korotkij zmist p yat zhinok shho zradilisya lyubovi sajkaku po glavax chastina 1 - Шкільний Всесвіт

НОВЕЛА ПРО СЭЙДЗЮРО З ХИМЭДЗИ Відмінні очеретяні капелюхи роблять у Химэдзи! У великій шумній гавані на березі моря, де завжди стоять на причалі багаті заокеанські судна, жив серед винокурів людин по ім’ю Идзуми Сэйдзюро, веселий процвітаючий красень, із младых нігтів, що вступив на шлях любовних утіх. Міські модниці долали його своїми почуттями, одних амулетів із клятвами нагромадилося в нього з тисячу зв’язок, пасма чорних жіночих волось сплелися у великий джгут, любовні записочки нагромаджувалися горою, а даровані накидки з ієрогліфами ненадеванные купою валялися на підлозі. Набридли дарунки Сэйдзюро, і звалив він їх у комору, а на дверях написала: «Комора любові». Зблизився він з гетерою по ім’ю Минагава й з нею разом весело пропалював життя: удень закривали ставні й запалювали лампи, улаштовували у своєму будинку «країну вічної ночі», запрошували придворних блазнів і бавилися їхніми жартами й кривляннями, розспівували непристойні куплети на мотив буддійських заклинань, змушували оголюватися гетер і глузували з їхньої зніяковілості. За таке легкодумство випливало очікувати й розплати

Нежданно — негаданно наскочив батько Сэйдзюро й, побачивши, що творить його син, страшно розгнівався, та й у будинку любові незадоволені були поводженням Минагавы. Зазасмучувалися молоді, зажурилися й вирішили зробити подвійне самогубство, але Сэйдзюро вчасно відтягнули й відправили в храм, а Минагава все — таки покінчила із собою. Сум охопив всіх, якийсь час сподівалися, що її врятують, але потім сказали: усе кінчено. Сэйдзюро, живучи в храмі, довго нічого не знав про що происшли, а коли прознав про смерть Минагавы, таємно біг із храму. Він знайшов притулок у будинку богатого Кюэмона, а тому що про любов йому більше думати не хотілося, він став прекрасно вести справи в одному багатому маєтку, і зрештою хазяїн довірив йому весь свій капітал

У Кюэмона була шістнадцятирічна дочка Про — Нацу, що вже подумувала про любов. По красі вона могла зрівнятися зі знаменитою гетерою із Симабара, що замість герба носила на кимоно живого метелика. Один раз віддав Сэйдзюро служниці перешити свій старий пояс, та розпорола, а там — десятки старих любовних листів, так таких жагучих! Читала — Читала їх О — Нацу й закохалася в Сэйдзюро. Вона зовсім втратила розум, її, що свято Бон, що Новий рік, що пенье зозулі, що сніг на світанку, — ніщо не радувало більше.

Служниці нескінченно жалували її, а потім самі все до єдиної закохалися в Сэйдзюро. Домашня швачка вколола палець голкою й кров’ю написала лист про свою любов, інша прислуга увесь час носила чай у крамницю, хоча його ніхто там не вимагав, годувальниця все сунула дитини в руки Сэйдзюро. Така увага була йому й приємно й прикро, він всі листи відсилав із усякими відмовками. Про — нацу теж слала йому жагучі послання, і Сэйдзюро впав у сум’яття, між ними стояла невістка й зірко стежила, як би не розгорілася їхня любов. Навесні розцвітають вишні в горах, і люди з дітьми й дружинами, вирядженими, разубранными, поспішають помилуватися прекрасним видовищем, та й себе показати

Відкорковувалися бочки з вином, у колясках сиділи красуні й ховалися за фіранками, служниці пили вино й танцювали, блазні виконували танці в левиних масках. Про — нацу не показувалася на людях, на подання не з’явилася, позначився хворий і вкрилася за натягнутою відразу фіранкою, Сэйдзюро помітив, що Про — Нацу одна й прослизнув до неї бічною стежкою. Вони стисли один одному руки й забулися від радості, тільки серця тріпотіли згідно. Коли ж Сэйдзюро раптово здався через фіранку, блазні раптово перервали подання, і люди були здивовані

Але вже згущався вечірній серпанок, і все розійшлися, ніхто й не догадався, що подання було підбудовано, особливо невістка — адже вона нічого далі свого носа не бачила! Вирішив Сэйдзюро выкрасть Онацу й бігти з нею в Кіото, квапилися вони захопити човен, що спливає до заходу сонця. Тільки відплили вони в човні, повної всякого народу — були там і продавець, і віщун, і заклинатель, і зброяр, тільки вийшли в море, як один пасажир закричав, що залишив свій ящик з листами в готелі, і човен повернув назад, а на березі Сэйдзюро вже чекали, схопили, зв’язали мотузками й доставили в Химэдзи. Горював Сэйдзюро, боявся за своє життя й за життя Про — Нацу побоювався. А вона тим часом молилася божеству, що в Муро, про продовження днів Сэйдзюро.

