korotkij zmist odeski opovidannya babel i e chast 1 - Шкільний Всесвіт

КОРОЛЬ

Ледь скінчилося вінчання й стали готуватися до весільної вечері, як до молдаванського грабіжника Бені Лементу на прізвисько Король підходить незнайомий парубок і повідомляє, що приїхав новий пристав і на Беню готується облава. Король відповідає, що йому відомо й про пристава, і про облаву, що почнеться завтра. Вона буде сьогодні, говорить парубок. Новина цю Беня сприймає як особиста образа. У нього свято, воно видає заміж свою сорокалітню сестру Двойру, а шпики збираються зіпсувати йому торжество! Парубок говорить, що шпики боялися, але новий приставши сказав, що там, де є імператор, не може бути короля й що самолюбство йому дорожче. Парубок іде, і з ним ідуть троє з Бениных друзів, які через годину вертаються. Весілля сестри короля грабіжників — велике свято. Довгі столи ломляться від страв і нетутешніх вин, доставлених контрабандистами. Оркестр грає туш. Лева Кацап розбиває пляшку горілки об голову своєї улюбленої, Моня Артилерист стріляє в повітря. Але апогей наступає тоді, коли починають обдаровувати молодих. Затягнуті в малинові жилети, у рудих піджаках, аристокра — ти Молдаванки недбалим рухом руки кидають на срібні підношення золоті монети, персні, коралові нитки. У самий розпал бенкету тривога охоплює гостей, що зненацька відчула запах гару, краю неба починають рожевіти, а десь вистрілює у височину вузький, як шпага, мова полум’я. Раптово з’являється той невідомий парубок і, хихикаючи, повідомляє, що горить поліцейська ділянка. Він розповідає, що з ділянки вийшли сорок поліцейських, але коштувало їм вийти на п’ятнадцять кроків, як ділянка зайнялася. Беня забороняє гостям іти дивитися пожежу, однак сам із двома товаришами все — таки відправляється туди. Навколо ділянки метушаться городові, викидаючи з вікон скриньки, під шумок розбігаються арештовані. Пожежні нічого не можуть зробити, тому що в сусідньому крані не виявилося води. Проходячи повз пристава, Беня віддає йому по — воєнному честь і виражає своє співчуття. ЯК ЦЕ РОБИЛОСЯ В ОДЕСІ

