korotkij zmist rizne zakordonna literatura chast 1 - Шкільний Всесвіт

Корольова, дружина Мелиадука, короля Лоонуа, розв’язалася від тягаря хлопчиком і померла, тільки — но встигши поцілувати сина й наректи його ім’ям Тристан (у пров. із фр. — смутний), тому що породжено він був у сумі. Дитини король доручила Гуверналу, сам же незабаром знову женився. Хлопчик ріс сильним і гарним, як Ланселот, але мачуха його не злюбила, і тому, побоюючись за життя вихованця, Гувернал відвіз його в Галлію, до двору короля Фарамона. Там Тристан одержав належному лицареві виховання, а дванадцяти років від роду відправився в Корнуэльс на службу до свого дядька королеві Марку.

Корнуэльс у ту пору змушений був щороку виплачувати Ірландії тяжку данину: сто дівчин, сто юнаків і сто чистокровних коней. І от могутній Морхульт, брат ірландської королеви, у черговий раз прибув до Марка за даниною, але отут, на превеликий подив, юний Тристан викликав його на двобій. Король Марко присвятив Тристана в лицарі, а місцем двобою призначив острів Святого Самсона. З’їхавшись, Тристан з Морхультом ранили один одного списами; спис Морхульта було отруєним, але перш ніж отрута встигла подіяти, Тристан з такою силою вдарив супротивника, що розсік йому шолом, а шматок його меча застряг у голові Морхульта. Ірландець біг і незабаром умер, Корнуэльс же був звільнений від данини.

Тристан дуже страждав від рани, і ніхто йому не міг допомогти, поки одна дама не порадила пошукати зцілення в інших землях. Він послухав її ради й один, без супутників, сіл у туру; її два тижні носив по морю й нарешті прибило до ірландського берега в замка, у якому жили король Анген і королева, що доводилася сестрою Морхульту. Сховавши своє справжнє ім’я й назвавшись Тантрисом, Тристан запитав, немає чи в замку митецького лікаря, король же відповідав, що дочка його, Білява Ізольда, досить знаюча в лікарському мистецтві. Поки Ізольда виходжувала пораненого лицаря, той встиг помітити, що вона дуже гарна.

Коли Тристан уже оправився від рани, у королівстві Ангена з’явився страшний змій, що щодня лагодив розбій і спустошення на околицях замка. Тому, хто вб’є змія, Анген обіцяв віддати половину королівства й у дружин свою дочку Ізольду. Тристан убив змія, і вже був призначений день весілля, але отут один з ірландських лицарів оголосив про те, що меч Тристана має щербину, за формою співпадаючу з тим шматком стали, що витягли з голови покійного Морхульта. Довідавшись, хто ледве було не поріднився з нею, королева хотіла зарубати Тристана його ж власним мечем, але шляхетний юнак випросив права стати перед судом короля. Король же не став стратити Тристана, але велів негайно покинути межі своєї країни. У Корнуэльсе король Марко підняв Тристана, зробивши начальником і управителем замка й володінь, але незабаром воспылал до нього ненавистю. Довго він думав, як позбутися від Тристана, і нарешті оголосив, що надумав женитися. Доблесний Тристан прилюдно обіцяв доставити наречену, і коли король сказав, що його обраниця — Ізольда Ірландська, він уже не міг взяти назад даного слова й повинен був плисти в Ірландію на неминучу загибель. Корабель, на якому відправилися в шлях Тристан, Гувернал і ще сорок лицарів, потрапив у буру й був викинутий на берег у замка короля Артура. У тих же краях трапилося в ту пору бути й королеві Ангену, замість якого Тристан вийшов на бій з велетнем Блоамором і переміг його. Анген простив Тристану смерть Морхульта й взяв із собою в Ірландію, пообіцявши виконати будь — яке його прохання. Тристан попросив у короля Ізольду, але не для себе, а для свого дядька й володаря короля Марка. Король Анген виконав прохання Тристана; Ізольду спорядили в шлях, а королева дала служниці дочки, Бранжьене, глечик з любовним напоєм, що належало випити Марку й Ізольді, коли вони зійдуть на подружнє ложе. По дорозі назад зробилася жара, і Тристан велів принести йому з Ізольдою холодного вина. По недогляду юнакові з дівицею подали глечик з любовним напоєм, вони покуштували його, і відразу серця їх забилися по — іншому. Відтепер вони не могли думати ні про що, крім як друг про друга… Король Марко був у саме серце уражений красою Ізольди, тому весілля зіграли негайно після прибуття нареченої в Корнуэльс. Щоб король не помітив провини Ізольди, Гувернал із Бранжьеной придумали зробити так, щоб першу ніч той провів із Бранжьеной, що була незаймана. Коли король Марко ввійшов в опочивальню, Ізольда задула свічі, пояснивши це стародавнім ірландським звичаєм, і в темряві поступилася своє місце служниці. Король залишився задоволений. Ішло час, і ненависть Марка до племінника скипала з новою силою, тому що погляди, якими обмінювалися Тристан з королевою, не залишали сумніви в тім, що обоє вони сповнені нескоримого взаємного потяга. Марко приставив наглядати за королевою довіреного слугу по ім’ю Одрі, але пройшло чимало часу, поки той прознав, що Тристан і Ізольда бачаться наодинці в саду. Одрі розповів про цьому своєму панові, і король, озброївшись луком, засів у кроні лаврового дерева, щоб самому у всім переконатися. Однак закохані вчасно помітили спостерігача й повели призначену для його вух бесіду: Тристан нібито дивувався, отчого Марко так ненавидить його, що настільки беззавітно любить свого короля й настільки що щиро схиляється перед королевою, і запитував в Ізольди, є чи спосіб перебороти цю ненависть. Король піддався на хитрість закоханих; Одрі потрапив в опалу за наклеп, а Тристан знову оточений пошаною. Одрі, однак, не залишив думки зрадити Тристана в руки короля. Якось раз він розкидав у спальні королеви гострі коси, і Тристан у темряві порізався про їх, сам того не помітивши. Ізольда відчула, що простирадла стали мокрими й липкими від крові, усе зрозуміла, відіслала улюбленого, а потім навмисно поранила ногу й закричала, що на неї зроблений замах. Винним у цьому міг бути або Одрі, або Тристан, але останній настільки гаряче наполягав на двобої, у якому міг би довести свою невинність, що король припинив розгляд з побоювання втратити такого вірного слугу, як Одрі. Іншим разом Одрі зібрав двадцять лицарів, що мали зуб на Тристана, сховав їх у сусідньому зі спальнею спокої, але Тристан був попереджений Бранжьеной і без збруї, з одним мечем кинувся на ворогів. Ті з ганьбою бігли, але Одрі почасти домігся свого: Ізольду Марко заточив у високу вежу, у яку не міг проникнути жоден чоловік. Розлука з коханої заподіювала Тристану такі страждання, що він занедужав і ледве було не вмер, але віддана Бранжьена, давши йому жіноче плаття, все — таки пров