И от з’явилося до неї вночі в сні божество й дало їй чудесне повчання: «Послухай, дівчисько, отут всі мене благають: те дай грошей, те гарного чоловіка, те того вбий, він мені противний, то дай мені ніс попрямей, поровней — всі прохання такі дрібні, хоч би хто — небудь чого іншого побажав, але й божество не все може, не над всім владно. От слухалася б батьків і одержала б гарного чоловіка, а так зрадилася любові й геть які тепер страждання випробовуєш. Дні твої будуть довгими, зате дні Сэйдзюро полічені». А ранком виявилося, що в батька Про — Нацу пропали більші гроші, обвинуватили у всім Сэйдзюро, і прийняв він смерть у розквіті років і сил. А потім уже влітку перетряхивали зимове плаття й знайшли нежданно — негаданно ті гроші

Про — Нацу довго не знала про смерть Сэйдзюро, але один раз детишки прийнялися розспівувати під її віконцем веселу пісеньку — і саме про страту її милого. Розум у неї скаламутився, вибігла вона на вулицю й стала бігати й співати разом з дітлахами, так що прямо жалість брала дивитися на неї. Служниці її все одна за іншою теж збожеволіли. Придя в себе, Про — Нацу перемінила своє плаття шістнадцятирічної на чернечу рясу, підносила молитви, рвала квіти й ставила їх перед вівтарем Будди, всі ночі при світильнику читала сутры. Гроші ж, знайдені в плаття, були пожертвувані батьком Про — Нацу на спомин душі Сэйдзюро.

НОВЕЛА ПРО БОНДАРЯ, ЩО ВІДКРИВ СВОЄ СЕРЦЕ ЛЮБОВІ Якщо потрібні бочки — купуйте в Тэмма! Людського життя покладена межа — любові ж немає межі. Був одна людина, що пізнала тлінність нашого буття — він виготовляв труни. Дружина в нього була несхожа на сільську жінку — шкіра біла, хода легка, начебто ноги не стосувалися землі

Служила вона з молодості служницею в панському будинку, тямуща була — і старій господарці могла догодити, і молоду догодити, так що незабаром довірили їй ключі від комор. Один раз до осені почали прибиратися в будинку, укладати літнє плаття, чистити — блистить будинок від верху до низу. Зібралися й колодязь за огорожею почистити, чого тільки не витяглися з нього на світло божий: капустяні листи з уткнутою швейною голкою, ножик, гвоздик, залатаний дитячий нагрудник, призвали бондаря поставити нові заклепки на нижній обруч зрубу. Став бондар лагодити обруч, так глядь, поруч бабка возиться в калюжі по сусідству з живий ящеркой, і сказала йому бабка, що ящерка ця зветься охоронницею колодязя, а якщо піймати її й спалити в бамбуковому колінці, а попіл висипати на голову тої, котру любиш, то й вона в тебе закохається без пам’яті. А любив бондар тутешню покоївку з легкою ходою Про — Сэн. Наобіцяла бабка бондареві приворожити його милу, а той і зайнявся, немов багаття, наобіцяв їй із три короби

А в Тэмма орудували лиси й борсуки, що наводили страх на жителів, адже нічого немає у світі страшнее перевертнів, що віднімають життя в людей. Однією темною нічкою бешкетна баба, що обіцяла обкрутити покоївку, прибігла до воріт будинку, де служила Про — Сэн, і наплела всяких небилиць, мов, зустріла красеня, молодого, гордого, що він клявся їй у жагучій любові до Про — Сэн, а якщо та не вийде за нього, грозив померти, а після смерті всіх у цьому будинку вирішити. Отут стара господарка, злякавшись, мовила, що раз так, а така таємна любов — не рідкість на білому світлі, те нехай вуж бере Про — Сэн, якщо він людина чималий, може прокормити дружину й в азартні ігри не грає. Та й бабка, улучив момент, наспівала Про — Сэн про молодого красеня, що проходу їй не дає, все просить посватати, і та, не витерпівши, просила бабку влаштувати побачення. Вирішили на тім, що відправляться в одинадцятий день на богомілля в Исэ, а по дорозі…

Наступила пора цвітіння в’юнків, господарка наказала підготувати все до милування ними рано поутру: послала Про — Сэн у саду килими, на них сидіння особливі встановила, поставила чайники із чаєм і рисові пиріжки в коробках, приготувала накидки, пояса широкі атласні, зробила барині зачіску, перевірила — немає чи в слуг латок на одязі, — адже із сусідніх будинків теж прийдуть любуватися цвітінням. Про — сэн тим часом відправилася на богомілля з бабкою, так ще за ними увязался працівник з будинку, що давно розраховував на на покоївку. По дорозі, як і було домовлено, до них приєднався бондар, і всі б добре, але працівник, що увязались, був зовсім недоречно. На ніч улаштувалися в готелі. Хотіли було Про — Сэн і бондар перемовитися про серцеві справи, а працівник насторожі, не спить, розмови заводить, бондар же як на гріх усього припас — і гвоздикового масла в раковині, і паперових серветок, так тільки нічого не вийшло

Всю ніч будували вони один одному рогатки любові, так обоє не домоглися користі. Сіли вони поутру вчотирьох на один коня й відправилися в храми, так тільки про храми ніхто не думає: те працівник ущипне Про — Сэн за пальчик, то бондар її — за бочок, так всі тайкома так тихенько. Але в місті працівник зайшло до приятеля, отут справа й зладилося, звела бабка Про — Сэн з бондарем у крамниці в постачальника сніданків бэнто. Повернувся працівник у готель, а Про — Сэн з бабкою вуж і слід простиг