korotkij zmist p yesi pigmalion shou b - Шкільний Всесвіт

Дія п’єси розвертається в Лондоні. У літній вечір дощ ллє як із цебра. Перехожі біжать до Ковент — Гарденскому ринку й до портика церкви св. Павла, де вже вкрилося кілька людей, у тому числі й літній дамі з дочкою, обидві вони у вечірніх туалетах і чекають, коли Фредди, син дами, знайде таксі й приїде за ними. Усе з нетерпінням, крім однієї людини із записною книжкою, удивляються в потоки дощу

Удалині з’являється Фредди, що не знайшов таксі, і біжить до портика, але по дорозі налітає на вуличну квіткарку, що квапиться вкритися від дощу, і вибиває в неї з рук кошик з фіалками. Та вибухає лайкою. Людина із записною книжкою щось спішно записує. Дівчина журиться, що пропали її фиалочки, і благає вартого відразу полковника купити букетик. Той, щоб відв’язатися, дає їй дріб’язок, але квіти не бере. Хтось із перехожих звертає увагу квіткарки, неохайно одягненої й неумитої дівчини, що людина із записною книжкою явно строчить на неї донос. Дівчина починає пхикати. Той, однак, запевняє, що він не з поліції, і дивує всіх присутніх тим, що точно визначає походження кожного з них по вимові

Мати Фредди відправляє сина назад, шукати таксі. Незабаром, щоправда, дощ припиняється й вона з дочкою йде на автобусну зупинку. Полковник виявляє цікавість до здатностей людини із записною книжкою. Той представляється як Генрі Хигтинс, творець «Універсального алфавіту Хиггинса». Полковник же виявляється автором книги «Розмовний санскрит». Прізвище його Пикеринг. Він довго жив в Індії й приїхав у Лондон спеціально, щоб познайомитися із професором Хиггинсом.

Професорові теж завжди хотілося познайомитися з полковником. Вони вже збираються йти вечеряти до полковника в готель, коли квіткарка знову починає просити купити в неї квіточки. Хиггинс кидає їй у кошик жменя монет і йде з полковником. Квіткарка бачить, що вона тепер володіє, по її мірках, величезною сумою. Коли прибуває Фредди з нарешті пійманим їм таксі, вона, замість його збіглої матері й сестри, сама сідає в машину й, із шумом захлопнувши дверцята, їде

На наступний ранок Хиггинс у себе будинку демонструє полковникові Пикерингу свою фонографічну апаратуру. Раптово економка Хиггинса, миссис Пірс, доповідає про те, що якась дуже проста дівчина бажає переговорити із професором. Входить учорашня квіткарка. Вона представляється Элизой Дулиттл і повідомляє, що бажає брати в професора уроки фонетики, тому що з її вимовою вона не може влаштуватися на роботу. Напередодні вона чула, що Хиггинс дає такі уроки

Элиза впевнена, що він з радістю погодиться відробити ті гроші, що вчора, не дивлячись, кинув у її кошик. Розмовляти про такі суми йому, зрозуміло, смішно, однак Пикеринг пропонує Хиггинсу парі. Він підбиває його довести, що він дійсно за лічені місяці може, як запевняв напередодні, перетворити вуличну квіткарку в герцогиню. Хиггинс знаходить цю пропозицію привабливим, тим більше що Пикеринг готово, якщо Хиггинс виграє, оплатити всю вартість навчання Элизы. Миссис Пірс веде Элизу у ванну кімнату

Через якийсь час до Хиггинсу приходить батько Элизы. Він сміттяр, проста людина, але вражає професора своїм природженим красномовством. Хиггинс просить у Дулиттла дозволу залишити його дочку в себе й дає йому за це п’ять фунтів. Коли з’являється Элиза, уже вимита, у японському халаті, батько спочатку навіть не довідається свою дочку

Через пару місяців Хиггинс приводить Элизу в будинок до своєї матері, саме в її прийомний день. Він хоче довідатися, чи можна вже вводити дівчину у світське суспільство. У гостях у миссис Хиггинс перебувають миссис Эйнсфорд Хилл із дочкою й сином. Це ті самі люди, з якими Хиггинс стояв під портиком собору в той день, коли вперше побачив Элизу. Однак вони не довідаються дівчину. Элиза спочатку й поводиться, і розмовляє як леді, а потім переходить на такі вуличні вираження, що всі присутню тільки діву даються. Хиггинс робить вигляд, начебто це новий світський жаргон, у такий спосіб згладжуючи ситуацію. Элиза залишає тих, що зібралися, залишаючи їх у цілковитому захваті

