korotkij zmist okassen i nikoletta trua po - Шкільний Всесвіт

Середньовічна повість Крестьена де Труа “Окассен і Николетта” розповідає про любов двох молодих людей — графського сина Окассена й бранки Николетты. Повість містить сорок одну частину, дев’ятнадцять із яких написані у віршованій формі. Оповідання ведеться від імені автора. Батько Окассена, граф Бокерский, дуже давно вів війну із графом Валенским.

И сили його вже висохнули, тому що він був старий і слабкий, він уже не міг воювати. Став він просити сина допомогти йому, але Окассен не хотів братися до зброї, ставати лицарем і воювати, тому як всієї його думки були про Николетте, прекрасній дівчині. Батько не хотів віддавати Николетту в дружин своєму синові, тому що вона викуплена з полону й виховувалася в приймалень батьків

Граф Бокерский пропонує в дружин синові будь — яку імператрицю, але син відмовляється. Тоді граф Бокерский відправляється до названого батька Николетты й вимагає відправити її в далекі землі, а інакше Николетту “спалять на багатті”. Віконт, названий батько Николетты, обіцяє виконати наказ графа

У дійсності ж він замикає Николетту у світлицю свого палацу. Поруч c Николеттой він залишає бабусю “для компанії й бесіди” і приносить їм хліба, м’яса й вина. По країні пройшов слух, що прекрасна Николетта загинула. Окассен почуваючи, що це неправда, і день і ніч тужив за Николетте. У той же час війна між його батьком, графом Бокерским і графом Валенским не вщухала

Снову став батько просити Окассена допомогти йому воювати, він називає його “жалюгідн і нещасним” і говорить, що якщо вороги їх переможуть, то Окассен залишиться без замка, і, відповідно, без спадщини. Окассен погоджується допомогти батькові, але з однією умовою — якщо той дозволить побачити й поцілувати Николетту. Таким чином, Окассен, “одягнений у збрую” направляється на поле битви

Але тому що всієї його думки зайняті Николеттой, він забуває про те, “що йому належало робити”. У підсумку в нього віднімають щит і спис, він майже переможений, і отут Окассен розуміє, що “якщо відрубають голову”, він не зможе говорити з Николеттой, його “ніжною подругою”. Тоді він бере в руки меч, що ще в нього залишився, і наносить удари праворуч і ліворуч.

Окассен був сильний, тому вбив і ранив багатьох лицарів. Він навіть захопив у полон графа Валенского, і повів його до свого батька. Окассен став просити, щоб батько виконав свою обіцянку, і дозволив побачитися з Николеттой. Але граф Бокерский заявляє, що “якби Николетта була тут, я б спалив її на багатті” і велить посадити сина втемницу.

Окассен, виявившись у темниці, “страшно вболіває й тужить” по подрузі. А Николетта, замкнена в палаці, якось уночі прокидається від туги за Окасенну. Вона бачить, що бабуся, приставлена до неї, міцно спить, і тому зв’язує разом покривала й спускається по них у сад. Вибравшись із саду, вона довго бродить по вулицях, поки не чує з однієї вежі гіркий плач. Вона розмовляє з Окассеном і говорить, що хоче виїхати в інші землі, щоб не бути вбитої графом

Окассен відповідає їй, що не виживе, якщо вона виїде. Незабаром наступає ранок. Николетта ховається в лісі, сподіваючись, що тут її не знайдуть

Один раз вона бачить дітей — пастушків, і просить їх передати графському синові Окассену, що “у лісі є звір, якого, якщо він піймає, то не віддасть ні за які скарби”. Діти обіцяють виконати її прохання, якщо побачать Окассена. Незабаром Окассена випускають із темниці, його батько влаштовує пишне свято, бажаючи цим розважити сина. Але Окассен не радий, тоді один лицар радить йому поїхати в ліс “побачити квіти й трави”, тоді на душі полегшає. Окассен відправляється в ліс. Тут він зустрічає дітей — пастушків, які говорять йому, що чули від Николетты.

Окассен розуміє, що його улюблена в лісі, він бродить по лісі, кличе неї, і незабаром натикається на курінь, у якому живе Николетта. Молоді обіймаються й цілуються, і вирішують утекти із країни. Вони вмовляють приїжджих купців взяти їх на корабель. Незабаром Окассен і Николетта досягають берегів, якими володіє король Торлорский.

“И в радості й насолоді” вони живуть там якийсь час. Але один раз на землі короля Торлорского напали сарацини. Вони захопили в полон і Окассена, і Николетту, але кинули їх на різні кораблі

Кораблі були розлучені бурою, і той корабель, на якому був Окассен, прибило до берега землі Бокер. На той час батьки Окассена вмерли й Окассен став правити своєю землею. У цей же час інший корабель, на якому плила Николетта, виявився в берегів сарацинських, у землі Карфагенской. Довідалася в Карфагені Николетта батьківщину, а король визнав у ній дочка. Він запропонував їй вийти заміж за багатого язичеського короля, але вона відмовилася

Один раз уночі Николетта переодяглася в старий одяг і на одному з купецьких кораблів оправилася в країну Окассена. Коли вони зустрілися “Окассен зрадів”, а незабаром: ” З Окассеном у годину світанку Обвінчалася Николетта!” Так завершується повість Кретьена де Труа “Окассен і Николетта”.