korotkij zmist prodkomissar sholoxov m a - Шкільний Всесвіт

ЩоПриїхав продкомиссар призначив Бодягина окружним комісаром, доручив йому зібрати 150 тисяч пудів хліба й дав місяць строку. Злісних приховувачів зерна наказав розстрілювати, тому що зерно необхідно армії й центру. 2

По телеграфних стовпах полетіло страшне слово “продразверстка”. Козаки вирішили даром хліб не віддавати. Вони заривали його в ями сотнями, тисячами пудів. Бодягин колесив по окрузі, поки не приїхав у свою станицю, у якій не був уже шість років.

Игнашка Бодягин згадав, як чотирнадцятилітнім парубійком з батьком і працівником косив сіно. За зламані вила батько вдарив працівника. Игнашка назвав батька “сволотою” за цей учинок. Батько збив Игнашку з ніг, испоров у кров чересседельником. Увечері батько вирізав вишневу милицю, вручив синові й відправив його “по мирі розуму — розуму набиратися”. Наказав додому не вертатися.

Бодягин кинув погляд на батьківський палісадник. Він довідався, що старий все багатіє, женився другий раз після смерті дружини, син кудись сгинул.

— А взагалі — те він “докладний хазяїн”, — додав співрозмовник Бодягина.

Ранком голова ревтрибуналу повідомив, що двоє кулаків агітували козаків не здавати хліб, бити червоноармійців. Голова сказав, що “улаштує показовий суд і шльопне обох”.

Двох кулаків присудили до розстрілу. В одному із присуджених Бодягин довідався батька й попросив конвоїра привезти ув’язненого до нього. Старий довідався сина, очі його блиснули й потухли. Син розуміє, що їм з батьком не про що говорити. Старий скаржиться, що його розстрілюють за те, що не пускає грабувати власну комору. “Грабуйте, ваша сила”, — приречено говорить він. Син обвинувачує його, що батько “перший батраків все життя ссав”, але старий заперечує, говорячи, що працював з ранку до ночі. Батько обриває зв’язок між ними: “Ти мені не син, я тобі не батько”. Він кричить, що хоче дожити до того часу, коли козаки розправляться із червоними, а він особисто із сина “душу вийме”. Син присутній при розстрілі батька, навіть говорить: “Не серчай, батя…” По телеграфі передали, що на Хопрі повстання — палять виконкоми, убивають співробітників. Бодягин і комендант трибуналу залишилися здати хліб на зсипний пункт. У станицю наскочили повсталі. Вони спробували захопити Бодягина й Тесленко. У яру Бодягин підібрав замерзаючого сироту, він пригорнув хлоп’я до тіла, прикрив кожушком, той став відігріватися. Тесленко крізь ріжучий вітер кричав, щоб Бодягин кинув хлоп’я, тому що їх наганяють козаки. Чоловіка зрозуміли, що їм не піти від погоні. Тоді Бодягин прив’язав хлопчиська до сідла, наказав йому міцно триматися за гриву й ударом шашки погнав коня ладь, українець свистом гнав коней далі. Сухим виразним залпом зустріли вони “ папахи, щозринули з — під гори…”. Убиті Бодягин і Тесленко три дні лежали в степу порубаним, обсипаним ячменем. Степові птахи клювали їхні трупи. 1925 г.