korotkij zmist romanu rolana zacharovana dusha rolan r - Шкільний Всесвіт

Анетта Ривьер — центральний персонаж епопеї. Її чарує всі, вона радується проявам життя у всіх її протиріччях; вона завжди в русі, виправдуючи своє прізвище (riviere — ріка). Як ріка струменіє й дію книги, що охоплює три з половиною десятиліття — від передодня Першої світової війни до початку 30 — х гг.

В образі А. втілений один з основних художніх принципів Ролана — пошук поліфонічного характеру. У самобутньому багатогранному жіночому образі ця діалектика виразна. «Головною моєю героїнею буде жінка, — писав Ролан, — тому що вона переживає тепер пору загадкового й трагічного ламання». У свідомості А. перемагає те мрія про ідеальну революцію, те мимовільна симпатія до сильного («вовкові»), аби тільки він не був схожий на ті, що «у череді», те страх перед некерованою люттю юрби, те, навпроти, виразне розуміння того, що юрбою управляють, грають сильні миру цього. Найбільше яскраво непередбачуваність поводження А. проявляється в неї жіночої іпостасі

Емансипована активна жінка (служить друкаркою, гувернанткою, касиркою, секретаркою), самостійно піднімаючої дитини, що родились поза шлюбом, надзвичайно педантична у своїй жіночій гордості й одночасно жадібна до любовних утіх. У її житті багато чоловіків, і кожному любовному роману вона віддається самозабутньо, досить швидко, однак, усвідомлюючи щиросердечні вади своїх партнерів і звільняючись від усякої залежності, будь те батько її сина, Марка, самовпевнений буржуа, депутат — соціаліст, сп’янений патріотизмом Пиці Бриссо, або м’який, нерішучий Жюльен Дави, що став відомим ученим, або талановитий лікар, що не вміє, однак, нікого щадити Пилип Вилар, або власник газети хижак Тимон, або юний Франц, що розбудив у ній інстинкт плоті, хоча й годився їй всыновья.

В А. сильно розвинене почуття відповідальності за інші — насамперед за сина, Марка, «вовченяти», що її боляче кусає, але має потребу в ній і душевно їй близький. А. володіє даром розуміти інших — сестру, Марка, його друзів, його дружину, своїх онуків, як би не були відмінні їхні погляди від її. Саме тому, пройшовши по крутих дорогах життя на самоті, А. до старості оточена близькими: біля її й чоловіка, колись її жагуче любили, і діти Марка — Ваня (від Асі) і Марсель (від Бернадетты), і дочка Жюльена Дава, і хлопчик — італієць (захищаючи якого від розлютованої ватаги фашистів, загинув її син), той самий Сильвио Морони, що повторить самогубний подвиг італійського льотчика. Лаура де Бозиса, що взмыли за два роки до виходу у світло останнього тому «Зачарованої душі» у небо з пачкою антиурядових прокламацій

Марко Ривьер народився в перший рік XX в. і разом з ним пройшов всі випробування, всі спокуси. Перший раз побачивши батька вже замолоду й відчувши огиду від його ультрапатріотичного базікання, М. не так уже страждає від положення позашлюбної дитини. Йому повезло: мати таку матір, як Анетта, — рідке щастя. Він завжди почуває її підтримку, але ніколи, що давить авторитету. Вона вміє давати йому помилятися, набивати синці — тільки так стають чоловіком. Навчання в університеті, участь у діяльності політичних кружків, перші любовні досвіди — рішення, як надходити, завжди залишається за ним, а довгі задушевні розмови з матір’ю допомагають краще зрозуміти своє таємне «я», що так близько «я» Анетты. «Шукання юного Марка, що метається в пустелі індивідуалізму, — це мої власні шукання», — пояснював автор. Важливу роль у цих метаннях грає зіставлення двох шляхів перетворення суспільства — ленінського революційного ламання й гандиского ненасильства. По суті, ні М., ні автор, спостерігаючи цю дуель принципів, не віддали остаточної переваги ні однієї зі сторін. Запеклість революційного насильства чим далі, тим більше тривожила Ролана; М. теж, хоча залучено спільно зі своєю дружиною Асею Волковій у дію по залученню суспільної думки на сторону СРСР, незатишно почуває себе в суєті колективної дії, і заперечення, кидані їм Асі, хоча й покликані начебто б показати його нерішучість, звучать жагуче й переконливо. Набагато менш переконливий психологічний малюнок особистих відносин М. з Асею, що еволюціонують до повної гармонії в міру зближення їхніх поглядів на методи боротьби. М. поряд зі своєю роботою (у компанії по установці радіоапаратури) зайнятий поширенням нелегальної літератури, повнині відрази до тих, що «усі говорили й говорили про дію, якого не робили, який не могли зробити», але ідея дії масового його лякає, і на фашиствующих молодчиків він іде не на чолі безлічі, що усвідомили шляхетну мету, а зовсім один, як на заклання. Він згодний бути скоріше жертвою, чим месником, навіть якщо треба покарати тих, від чиєї руки можуть загинути мільйони. Подвиг він робить не під час «нелегальної діяльності», а під час прогулянки по Риму: побачивши, як хулігани починають бити хлопчика й старого, він, не роздумуючи, кинувся на допомогу