korotkij zmist poxvala durosti serednovichna literatura - Шкільний Всесвіт

Дурість говорить: нехай неосвічені смертні тлумачать про неї, що їм завгодно, вона ж дерзає затверджувати, саме її божественну присутність, тільки воно одне, веселить богів і людей. А тому зараз буде вимовлене похвальне слово Дурості

Кому, як не Дурості, личить стати сурмачем власної слави? Адже леностные й невдячні смертні, ретельно її шануючи й охоче користуючись її благодіяннями, у продовження стількох століть не удосужились віддати у вдячній мові похвалу Дурості. І от вона, Дурість, щедра подателька всіляких благ, що латиняне кличуть Стультицией, а греки Морией, самоособисто виступає перед усіма у всій своїй вроді

Отже, оскільки далеко не всім відомо, з якого роду вона відбувається, то, викликавши на допомогу Муз, насамперед викладає Дурість свій родовід. Батько її — Плутос, що, не в гнів буде сказане Гомеру, Гесиоду й навіть самому Юпітерові, є єдиний і справжній батько богів і людей. Кому він благоволить, тому й справи немає до Юпітера з його громами. І народилася Дурість, користуючись словами Гомера, не в узах сумовитого шлюбу, а від прагнення вільної любові. І був у ту пору батько її спритним і бадьорим, хмільним від юності, а ще більше — від нектару, якого сьорбнув він неабияк на бенкеті богів

Породжена Дурість на тих Щасливих островах, де не сіяють, не орють, а в житниці збирають. Немає на цих островах ні старості, ні хвороб, і не побачиш там на полях ні волчцов, ні бобів і тому подібної дряни, а лише лотоси, троянди, фіалки й гіацинти. І харчували дитя своїми сосками дві чарівні німфи — Метэ — Сп’яніння й Апедия — Невоспитанность. Тепер же складаються вони у свиті супутниць і повірниць Дурості, а з ними й Колакиия — Лестощі, і Літа — Забуття, і Мисопония — Лінь, і Гедонэ — Насолода, і Анойя — Божевілля, і Трифэ — Обжерливість. А от ще два боги, що замішалися в дівочий хоровод: Комос — Розгул і Негретос Гипнос — Непробудний сон. За допомогою цих вірних слуг підкоряє Дурість весь рід людської й віддає веління самим імператорам

Довідавшись, який рід, яке виховання і яка звите Дурості, насторожите вуха й вникайте, якими благами обдаровує вона богів і людей і як широко простирається її божественна сила

Насамперед — що може бути слаще й драгоценней самого життя? Але до кого, як не до Дурості, повинен волати мудрець, коли раптом зажадає стати батьком? Адже скажіть по совісті, який чоловік погодився б надягти на себе вузду шлюбу, якби, за звичаєм мудреців, попередньо зважив всі негоди подружнього життя? А яка жінка допустила б до себе чоловіка, якби подумала й помізкувала про небезпеки й борошна пологів і про труднощі виховання дітей? Отже, тільки завдяки хмільній і веселій грі Дурості народжуються на світло й похмурих філософів, і порфіроносні государі, і тричі пречисті первосвященики, і навіть весь численний рій поетичних богів

Мало того, усе, що є в житті приємного, — теж дарунок Дурості, і зараз це буде доведено. Чим було б земне життя, якщо б позбавлена була вона насолод? Самі стоїки аж ніяк не відвертаються від насолод. Адже що залишиться в житті, крім суму, нудьги й тягот, якщо не домісити до неї дещицю насолоди, інакше кажучи, якщо не присмачити її дурістю?

Перші роки — самий приємний і веселий вік у житті людини

За дитинством треба юність. У чому джерело зачарування юності, якщо не в дурості? Чим менше умничает хлопчик по милості Дурості, тим приємніше він всім і кожному. А чим більше віддаляється людина від Дурості, тим менше залишається йому жити, поки не наступить, нарешті, тяжка старість

А які худі угрюмцы, що віддаються вивченню філософії! Не встигши стати юнаками, вони вже зостарилися, завзяті міркування висушили їхні життєві соки. А дурачки, навпроти, — гладенькі, біленькі, з пещеною шкуркою, справжні акарнские свинки, ніколи не випробують вони тягот старості, якщо тільки не заразяться нею, спілкуючись сумниками.

И адже не знайти на землі ні веселощів, ні щастя, які не були б дарунками Дурості. Чоловіка, породжені для справ правління й тому одержали кілька зайвих крапель розуму, сполучаються шлюбом з жінкою, скотинкою нетямущої й дурної, але зате забавною й милої, щоб вона безглуздістю своєї й підсолодила тужливу важливість чоловічого розуму. Відомо, що жінка вічно буде жінкою, інакше кажучи — дуркою, але чим залучають вони до себе чоловіків, як не дурістю? У дурості жінки — вище блаженство чоловіка

Одним словом, без Дурості ніякий зв’язок не був би приємний і міцною: народ не міг би довго зносити свого государя, пан — раба, служниця — пані, учитель — учня, дружина — чоловіка, квартирант — домохазяїна, коли б вони не пригощали один одного медом дурості

