korotkij zmist peretvorennya kafka f chast 1 - Шкільний Всесвіт

Перетворення

Подія, случившееся із Грегором Замзой, описано, мабуть, в одній фразі розповіді. Один раз ранком, прокинувшись після неспокійного сну, герой раптово виявив, що перетворився у величезна страшна комаха…

Властиво, після цього неймовірного перетворення більше вже нічого особливого не відбувається. Поводження діючих осіб прозаїчно, буденно й гранично вірогідно, а увага зосереджена на побутових дріб’язках, які для героя виростають у болісні проблеми.

Грегор Замза був звичайним парубком, що живе у великому місті. Всі його зусилля й турботи були підлеглі родині, де він був єдиним сином і тому випробовував підвищене почуття відповідальності за благополуччя близьких.

Батько його збанкрутував і по більшій частині сидів будинку, переглядаючи газети. Мати мучили приступи ядухи, і вона проводила довгі годинники в кріслі у вікна. Ще в Грегора була молодша сестра Грета, що він дуже любив. Грета непогано грала на скрипці, і заповітною мрією Грегора — після того як йому вдасться покрити батьківські борги — було допомогти їй надійти в консерваторію, де вона могла б професійно вчитися музиці. Отслужив в армії, Грегор улаштувався в одну торговельну фірму й незабаром був підвищений від дрібного службовця до комівояжера. Він працював з величезною ретельністю, хоча місце було невдячним. Доводилося більшу частину часу проводити у відрядженням, вставати на зорі й з важким саквояжем, повним зразків сукон, відправлятися на поїзд. Хазяїн фірми відрізнявся скнарістю, але Грегор був дисциплінований, старанний і працьовитий. До того ж він ніколи не скаржився. Іноді йому везло більше, іноді менше. Так чи інакше, його заробітку вистачало на те, щоб знімати для родини простору квартиру, де він займав окрему кімнату.

От у цієї — те кімнаті він прокинувся один раз у вигляді гігантської огидної стоноги. Спросонья він обвів поглядом знайомі стіни, побачив портрет жінки в хутряному капелюсі, що він недавно вирізав з ілюстрованого журналу й вставив у золочену раму, перевів погляд на вікно, почув, як по жерсті підвіконня стукають краплі дощу, і знову закрив очі. «Добре б ще небагато поспати й забути всю цю нісенітницю», — подумав він. Він звик спати на правому боці, однак йому тепер заважав величезний опуклий живіт, і після сотні безуспішних спроб перевернутися Грегор залишив це заняття. Він у холодному жаху зрозумів, що все відбувається наяву. Але ще більше жахнуло його те, що будильник показував уже половину сьомого, у той час як Грегор поставив його на четверта година ранку. Невже він не чув дзвінка й спізнився на поїзд? Думки ці привели його в розпач. У цей час у двері обережно постукала мати, що турбувалася, чи не спізниться він. Голос матері був, як завжди, ласкавий, і Грегор злякалися, услыхав відповідні звуки власного голосу, до якого домішувався дивний хворобливий писк.

Далі кошмар тривав. У його кімнату стукали вже з різних сторін — і батько, і сестра турбувалися, чи здоровий він. Його благали відкрити двері, але він завзято не відмикав замок. Після неймовірної праці йому вдалося зависнути над краєм ліжка. У цей час пролунав дзвінок у прихожей. Довідатися, що трапилося, прийшов сам керуючий фірми. Від страшного хвилювання Грегор рвонувся щосили й упав на килим. Звук падіння був почутий у вітальні. Тепер до закликів рідних приєднався й керуючий. І Грегору здалося розумніше пояснити строгому начальникові, що він неодмінно все виправить і надолужить. Він почав схвильовано випалювати через двері, що в нього лише легке нездужання, що він ще встигне на восьмигодинний поїзд, і нарешті став благати не звільняти його через мимовільний прогул і пощадити його батьків. При цьому йому вдалося, опираючись об слизьку скриню, випрямитися на весь зріст, перемагаючи біль у тулуб.

За дверима настала тиша. З його монологу ніхто не зрозумів ні слова. Потім керуючий тихо вимовив: «Це був голос тварини». Сестра зі служницею в сльозах кинулися за слюсарем. Однак Грегор сам ухитрився повернути ключ у замку, ухопившись за нього міцними щелепами. І от він з’явився перед очами столпившихся у дверей, притулившись до її стулки.

Він продовжував переконувати керуючого, що незабаром все встане на свої місця. Уперше він посмітив вилити йому свої переживання із приводу важкої роботи й безправності положення комівояжера, якого кожної може скривдити. Реакція на його появу була оглушливою. Мати безмовно звалилася на підлогу. Батько в сум’ятті погрозив йому кулаком. Керуючий повернувся й, поглядаючи назад через плече, став повільно віддалятися. Ця німа сцена тривала кілька секунд. Нарешті мати схопилася на ноги й дико закричала. Вона обперлася на стіл і перекинула кавник з гарячим кава. Керуючий відразу стрімко кинувся до сходів. Грегор пустився за ним, незграбно дрібочучи своїми ніжками. Йому неодмінно треба було удержати гостя. Однак шлях йому перепинив батько, що став заштовхувати сина назад, видаючи при цьому якісь шиплячі звуки. Він підштовхував Грегора своїм ціпком. На превелику силу, поранивши об двері один бік, Грегор втиснувся назад до себе в кімнату, і двері за ним негайно захлопнули.

