korotkij zmist piknik na uzbichchi strugackie a n i b n - Шкільний Всесвіт

Дія відбувається наприкінці XX в. у місті Хармонте, що перебуває біля однієї із Зон Відвідування. Зона Відвідування — їх на Землі налічується всього шість — це місце, де за кілька років до описуваних подій приземлилися на кілька годин космічні прибульці, що залишили численні матеріальні сліди свого перебування. Зона обгороджена й ретельно охороняється, вхід у Зону дозволений тільки по пропусках і тільки співробітниках Міжнародного інституту неземних культур. Однак розпачливі хлопці — їх називають сталкерами — проникають у Зону, виносять звідти все, що їм вдається знайти, і продають скупникам ці неземні дивини, кожна з яких має в сталкеров своя назва — за аналогією із земними предметами: «шпилька», «пустышка», «сверблячки», «газована глина», «чорні бризи» і т.д. У вчених існує кілька гіпотез походження Зон Відвідування: можливо, якийсь неземний розум закинув на Землю контейнери зі зразками своєї матеріальної культури; можливо, прибульці й зараз живуть у Зонах і пильно вивчають землян; а можливо, прибульці зупинялися на Землі по шляху до якоїсь невідомої космічної мети, і Зона — як би пікнік на узбіччі космічної дороги, а всі ці загадкові предмети в ній — просто розкидані безладно кинуті або загублені речі, як після звичайного, земного пікніка на галявинці залишаються сліди багаття, недогризки яблук, цукеркові обгортки, консервні банки, монетки, плями бензину й тому подібні предмети.

Рэдрик Шухарт, що був сталкер, а тепер співробітник Інституту неземних культур, працює лаборантом у молодого російського вченого Кирила Панова, що займається дослідженням одного із загадкових предметів, знайдених у Зоні, — «пустышки». «Пустышка» — це два мідних диски розміром із чайне блюдце, між якими відстань сантиметрів у сорок, але не пригорнути їхній друг до друга, не розвести неможливо. Рэд, якому дуже подобається Кирило, хоче зробити йому приємне й пропонує сходити в Зону за повної «пустышкой», у якої усередині «щось синеньке», — він бачив таку під час своїх сталкерских вилазок у Зону. Надягши спеціальні костюми, вони відправляються в Зону, і там випадково Кирило зачіпає спиною якусь дивну сріблисту павутину. Рэд стурбований, але нічого не відбувається. Вони благополучно вертаються із Зони, однак через кілька годин Кирило вмирає від серцевого приступу. Рэд уважає, що в цій смерті винуватий він — недоглядів з павутиною: у Зоні немає дріб’язків, будь — яка дрібниця може являти собою смертельну небезпеку, і він, що був сталкер, це прекрасно знає.

Кілька років через Рэдрик Шухарт, що звільнився з Інституту після смерті Кирила, знову стає сталкером. Він одружений, і в нього росте дочка Марія — Мавпа, як він і його дружина Гута її називають. Діти сталкеров відрізняються від інших дітей, і Мавпа — не виключення; її личко й тіло покриті густою довгою шерсткою, але в іншому вона — звичайна дитина: пустує, бовтає, любить грати з дітьми, і вони її теж люблять.

Рэдрик відправляється в Зону з напарником на прізвисько Стерв’ятник Барбридж, прозваним так за жорстокість стосовно товаришів — сталкерам. Назад Барбридж не може йти, тому що йому ушкодило ноги: він ступив в «ведьмин холодець», і нижче колін ноги стали як гумові — можна зав’язати вузлом. Стерв’ятник просить Рэда не кидати його, обіцяючи розповісти, де в Зоні лежить Золота куля, що виконує всі бажання. Шухарт не вірить йому, уважаючи Золотий куля вигадкою марновірних сталкеров, однак Барбридж запевняє, що Золотий куля існує й він уже одержав від нього багато чого, наприклад, у нього, на відміну від інших сталкеров, двоє нормальних і, більше того, чудово гарних дітей — Дина й Артур. Рэд, так і не повірив в існування Золотої кулі, проте виносить Барбриджа із Зони й відвозить до лікаря — фахівцеві із хвороб, викликаним впливом Зони. Однак ноги Барбриджу врятувати не вдається. Відправившись у той же день із видобутком до скупників, Рэд попадає в засідку, його заарештовують і присуджують до декількох років в’язниці.

Відсидівши покладений строк і вийшовши на волю, він знаходить дочку настільки змінилася, що лікарі говорять, начебто вона вже й не людина. Мало того що вона змінилася зовні — вона вже майже нічого не розуміє. Щоб урятувати дочка, Рэд відправляється до Золотої кулі: Барбридж, пам’ятаючи про те, що Рэд не кинув його в Зоні, дає йому карту, пояснює, як знайти кулю, і хоче, щоб Рэд попросив повернути йому ноги: «Зона взяла, може, Зона й поверне». По шляху до кулі потрібно перебороти безліч перешкод, який повна Зона, але найстрашніше — «м’ясорубка»: одна людина повинен бути принесений їй у жертву для того, щоб іншої міг підійти до Золотої кулі й попросити його виконати бажання. Стерв’ятник пояснив все це Рэду й навіть запропонував на роль «живої відмички» кого — небудь зі своїх людей — «кого не шкода». Однак Рэдрик бере Артура, сина Барбриджа, красеня, вимоленого в Зони, що запекло просив Рэда взяти його із собою, — Артур догадався, що Рэдрик відправляється на пошуки Золотої кулі. Рэдрику жаль Артура, однак він переконує себе в тім, що вибору в нього немає: або цей хлопчик, або його Мавпа. Артур і Рэдрик, пройшовши крізь всі пастки, розставлені Зоною, підходять, нарешті, до кулі, і Артур кидається до нього, кричачи: «Щастя для всіх! Даром! Скільки завгодно щастя! Усе збирайтеся сюди! Вистачить всім! Ніхто не піде скривджений!» І в ту ж секунду дивовижна «м’ясорубка», підхопивши його, скручує, як господарки викручують білизну. Рэд сидить, дивлячись на Золоту кулю, і думає: попросити про дочку, а ще про що? І з жахом розуміє, що немає в нього ні слів, ні думок — всі він розгубив у своїх сталкерских вилазках, сутичках з охоронцями, погоні за грошима — сім’ю годувати треба, а вміє він тільки ходити в Зону так збувати дивовижні штучки всяким темним людям, які невідомо як ними розпоряджаються. І Рэд розуміє, що інших слів, крім тих, що викрикнув перед смертю цей хлопчик, так не схожий на свого Стерв’ятника — Батька, йому не придумати: «Щастя для всіх, даром, і нехай ніхто не піде скривджений!»

Додав: