палаці Гамилькара вже шість місяців, але вперше побачив Саламбо й був уражений її красою.

По іншу сторону стола розташувався величезним лівієць по ім’ю Мато. Його теж скорив вигляд Саламбо. Коли дівчина скінчила свою мову, Мато захоплено поклонився їй. У відповідь Саламбо простягнула йому чашу з вином у знак примирення з військом. Один із солдатів, галл, помітив, що в їхніх краях жінка подає чоловікові вино, коли пропонує розділити з нею ложі. Він не встиг закінчити фрази, як Нар Гавас вихопив дротик і метнув його в Мато, потрапивши тому в руку. Лівієць у люті підхопився, однак Гавас встиг зникнути в палаці. Мато ринувся за ним — наверх, до червоних дверей, що захлопнулася за суперником. Але за дверима виявився один зі звільнених рабів — Спендий. Він став розповідати Мато, що жив колись у палаці, знає його схованки й у нагороду за волю готовий показати Мато, де зберігаються казкові скарби. Але всієї думки Мато відтепер були зайняті Саламбо.

Два дні через найманцям оголосили, що якщо вони покинуть місто, то їм буде повністю виплачена обіцяна платня й карфагенские галери відвезуть усіх на батьківщину. Варвари поступилися. Сім днів по пустелі добиралися вони до місця, де ведено їм було розбити табір. Один раз у цьому таборі з’явився Нар Гавас. Мато спочатку хотів його вбити за витівку на бенкеті. Але Нар Гавас послався на сп’яніння, посилав Мато богатые дарунки й у результаті залишився жити серед найманців. Тільки Спендий відразу зрозумів, що ця людина замишляє зрадництво. Однак кого він хоче зрадити — варварів або Карфаген? В остаточному підсумку Спендию це було байдуже, оскільки «він сподівався витягти користь для себе із усяких смут».

Мато був у глибокому сумі. Часто він лягав на пісок і не рухався до самого вечора. Він зізнався невідступному Спендию, що його переслідує образ дочки Гамилькара. Він звертався до волхвів, ковтав по їхній раді попіл, гірський кріп і отрута гадюк, але марне. Пристрасть його тільки росла.

Усі чекали, коли ж з Карфагена прибуде обіцяне золото. У таборі тим часом усі прибували люди. Сюди були полчища боржників, що бігли з Карфагена, розорених селян, изганников, злочинців. Напруга росла, а платні все не було. Один раз прибула важлива процесія на чолі зі старим полководцем Ганноном. Він почав розповідати людям, доведеним до похмурого отчаянья, як кепські справи в Карфагені і як убога його скарбниця. На очах у виснаженої юрби під час мови він раз у раз ласував дорогими стравами, захопленими із собою. Все це викликало ремство й нарешті вибух. Варвари вирішили рушити до Карфагена. За три дні вони проробили дорогу назад і осадили місто. Почалася кровопролитна боротьба.

Мато був проводирем загону лівійців. Його почитали за силу й відвагу. Крім того, він «вселяв якийсь містичний страх: думали, що по ночах він говорить із примарою». Якось раз Спендий запропонував провести Мато в Карфаген — таємно, через водопровідні труби. Коли вони проникнули в обложене місто, Спендий умовив Мато викрасти із храму богині Танит її покривало — символ могутності. Із зусиллям над собою Мато погодився на цей зухвалий крок. Він вийшов із храму, закутаний у божественне покривало, і направився прямо до палацу Гамилькара, а там пробрався в кімнату Саламбо. Дівчина спала, але, відчувши погляд Мато, відкрила ока. Лівієць почав квапливо говорити їй про свою любов. Він пропонував Саламбо піти разом з ним або погоджувався залишитися сам, підкоряючись будь — якої долі. Він готовий був повернути їй украдене покривало богині. Вражена Саламбо початку кликати на допомогу. Але коли, що прибігли раби, хотіли кинутися на Мато, вона зупинила їх: «На ньому покривало богині!» Мато безперешкодно вийшов з палацу й покинув місто. Жителі, які бачили лівійця, боялися торкнути його: «…покривало було частиною божества, і дотик до нього загрожувало смертю». битви, Що Почалися, варварів з Карфагеном були вкрай важкими. Успіх відмінювався те до однієї, то до іншої сторони, і не одна не уступала іншій у військовій силі, жорстокості й віроломстві. Спендий і Нар Гавас упали духом, але Мато був упертий і відважний. У Карфагені вважали, що причина всіх нещасть — втрата покривала богині. Саламбо обвинувачували в случившемся. Вихователь Саламбо, жрець, прямо заявив дівчині, що порятунок республіки залежить від її. Він переконав її піти до варварів і забрати покривало Танит назад. Може бути, продовжував він, це загрожує дівчині загибеллю, але, на думку жерця, порятунок Карфагена коштує одного жіночого життя. Саламбо погодилася на цю жертву й відправилася в шлях із провідником. Вони довго й обережно добиралися до позицій варварів. Вартовому Саламбо сказала, що вона перебіжчик з Карфагена й бажає поговорити з Мато. «…Особа її було приховано під жовтою вуаллю з жовтими розлученнями, і вона була так укутана безліччю одягів, що не було можливості розглянути її…» Що Появились Мато вона попросила відвести її у свій намет. У лівійця забилося серце, владний вид незнайомки бентежив його. Його намет був у самому кінці табору, у трьохстах кроках від окопів Гамилькара. У наметі Мато Саламбо побачила дорогоцінне покривало богині. Дівчина відчула, що її підтримують сили богів. Вона рішуче зірвала із себе вуаль і оголосила, що хоче забрати назад покривало Танит. Мато дивився на Саламбо, забувши про усім на світі. А вона із гнівом кидала йому в особу: «Отовсюду йдуть вести про спустошені міста, про спалені села, про вбивство солдатів! Це ти їх погубив! Я ненавиджу тебе!» Вона згадала, як Мато ввірвався до неї в спальню: «Я не зрозуміла твоїх мов, але ясно бачила, що ти тягнеш мене до чого страшному, на дно прірви». — «Про ні, — викликнув Мато, — я хотів передати тобі покривало. Адже ти прекрасна, як Танит! Якщо тільки ти не сама Танит!..« Він опустився перед нею на коліна, цілував її плечі, ноги, довгі коси… Саламбо була уражена його силою. Якась дивна знемога опанувала нею. «Щось ніжне й разом з тим владне, казавшееся волею богів, примушувало її віддатися цій знемозі». У цю мінуту в таборі почалася пожежа, його влаштував Нар Гавас. Мато вискочив з намету, а коли повернувся, то вже не знайшов Саламбо. Вона прослизнула через лінію фронту й незабаром опинилася в наметі власного батька. Той ні про що не запитав неї. До того ж він був не один. Поруч перебував Нар Гавас, що перейшов зі своїми кіннотами на сторону карфагенян. Це зрадництво визначило результат бою й протистояння в цілому, сильно послабивши ряди найманців. Нумидиец розпростерся перед Баркою в знак того, що віддає себе йому в рабство, але нагадав і про свої заслуги. Він завіряв, що перебував у рядах варварів, щоб допомогти Карфагену. Насправді Нар Гавас керувався лише тим, на чиїй стороні бувала перевага. Тепер він зрозумів, що остаточна перемога дістанеться Гамилькару, і перейшов на його сторону. До того ж він був зол на Мато за його перевагу як воєначальника й за любов до Саламбо. Проникливий Гамилькар не став викривати Нар Гаваса в неправді, тому що теж бачив вигоду союзу із цією людиною. Коли в намет увійшла Саламбо й, простягнувши руки, розгорнула покривало богині, схвильований Гамилькар у пориві почуттів оголосив: «У нагороду за послуги, які ти мені зробив, я віддаю тобі свою дочку, Нар Гавас». Відразу відб