Після цього страшного першого ранку для Грегора наступило принижене монотонне життя в ув’язненні, з якої він повільно свыкся. Він поступово пристосувався до свого виродливого й неповороткого тіла, до своїх тонких ніжок — щупальцям. Він виявив, що може плазувати по стінах і потовчу, і навіть полюбив висіти там подовгу. Перебуваючи в цьому страшному новому обличчі, Грегор залишився тим же, ким був, — люблячим сином і братом, що переживає всі сімейні турботи й страждає того, що вніс у життя близьких стільки горя. Зі свого ув’язнення він мовчачи підслухував розмови рідних. Його мучили сором і розпач, тому що тепер родина виявилася без засобів і старий батько, хвора мати і юна сестра повинні були думати про заробітки. Він з болем почував бридливу відразу, що випробовували найближчі люди стосовно нього. Мати й батько перші два тижні не могли змусити себе ввійти до нього в кімнату. Тільки Грета, переборюючи страх, заходила сюди, щоб швидко забратися або поставити миску з їжею. Однак Грегору усе менше й менше підходила звичайна їжа, і він часто залишав тарілки недоторканими, хоча його терзав голод. Він розумів, що вид його нестерпний для сестри, і тому намагався сховатися під диван за простирадлом, коли вона приходила вбиратися.

Один раз його принизливий спокій був порушений, тому що жінки надумали звільнити його кімнату від меблів. Це була ідея Греты, що вирішила дати йому більше місця для ползанья. Тоді мати вперше боязко ввійшла в кімнату сина. Грегор покірно причаївся на підлозі за звисаючим простирадлом, у незручній позі. Від переполоху йому стало зовсім погано. Він розумів, що його позбавили нормального житла — винесли скриню, де він зберігав лобзик і інші інструменти, шафу з одягом, письмовий стіл, за яким він у дитинстві готовив уроки. І, не витримавши, він виповз з — під дивана, щоб захистити останнє своє багатство — портрет жінки в хутрах на стіні. Мати із Гретой у цей час відсапувалися у вітальні. Коли вони повернулися, Грегор висів на стіні, обхопивши портрет лапками. Він вирішив, що нізащо на світі не дозволить його забрати — скоріше вцепится Грете в особу. сестрі, Що Ввійшла в кімнату, не вдалося повести матір. Та «побачила величезну буру пляму на квітчастих шпалерах, скрикнула, перш ніж до її дійшло, що це і є Грегор, верескливо — пронизливо» і звалилася в знемозі на диван.

Грегор був переповнений хвилюванням. Він швидко виповз у вітальню за сестрою, що кинулася до аптечки із краплями, і безпомічно тупцював за її спиною, страждаючи від своєї провини, У цей час прийшов батько — тепер він працював розсильним у якімсь банку й носив синій мундир із золотими ґудзиками. Грета пояснила, що мати в непритомності, а Грегор «вирвався». Батько видав зловтішний лемент, схопив вазу з яблуками й з ненавистю почав кидати їх у Грегора. Нещасний кинувся навтьоки, роблячи безліч пропасних рухів. Одне з яблук із силою вдарило його по спині, застрягши в тілі.

Після отриманої рани здоров’я Грегора стало гірше. Поступово сестра припинила в нього вбиратися — усе заросло павутиною й клейкою речовиною, що минала з лапок. Ні в чому не винуватий, але з огидою відірваний найближчими людьми, що страждають від ганьби більше, ніж від голоду й ран, він замкнув у жалюгідній самітності, перебираючи безсонними ночами все своє минуле нехитре життя. По вечорах родина збиралася у вітальні, де все пили чай або розмовляли. Грегор же для них був «воно», — щораз рідні щільно прикривали двері його кімнати, намагаючись не згадувати про його гнітючу присутність.

Один раз увечері він почув, що сестра грає на скрипці трьом новим мешканцям — їм здали кімнати заради грошей. Притягнутий музикою, Грегор наважився просунутися небагато далі звичайного. Через пил, що лежав усюди в його кімнаті, він сам був весь нею покритий, «на спині й боках він тягав із собою нитки, волосся, залишки їжі; занадто велико була його байдужість до всього, щоб лягати, як колись, по нескольку раз у день на спину й чиститися об килим». І от це неохайне чудовисько сковзнуло по блискаючій підлозі вітальні. Вибухнув ганебний скандал. Мешканці зі збурюванням зажадали назад гроші. Мати зайшлася в приступі кашлю. Сестра уклала, що далі так жити не можна, і батько підтвердив, що вона «тисячу разів права». Грегор щосили намагався знову заповзти до себе в кімнату. Від слабості він був зовсім неповороткий і задихався. Виявившись у знайомій курній темряві, він відчув, що зовсім не може ворушитися. Болю він уже майже не відчував, а про свою родину як і раніше думав з ніжністю й любов’ю.

Рано ранком прийшла служниця й виявила, що Грегор лежить зовсім нерухомо. Незабаром вона радісно сповістила хазяїв: « Подивитеся — Ка, воно издохло, от воно лежить зовсім — зовсім дохле!»

Тіло Грегора було сухим, плоским і невагомим. Служниця згребла його останки й викинула разом зі сміттям. Усі випробували неприховане полегшення. Мати, батько й Грета вперше за довгий час дозволили собі прогулянку за місто. У вагоні трамвая, повному теплого сонця, вони жваве обговорювали плани на майбутнє, які виявилися зовсім не так погані. При цьому батьки, не змовляючись, подумали про те, як, незважаючи на все мінливості, покращала їх дочка