Після відходу гостей Хиггинс і Пикеринг навперебій, увлеченно розповідають миссис Хиггинс про те, як вони займаються з Элизой, як учать її, вивозять в оперу, на виставки, одягають. Миссис Хиггинс знаходить, що вони звертаються з дівчиною як з живою лялькою. Вона згодна з миссис Пірс, що вважає, що вони «ні про що не думають».

Ще через кілька місяців обоє експериментатора вивозять Элизу на великосвітський прийом, де вона має запаморочливий успіх, усі приймають неї за герцогиню. Хиггинс виграє парі. Придя додому, він насолоджується тим, що експеримент, від якого він уже встиг подустать, нарешті закінчений. Він поводиться й розмовляє у своїй звичайній грубуватій манері, не обертаючи на Элизу ні найменшої уваги. Дівчина виглядає дуже утомленої й смутної, при цьому вона сліпуче гарна. Помітно, що в ній накопичується роздратування. Зрештою вона запускає в Хиггинса його туфлями. Їй хочеться вмерти. Вона не знає, що з нею далі буде, як їй жити. Адже вона стала зовсім іншою людиною. Хиггинс запевняє, що все утвориться. Їй, однак же, вдається зачепити його, вивести з рівноваги й тим самим хоча б небагато за себе помститися

Уночі Элиза збігає з будинку. Ранком Хиггинс і Пикеринг втрачають голову, коли бачать, що Элизы немає. Вони навіть намагаються розшукати її за допомогою поліції. Хиггинс почуває себе без Элизы як без рук. Він не знає ні де лежать його речі, ні Які в нього призначені на день справи. Приїжджає миссис Хиггинс. Потім доповідають про прихід батька Элизы. Дулиттл дуже змінився. Тепер він виглядає як заможний буржуа й в обуренні накидається на Хиггинса за те, що по його провині йому довелося змінити свій спосіб життя й тепер стати набагато менш вільним, чим він був колись.

Виявляється, кілька місяців назад Хиггинс написав в Америку одному мільйонерові, що заснував по всьому світлу філії Суспільства моральних реформ, що Дулиттл, простий сміттяр, зараз самий оригінальний мораліст по всій Англії. Той умер, а перед смертю заповів Дулиттлу пай у своєму тресті на три тисячі річного доходу за умови, що Дулиттл буде читати до шести лекцій у рік у його лізі моральних реформ. Він журиться, що сьогодні, наприклад, йому навіть доводиться офіційно женитися на тій, з ким уже кілька років він прожив без реєстрації відносин. І все це тому, що він змушений тепер виглядати як поважний буржуа. Миссис Хиггинс дуже рада, що батько нарешті може подбати про свою дочку, що змінилася, як вона того заслуговує. Хиггинс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дулиттлу Элизу.

Миссис Хиггинс говорить, що знає, де Элиза. Дівчина згодна повернутися, якщо Хиггинс попросить у неї прощення. Хиггинс ні в яку не погоджується піти на це. Входить Элиза. Вона виражає Пикерингу подяка за його обіг з нею як зі шляхетною дамою. Саме він допоміг Элизе змінитися, незважаючи на те що їй доводилося жити в будинку грубого, неохайного й невихованого Хиггинса. Хиггинс уражений. Элиза додає, що якщо він буде продовжувати її «давити», те вона відправиться до професора Непину, колезі Хиггинса, і стане в нього асистенткою й повідомить його про всі відкриття, зроблених Хиггинсом. Після сплеску збурювання професор знаходить, що тепер її поводження навіть краще й гідніше, ніж тоді, коли вона стежила за його речами й приносила йому домашні туфлі. Тепер, упевнений він, вони зможуть жити разом уже не як просто двоє чоловіків і одна дурна дівчина, а як «три дружних старих холостяки».

Элиза відправляється на весілля батька. Зважаючи на все, вона все — таки залишиться жити в будинку Хиггинса, оскільки встигла до нього прив’язатися, як і він кней.