Про грабіжника Бені Лементі в Одесі ходять легенди. Старий Арье — Лейб, що сидить на цвинтарній стіні, розповідає одну з таких історій. Ще на самому початку своєї кримінальної кар’єри Бенчик підійшов до одноокого биндюжника й грабіжника Фроиму Гракові й попросився до нього. На питання, хто він і звідки, Беня пропонує спробувати його. Грабіжники на своїй раді вирішують спробувати Беню на Тартаковском, що вмістив у себе стільки зухвалості й грошей, скільки жоден єврей. При цьому ті, що зібралися червоніють, тому що на «півтора жида», як називають Тартаковского на Молдаванці, уже було зроблено дев’ять нальотів. Його двічі выкрадывали для викупу й один раз ховали з півчими. Десятий наліт уважався вже грубим учинком, і тому Беня вийшов, ляснувши дверима. Беня пише Тартаковскому лист, у якому просить його покласти гроші під бочку з дощовою водою. У відповідному посланні Тартаковский пояснює, що сидить зі своєю пшеницею без прибутку й тому взяти з його нема чого. Наступного дня Беня є до нього із чотирма товаришами в масках і з револьверами. У присутності переляканого прикажчика Мугинштейна, неодруженого сина тітки Песи, грабіжники грабують касу. У цей час у контору вламується спізнілий на справу п’яний, як водовоз, єврей Савка Буцис. Він безглуздо розмахує руками й випадковим пострілом з револьвера смертельно ранить прикажчика Мугинштейна. За наказом Бени грабіжники розбігаються з контори, а Савке Буцису він клянеться, що той буде лежати поруч зі своєю жертвою. Через годину після того як Мугинш — теїну доставляють у лікарню, Беня є туди, викликає старшого лікаря й доглядальницю й, представившись, виражає бажання, щоб хворий Йосип Мугинштейн видужав. Проте поранений уночі вмирає. Тоді Тартаковский піднімає шум на всю Одесу. «Де починається поліція, — волає він, — і де кінчається Беня?» Беня на червоному автомобілі під’їжджає до будиночка Мугинштейна, де на підлозі в розпачі б’ється тітка Песя, і жадає від сидячі тут же «півтора жида» для неї одноразової допомоги в десять тисяч і пенсії до смерті. Після лайки вони сходяться на п’яти тисячах готівкою й п’ятдесятьох рублях щомісяця. Похорони Мугинштейна Беня Лемент, якого тоді ще не кликали Королем, улаштовує по першому розряді. Такого пишного похорону Одеса ще не бачила. Шістдесят півчих ідуть перед жалобною процесією, на білих конях гойдаються чорні плюмажі. Після початку панахиди під’їжджає червоний автомобіль, з нього вилазять чотири грабіжники на чолі з Беней і підносять вінок з небачених троянд, потім приймають на плечі труна й несуть його. Над могилою Беня виголошує промову, а на закінчення просить усіх проводити до могили покійного Савелія Буциса. Уражені присутні слухняно випливають за ним. Кантора він змушує проспівати над Савкой повну панахиду. Після її закінчення все в жаху кидаються бігти. Тоді ж сидячий на цвинтарній стіні шепелявий Мойсейка вимовляє вперше слово «король». БАТЬКО Історія одруження Бени Лементу така. До молдаванського биндюжника й грабіжника Фроиму Гракові приїжджає його дочка Басячи, жінка велетенського росту, з величезними боками й щоками цегельного кольору. Після смерті дружини, що вмерла від пологів, Фроим віддав новонароджену тещі, що живе в Тульчині, і з тих пор двадцять років не бачив дочки. Її несподівана поява бентежить і спантеличує його. Дочка відразу береться за благоустрій будинку папаши. Велику й фигуристую Басю не обходять своєю увагою молоді люди з Молдаванки начебто сина бакалійника Соломончика Каплуна й сина контрабандиста Мони Артилериста. Басячи, проста провінційна дівчина, мріє про любов і заміжжя. Це зауважує старий єврей Голубчик, що займається сватовством, і ділиться своїм спостереженням із Фроимом Грачем, що відмахується від проникливого Голубчика й виявляється не прав. З того дня як Басячи побачила Каплуна, вона всі вечори проводить за воротами. Вона сидить на крамничці й шиє собі придане. Поруч із нею сидять вагітні жінки, що очікують своїх чоловіків, а перед її очами проходить рясне життя Молдаванки — «життя, набите сисними дитинами, що сохне ганчір’ям і шлюбними ночами, повними приміського шику й солдатської невтомності». Тоді ж Басі стає відомо, що дочка ломового візника не може розраховувати на гідну партію, і вона перестає називати батька батьком, а кличе його не інакше як «рудий злодій». Так триває доти, поки Басячи не зшила собі шість нічних сорочок і шість пар панталон з мереживними оборками. Тоді вона заплакала й крізь сльози сказала одноокому Фроиму Гракові: «Кожна дівчина має свій інтерес у жи
тті, і тільки одна я живу як нічний сторож при чужому складі. Або зробіть із мною що — небудь, папаша, або я роблю кінець свого життя…» Це робить враження на Грака: одягшись урочисто, він відправляється до бакалійника Каплунові. Той знає, що його син Соломончик не ладь з’єднатися з Баськой, але він знає й інше — що його дружина мадам Каплун не хоче Фроима Грака, як людина не хоче смерті. У їхній сім’ї вже кілька поколінь були бакалійниками, і Каплуни не хочуть порушувати традиції. Розстроєний, скривджений Грак іде додому й, нічого не говорячи дочки, що причепурився, лягає спати. Прокинувшись, Фроим іде до господарки постоялого двору Любке Козак і просить у неї ради й допомоги. Він говорить, що бакалійники сильно зажиріли, а він, Фроим Грак, залишився один і йому немає допомоги. Любка Козак радить йому звернутися до Бені Лементу, що холост і якого Фроим уже пробував на Тартаковском. Вона веде старого на другий поверх, де перебувають жінки для приїжджаючих. Вона знаходить Беню Лементу в Катюші й повідомляє його все, що знає про Баса й справи одноокого Грака. «Я подумаю», — відповідає Беня. До пізньої ночі Фроим Грак сидить у коридорі біля дверей кімнати, звідки лунають стогони й сміх Катюші, і терпляче чекає рішення Бени. Нарешті Фроим стукається у двері. Разом вони виходять і домовляються про придане. Сходяться вони й на тім, що Беня повинен взяти з Каплуна, винного в образі сімейної гордості, дві тисячі. Так вирішується доля зарозумілого Каплуна й доля дівчини Баси. ЛЮБКА КОЗАК Будинок Любки Шнейвейс, прозваною Любкой Козак, стоїть на Молдаванці. У ньому містяться винний льох, постоялий двір, вівсяна крамниця й голубник. У будинку, крім Любки, живуть сторож і власник голубника Евзель, куховарка й звідниця Песя — Миндл і керуючий Цудечкис, з яким зв’язане безліч історій. От одна з них — про те, як Цудечкис надійшов керуючим на постоялий двір Любки. Один раз він смаклеровал якомусь поміщикові молотарку й увечері повів його відсвяткувати покупку до Любке. Ранком виявилося, що поміщик, що переночував, утік, не заплативши. Сторож Евзель вимагає із Цудечкиса гроші, а коли той відмовляється, він до приїзду господарки замикає його в кімнаті Любки. З вікна кімнати Цудечкис спостерігає, як мучається Любкин немовля, не привчений до соски й потребуючий мамашенькиного молока, у той час як мамашенька його, за словами присматривающей за дитиною Песи — Миндл, «скакає по своїх каменоломнях, п’є чай з євреями в трактирі «Ведмідь», купує в гавані контрабанду й думає про свого сина, як про торішній сніг…». Старий бере на руки плачучої дитини, ходить по кімнаті й, розгойдуючись як цадик на молитві, співає нескінченну пісню, поки хлопчик не засипає. Увечері вертається з міста Любка Козак. Цудечкис лає неї за те, що вона прагне все захопити собі, а власне дите залишає без молока. Коли матроси — контрабандисти з корабля «Плутарх», у яких Любка торгує товар, ідуть п’яні, вона піднімається до себе в кімнату, де неї зустрічає докорами Цудечкис. Він приставляє дрібний гребінь до Любкиной грудей, до якої тягнеться дитина, і той, уколовшись, плаче. Старий же підсуває йому соску й у такий спосіб відучує дите від материнських грудей. Вдячна Любка відпускає Цудечкиса, а через тиждень він стає в неї керуючим