Допусти мудреця на бенкет — і він негайно ж усіх збентежить похмурим мовчанням або недоречними розпитами. Поклич його на танці — він затанцює, немов верблюд. Візьми його із собою на яке — небудь видовище — він одним своїм видом зіпсує публіці всяке задоволення. Якщо мудрець втрутиться в розмову — усіх налякає не гірше вовка. Але звернемося до наук і мистецтв. Не підлягає сумніву, що будь — яка річ має дві особи, і особи ці аж ніяк не схожі одне з іншим: під красою — неподобство, під ученістю — неуцтво, під веселощами — сум, під користю — шкода

Всіх счастливее той, хто всіх безумніше. Із цього тесту спечені люди, які люблять розповіді про помилкові знамення й чудеса й ніяк не можуть досита наслухатися байок про примар, лемурів, вихідців з того світла й тому подібної дивини; і чим більше розходяться з істиною ці небилиці, тим охотнее їм вірять. Втім, потрібно пом’янути й про тих хто, читаючи щодня сім віршиків зі священної Псалтири, обіцяє собі за те вічне блаженство. Ну чи можна бути глупее?

А хіба просять люди у святих чого — небудь, що не має відношення до дурості? Гляньте на вдячні приношення, якими стіни інших храмів прикрашені аж до самої покрівлі, чи побачите ви серед них хоч одне пожертвування за рятування від дурості, за те, що приноситель став мало — мало розумніше колоди? Так солодко ні про що не думати, що від усього відмовляться люди, тільки не від Мории.

Не тільки більшість людей заражена дурістю, але й цілі народи, і от у самообдуренні британці заявляють виняткові домагання на тілесну красу, музичне мистецтво й гарний стіл. Французи тільки собі приписують приємну ввічливість. Італійці привласнили собі першість у художній Літературі й красномовстві, а тому перебувають у такому сладостном звабі, що із всіх смертних єдино лише себе не почитають варварами. Іспанці нікому не згодні поступитися своєї військової слави. Німці хваляться високим на зріст і знання магії. Рука об руку із самообдуренням іде лестощі

Отже, або немає ніякої різниці між мудрецями й дурнями, або положення дурнів не в приклад вигідніше. По — перше, їхнє щастя, що спочиває на обмані або самообмані, дістається їм набагато дешевше, а по — друге, вони можуть розділити своє щастя з більшістю інших людей. Багато з людей усім зобов’язані Дурості. Є серед них граматики, ритори, юристи, філософи, поети, оратори, а особливо ті, які псують папір різною нісенітницею, тому що хто пише з, гіднийі скоріше жалі, чим заздрості. Втім, нікому не можна забувати міру й границю, а тому говорить Дурість: «Будьте здорові, плескайте, живете, пийте, славетні сопричастники таїнств Мории».

Дурість сама себе хвалить, як виявляється із заголовка добутку. Однак героїня, від імені якої ведеться оповідання, аж ніяк не дурне, має здоровий зміст, тверезим поглядом і чималим життєвим досвідом. Дурними є скоріше її численні піддані, які виявляються куди менш кмітливими, чим їх володарка

Дотримуючись традицій житійної літератури, Эразм наділяє пані Г. примітного родоводу. Її батько — Плутос. Бог багатства названий сатириком єдиним справжнім батьком богів і людей, тому що від його вироків залежать війна, мир, влада, рада, суд. Матір’ю героїні автор зробив німфу Неотиту (юність), щоб підкреслити, що дурість з’єднує старість (Плутос — один з найстарших богів, по Эразму) і квітучу молодість: «Дурість утримує юність і відганяє старість». Г., з погляду Эразма, — це порок, що ніколи не буває єдиним. Пані Г. прямує по мирі в оточенні своїх найближчих подруг Лестощів, Ліні, Сластолюбства, Обжерливості й інших людських слабостей, яким автор дає давньогрецькі імена

Сатирична думка Эразма розвивається по наростаючі. На початку сатира має побутову й моральну спрямованість. Пані Г. хвастає тим, що люди зобов’язані їй життям, адже жінки подобаються чоловікам завдяки дурості тих і інших. чоловіків, Що Сваряться ж, здатна примирити як тільки вона — всесильна пані Г. Эразм у своїх іронічних сентенціях затверджує, що саме дурість з’єднує друзів. На підтвердження цього пані Г. говорить про те, що чим більше люди п’ють, тим глупее стають, а п’яний готовий уважати своїм другом кого завгодно. Від порівняно необразливих спостережень над вдачами своїх сучасників автор «Похвали Дурості» переходить до соціальних висновків, переносячи міжособистісні відносини в сферу державну. Викладав у декількох європейських університетах, у тому числі в Паризькому й Кембриджському, Эразм дає досить невтішну характеристику своїм колегам і вихованцям. Пані Г. думає, що самими ревними її служителями є граматика, правознавці, філософи, богослови. Будучи невігласами, вони утовкмачують у голів своїх учнів усілякі псевдоистины, щоб останні перевершили перших дурістю й неуцтвом. Пані Г. числить серед своїх підданих і королів, тому що, на думку Эразма, дурість створює держави, підтримує трон і церква