korotkij zmist povitove zamyatin e i - Шкільний Всесвіт

Повітового малого Анфима Барыбу називають «праскою». У нього важкі залізні щелепи, широченный чотирикутний рот і вузеньке чоло. Та й весь Барыба із твердих прямих і кутів. albion silver І виходить із усього цього якийсь страшний лад. Хлопці — Уездники побоюються Барыбу: зверюга, під важку руку в землю вб’є. cheap albion gold І в той же час їм на потіху він розгризає камушки, за булку. Батько — Швець попереджає: знадвору зжене, коли син не витримає в училище випускні іспити. Анфим провалюється на першому ж — за Законом Божому й, боячись батька, додому не вертається. Він поселяється надворі занедбаного будинку купців Балкашиных. На городах Стрєлецької слободи так на базарі все, що вдається, краде. Якось Анфим краде курча знадвору багатої вдови шкіряного фабриканта Чеботарихи. Отут — Те його й вистежують кучері Урванка й тягне до господарки. Хоче Чеботариха покарати Барыбу, але, глянувши на нього зверино — міцне тіло, веде у свою спальню, нібито щоб змусити покаятися в гріху. Однак що расползли як тісто Чеботариха сама вирішує згрішити — для сиротинки. Тепер у будинку Чеботарихи Барыба живе в спокої, на всім готовому И бродить у солодкому неробстві. Чеботариха в ньому з кожним днем усе більше душі не сподівається. От Барыба вже й на чеботаревском дворі розпорядки наводить: мужиками командує, що провинилися штрафує. У чуриловском трактирі знайомиться Анфим з Тимошей — Кравцем, маленьким, востроносым, схожим на горобця, з посмішкою начебто теплої лампадки. І стає Тимоша його приятелем. Один раз бачить Барыба на кухні, як молоденька служниця Полька, дурка босонога, поливає деревцо апельсинове супом. Деревцо це вже півроку вирощує, береже — пестить. Вихоплює Анфим з коренем деревцо — так за вікно. Полька реве, і Барыба виштовхує її ногою в льох. Отут — Те в його голові й повертається якийсь жернов. Він — за нею, легонько налягає на Польку, вона відразу й падає. Слухняно рухається, тільки ще частіше пхикає. І в цьому — особлива насолода Барыбе. «Що, перина стара, з’їла, ага?» — говорить він уголос Чеботарихе й показує дулю. Виходить із льоху, а під сараєм копошиться Урванка. Барыба сидить у трактирі за чаєм з Тимошей. Той заводить своє улюблене — про Бога: Його ні, а все — таки жити треба по — божі. Так ще розповідає, як, хворою сухотою, він їсть зі своїми дітьми з однієї миски, щоб довідатися, чи прилипне ця хвороба до них, чи підніметься в Бога рука на хлопців нетямущих. В Ільїн день улаштовує Чеботариха Барыбе допит — про Польку. albion gold Анфим мовчить. Тоді Чеботариха бризкає слиною, тупотить ногами: «Геть, геть із мово будинку! Змій подколодный!» Барыба йде спочатку до Тимоше, потім у монастир до ченця Євсею, знайомому Анфиму з дитинства. Панотця Євсей і Інокентій, а також Савка — Послушник пригощають гостя вином. Потім Євсей, позичивши в Анфима грошей, відправляється з ним і Савкой гуляти далі, у Стрільці. Наступного дня Євсей з Барыбой ідуть в Іллінську церква, де зберігаються гроші Євсея, і чернець повертає Анфиму борг. З тих пор вертиться Барыба біля церкви й один раз уночі після святкової служби — шасть у вівтар за грошиками Євсея: навіщо ляд вони ченцеві? Тепер Барыба знімає кімнату в Стрєлецькій слободі в Апроси — Салдатки. Читає Анфим лубочні книжонки. Гуляє в поле, там косять. От би так і Барыбе! Так ні, не в мужики ж йому йти. І подає він прохання в казначейство: либонь візьмуть переписувачем. Довідається Євсей про пропажу грошей і розуміє, що украв їх Барыба. Вирішують ченці напоїти Анфимку — Злодія сподіваємося на заговореній воді — либонь зізнається. Відхлебтує Барыба зі склянки, і хочеться сказати: «Я украв», але мовчить він і лише посміхається зверино. А засланий у цей монастир дьяконок підскакує до Барыбе: «Ні, братик, тебе ніякий розрив — травою не дошкулиш. Міцний, литий». Не можеться Барыбе. На третій день тільки відлягло. Спасибі Апросе, виходила Анфима й стала з тих пор його сударушкой. buy albion gold Осінь у цей рік якась безглузда: падає й тане сніг, і з ним тануть Барыбины — Євсєєви грошика. З казначейства приходить відмова. Отут — Те Тимоша й знайомить Анфима з адвокатом Семеном Семеновичем, прозваним Моргуновим. Він веде в купців всі їх делишки темні й ніколи не говорить про Бога. Починає Барыба ходити в нього у свідках: обмовляє, кого велить Моргунов. У країні все палахкоче, на сполох б’ють, от і міністра ухлопали. Тимоша й Барыба із приятелями перед великодньою вечерею сидять у трактирі. Кравець усе в хустку покахикує. Виходять на вулицю, а Тимоша вертається: хустка в трактирі упустив. Нагорі шум, постріли, выкатывается стрімголов Тимоша, вслід хтось стрілою й — у провулок. buy albion gold А інший, його спільник — чернявенький мальчишечка, лежить на землі, і власник трактиру старий Чурилов пинает його в бік: «Віднесли! Убег один, зі ста рублями убег!» Раптом підскакує злий Тимоша: «Ти що ж це, нехристь, убити мальца — те за сто карбованців хочеш?» На думку Тимоши, Чурилову від сотні не убуде, а вони, може, два дні не їли. «Ясла б до нашого сонного озера дійшло, у самий би вир поліз!» — говорить приятелям Тимоша про революційні події. Понаїхали з губернії, суд військовий. Чурилов під час допиту скаржиться на Тимошку — Дерзеца. cheap albion silver Барыба ж раптом говорить прокуророві: «Хустки ніякого не було. Сказав Тимоша: справу нагорі є». Тимошу заарештовують. Справник Іван Арефьич із Моргуновим вирішують підкупити Барыбу, щоб той показав на суді проти приятеля. Шість четвертних так местишко урядника — не мало адже! У ніч перед судом нудить усередині в Барыбы якийсь мураш надоедный. Відмовитися б, приятель все — таки, якось чудно. Але життя — те всього в Тимоше полвершка. Сняться іспити, піп. Знову провалиться Анфим, другий раз. А мозговатый він був, Тимоша — Те. «Був?» Чому «був»?.. Барыба впевнено виступає на суді. А ранком у веселий базарний день стратять Тимошу й чернявенького мальчишечку. Чийсь голос говорять: «Повішеники, дияволи!» А іншої: «Тимошка Бога забув.. Скінчилося в посаді стародавнє життя, збаламутили, так». Білий новенький кітель, погони. buy albion silver Іде Барыба, радісний і гордий, до батька: нехай — ка тепер подивиться. Буркає пристарілий батько: «Чого треба?» — «Чув? Три дні як зробили». — «Чув про тебе, як же. І про ченця Євсея. І про кравця теж». cheap albion gold І раптом затрясся старий, забризкав слиною: « В — Він з мово будинку, негідник! В — Він!» Очумелый, іде Барыба в чуриловский трактир. Там веселяться прикажчики.