korotkij zmist oras sand zh chast 1 - Шкільний Всесвіт

Орас

Дія розвертається безпосередньо після встановлення Липневої монархії.

Дев’ятнадцятирічний Opac Дюмонте, син дрібного провінційного чиновника, одержавши звання бакалавра, приїжджає в Париж. Батьки відмовляють собі у всім, щоб забезпечити синові пристойний зміст і дати йому можливість вибитися в люди.

Opac надходить на юридичний факультет, швидко почуває відраза до права, однак не збирається займатися іншою наукою, тому що вважає, що тільки професія адвоката є надійним щаблем на шляху до слави. Opac гарний, тримається добірно й невимушено, однак «не завжди в його одязі й манерах проявляється бездоганний смак». Один його знайомий затверджує, що той «позує навіть перед мухами». Характер Ораса — це суміш мистецьки з’єднаних удавання й природності, так що неможливо розрізнити, де кінчається одне й починається інше.

Opac знайомиться з Теофилем, студентом — медиком, сином графа де Монд. Орасу утішна дружба з молодим аристократом, тим більше що Теофиль часто позичає йому гроші. Однак він розчарований, що подруга Теофиля Эжени всього лише гризетка. Ще більше дивується він дружбі Теофиля зі студентом — бешкетником Жаном Ларавиньером, власником «хрипкого голосу, зірваного в перші дні серпня 1830 року співом «Марсельєзи», і із сином сільського шевця Полем Арсеном. Талановитий художник, Поль змушений залишити заняття живописом і піти працювати гарсоном у кафі, щоб прокормити рідних, отчого Opac ще більше нехтує його.

Поль давно, із самого дитинства, таємно закоханий у прекрасну пані Пуассон, дружину хазяїна кафе, де часто збираються Теофиль і його друзі. Але пані Пуассон — насправді робітниця Марта, що народилася в тім же містечку, на тій же вулиці, що й Поль Арсен. У свій час комівояжер Пуассон спокусив її, відвіз у Париж, але не женився на ній, що не заважає йому бути ревнивим і перетворювати життя Марти в пекло. Не витримавши, вона біжить від ненависного коханця, знаходить тимчасовий притулок у Теофиля й Эжени, а потім, оселившись у сусідній з ними квартирі, разом з Эжени відкриває швальню. Березня не підозрює, що Поль через Эжени таємно підтримує її грошима, щоб вона ні в чому не бідувала.

Opac вирішує стати письменником. У нього готові начерки декількох романів, поема, балада, водевіль і навіть політичний памфлет. Але творчість — це теж праця, а працювати Opac саме й не любить. Зломлений своїми невдачами, він цілими днями лежить на балконі Теофиля, покурюючи трубку й мріючи про велику любов.

Поступово Орас починає «знаходити принадність у суспільстві Марти» і один раз пояснюється їй у любові. Довідавшись про цьому, Эжени, турбуючись за подругу, пропонує Теофилю вивести Ораса у світло, «щоб відволікти його від любові або ж переконатися в її силі».

Теофиль приводить Ораса до графині де Шайи, стародавній приятельці свого батька, де той показує себе розумним і оригінальним співрозмовником, хоча й зайво запальним і шумним. Невістка графині, віконтеса де Шайи робить на Ораса незабутнє враження. От жінка, про любов якої він завжди мріяв! Але коли Орас довідається, що в Марту закоханий Арсен, пристрасть до Марти спалахує в ньому з новою силою. Але в той же час він «засоромився своєї любові», тому що його суперник — син шевця. Березня в розпачі, тому що вона любить Ораса.

Эжени намагається довести Орасу, що він не готовий до сімейного життя, однак Орас переконаний, що його почуття настільки жагучі й палкі, що життєві дріб’язки не зможуть перешкодити їх з Мартою щастю.

Терзаючись необґрунтованими ревнощами до Поля, Орас переводить Марту несправедливими докорами. Доводячи свою любов, Марта проводить із Орасом ніч. Вийшовши від нього раннім ранком, вона зі здивуванням бачить її Поля, що чекає. Ні в чому її не дорікаючи, він проводжає її додому. Березня розуміє, що любов Поля чистіше й шляхетніше страсті Ораса. Але вона не може противитися почуттю й вибирає Ораса.

Орасу подобається панувати над своєю коханою. Він вимагає, щоб Марта прогнала Поля Арсена, що по старій дружбі іноді заходить провідати неї. Березня благає Поля зникнути з її життя, і нещасний закоханий покоряється. Знявши кімнату у віддаленому від будинку Теофиля й Эжени кварталі, Орас відвозить Марту, забороняє їй працювати, набудовує проти колишніх друзів.

Орас розглядає свою кохану «як би крізь призму різних жіночих образів, відомих йому із прочитаних книг». Тому пересичення її любов’ю для нього неминуче, що й трапляється, коли він стикається з життєвими труднощами. Його осаджують кредитори, він весь у боргах. Березня пропонує почати працювати, а для початку закласти її нову шаль. Орас обурений, але вже ранком наступного дня, проголодавшись, знаходить таке рішення розумним. Хазяїн кімнати, якому вони заборгували за два місяці, улаштовує Орасу скандал. На шум із сусідньої квартири з’являється Ларавиньер. Він ручається за Ораса перед хазяїном. Орас займає в Ларавиньера гроші. Незважаючи на те що Марта бере роботу додому, грошові утруднення всі зростають.

Орас продовжує ледарювати, почуваючи, що «йому стало працювати ще сутужніше, ніж раніше». Обвинувачуючи ощадливу кохану в «дріб’язковій скаредності», він промотує й зароблені нею й гроші, що надсилаються родителями. Він уже «не ладь кинути Марту». Вона ж ще більше затверджується у своїй любові до нього.

Ларавиньер бере діяльну участь у республіканській організації. У неї вступає й Поль Арсен, як і раніше люблячу Марту й сЪебе, що утішає, тим, що в нього «вистачить мужності скласти голову в ім’я республіки», Орас також починає вірити в успіх руху Ларавиньера. Роль змовника захоплює його цілком. Йому подобається «хвилювати Марту», натякаючи на «небезпеці, яким він незабаром піддасться». У майбутній республіці він бачить себе «великим оратором або впливовим публіцистом».

Спалахує епідемія холери. Орас занедужує. Березня розшукує Теофиля й благає врятувати Ораса. Але наступного дня Орас видужує. І Теофиль турбується вже за Марту: він припускає, що вона вагітна. Орас переводить Марту докорами, вселяє їй, що випробовує «непереборну відразу до дитин». Березня зникає, написавши Орасу, що «йому не загрожують нудні турботи й обов’язки батька».

Ларавиньер повідомляє Орасу про початок виступу. У цей же час батько сповіщає Ораса, що мати важко хвора. З полегшенням знайшовши поважну причину для від’їзду, Орас їде додому.

Теофиль запрошений сімейним лікарем до графині де Шайи в її родовий замок. Довідавшись про цьому, Орас, вертаючись у Париж, заїжджає провідати друга й попадає під чари віконтеси. Вони стають коханцями. Орасу здається, що він скорив горду аристократку своїм розумом і блискучими літературними здатностями. Насправді ж досвідчена кокетка бавиться з ним, як кішка з мишею.

Незабаром Орас починає страждати від того, що «його перемога викликала так мало шуму». Він розповідає про свій зв’язок з віконтесою Теофилю й Эжени, ще декільком знайомим. Віконтеса пориває з ним.

У Парижу повстання. 5 червня 1832 р. Ларавиньер і Арсен борються на барикаді біля монастиря Сен — Мерри. Зрешечений кулями, падає Ларавиньер; Поля Арсен, весь поранений, іде від переслідування й випадково попадає в мансарду, де живе Марта з народженим у неї дитиною. Молода жінка виходжує його. Видужавши, Поль залишається з Мартою, щоб допомогти їй вибратися з убогості. Він одержує місце суфлера в театрі, де шиє костюми Марта. Через якийсь час Поль стає в театрі незамінною людиною — він малює чудові декорації. Березні зненацька дають головну роль, і вона має незвичайний успіх. Але вона як і раніше залишається простій і шляхетна жінка. Відданість і любов Поля нарешті викликають у її душі відповідне почуття. Поля визнає її дитину. Молода пара відвідує Теофиля й Эжени, які давно вважають обох загиблими. Лікар і його подруга щиро раді успіхам і щастю друзів. Орас, одержавши гроші в багатого приятеля, виграє величезну суму й негайно починає жити на широку ногу. Безтурботна щедрість і «костюм денді, що чудово приховує плебейське походження» відкривають перед Орасом двері світських салонів. Він пише й видає роман, що має «відомий успіх», підписуючи його ім’ям дю Монте. При цьому йому навіть у голову не приходить повернути борги. Удача відвертається від Ораса. Він пише другий роман, але той виявляється досить посереднім. Йому не вдається женитися на багатій удові. Він залазить у борги. Зрештою його нові світські друзі відвертаються від нього. Орас довідається, що його невдачам у чималому ступені сприяє віконтеса, що не простила йому балаканини із приводу їхнього зв’язку. Орас розорений, від зазнає поразки у світлі. Знайшовши притулок у Теофиля, він випадково довідається, що Марта й Поль знайшли нарешті своє щастя, і в ньому спалахують ревнощі: він усе ще переконаний, що Марта люблять його одного. Теофиль, побоюючись за щастя пари Арсен, пропонує Орасу виїхати в Італію й постачає його грошима. У день від’їзду Орас є до Марти, кидається до її ніг і після жагучого пояснення пропонує їй бігти з ним. Березня відмовляється й навіть переконує нею, що дитина не його, а Поля. Орас вихоплює кинджал і загрожує вбити Марту, себе й дитини. Розмахуючи кинджалом, він злегка ранить Марту, а потім намагається заколоти себе. Його зупиняє Ларавиньер, що чудом уцелели під час повстання, Побоюючись обвинувачення в убивстві, Орас біжить із Парижа, не взявши ні речей, ні грошей. Через якийсь час він надсилає Теофилю лист із вибаченнями й проханням надіслати гаманець і валіза. В Італії Орас не превстиг ні в чому. Він пише драму, що освистують у театрі, наймається вихователем дітей, але його швидко звільняють за спроби доглядати за їхньою матір’ю, пише кілька невдалих романів і малоцікавих статей. Нарешті, повернувшись на батьківщину, він закінчує юридичне утворення й «ретельно намагається створити собі клієнтуру» у себе впровинции.