korotkij zmist nezvichajna prigoda yakogos gansu pfaalya po edgar - Шкільний Всесвіт

Незвичайна пригода якогось Гансу Пфааля

Надзвичайне подія відбулася в голландському місті Роттердамі. А саме: зібравшись на площі, городяни могли спостерігати наступну картину: з небесної далечіні опускався на землю повітряна куля. Склеєний зі старих газет, куля взагалі була дивної форми, скидаючись на ковпак, перекинутий верхівкою долілиць. Мало того, до фантастичної машини була привішена замість гондоли величезний капелюх з найширшими полями, і багато хто готові були посперечатися, що бачили її раніше. Вона, безсумнівно, належала скромному ремісникові Гансу Пфаалю, що таємниче исчезнули із трьома товаришами п’ять років тому.

Незвичайним був і пасажир. Товщина чоловічка зовсім не відповідала росту й надавала всій його фігурі надзвичайно безглуздий кулястий вид. Руки відрізнялися величезними розмірами; зморшкуваті й разом з тим пухкі щоки виділялися на особі, на якому були відсутні найменші ознаки вух.

Коли залишалося яких — небудь сто футів до землі, чоловічок заметушився, квапливо витягся з бічної кишені більшу записну книжку в сап’яновому плетінні й жбурнув її прямо до ніг бургомістра, що спостерігав за що відбувається. Уважаючи справу зробленим, аеронавт викинув за борт із полдюжины мішків, і незабаром куля, зникши за хмарами, зник навіки від здивованих поглядів роттердамцев.

Увага всіх звернулося до записної книжки, що повідала дивну історію Гансу Пфааля.

П’ять років тому Ганс Пфааль, погрязнув у боргах і втративши надію з ними розплатитися, вдався у відчай і всерйоз вирішив покінчити з життям, щоб позбутися від нестерпних кредиторів. Один раз, безцільно бродячи по самих глухих вулицях, він випадково заблукав у крамницю букініста й розкрив першу книгу, що попалася, оказавшуюся трактатом по теоретичній астрономії. Книга зробила величезне враження на Пфааля, і кілька днів він провів у читанні книг по астрономії й механіці, немов виношував якусь ідею. Так воно й було. Устав від життя на Землі, Ганс Пфааль сподівався знайти спокій на Місяці.

За допомогою дружини й трьох кредиторів, що встигли в достатньому ступені набриднути йому, Пфааль підготовляє все до відльоту. Причому кредиторам він не говорить про те, куди летить, запевняючи лише, що це послужить поверненню боргу, а із дружини бере клятву зберігати все в таємниці. Коли куля нарешті готова до польоту, Пфааль і троє кредиторів уночі в глухому місці наповнюють його газом, досі ніким не випробуваним (назви Пфааль не повідомляє). Хитрим маневром він відволікає увагу кредиторів, перерізує мотузки, що з’єднують повітряну кулю із земною поверхнею, і, заплигнувши в кошик, навіки прощається із Землею.

Треба відзначити, що початок шляхи Пфааль провів не в самій підходящій для довгої подорожі позі. Коли куля піднялася в повітря, пролунав оглушливий вибух (у результаті якого й загинули троє «товаришів» Пфааля), і Пфааль, не удержавшись у кошику, випав назовні. Благо ноги його заплуталися в мережах, і він тільки завис долілиць головою (пролетівши, однак, у такому положенні досить тривалий період часу), інакше його первісне прагнення покінчити з життям неодмінно увінчалося б успіхом. До ранку Пфааль нарешті забрався в кошик і, оглянувши кулю, переконався, що той у повному порядку. Куля продовжувала підніматися з достатньою швидкістю й незабаром мандрівник виявився за хмарами.

Постійно випробовуючи припадки ядухи, Пфааль був змушений приступитися до налагодження конденсатора. До цього часу він досяг достатньої висоти — звідси відкривався чудовий вид. До заходу, до півночі й до півдня, наскільки міг охопити око, розстелялася нескінченна гладь океану, що здобувала з кожною мінутою усе більше яскравий блакитний відтінок. На сході вимальовувалася Великобританія, все Атлантичне узбережжя Франції й Іспанії й частина північної окраїни Африканського материка.

Спочатку Пфааля здивувала гадана ввігнутість земної поверхні, але, подумавши, він зміркував, що не досяг ще тої висоти, коли зникне зорова ілюзія.

Перша ніч, проведена Пфаалем у повітрі, безсумнівно, залишала бажати кращого. Для того щоб остаточно не задихнутися, йому доводилося раз у годину наповнювати свою камеру (тільки так можна назвати приміщення, що він собі спорудив з каучукової мішковини) розрідженим повітрям, що, втягуючись через трубку конденсатора, згущався й ставав придатним для подиху. Щоб просипатися точно щогодини, многомудрый Пфааль спорудив хитромудрий прилад, що у потрібний час проливав йому на голову кілька крапель холодної води.

Так день за вдень наближався він до Місяця. Усе далі ставала Земля, і усе чіткіше й чіткіше розрізняв він контури нічного супутника рідної планети. Ніяких ознак води або суши не було видно, — тільки тьмяні, мінливі плями так тропічний екваторіальний пояс.

На дев’ятнадцятий день польоту Ганс Пфааль благополучно завершив подорож — без сумніву, саме незвичайної й самої чудове із всієї подорожей, коли — або доконаними, початими або задуманих жителями Землі.

Наприкінці свого послання Пфааль повідомляє, що може повідомити Астрономічне суспільство безліч цікавих відомостей — про клімат місяця, про дивні коливання температури, про постійне переміщення вологи, про населення, його звичаях, вдачах, політичних установах; про особливу фізичну організацію тутешніх мешканців, про їхню потворність, відсутність вух; про їхній спосіб спілкування, що заміняє дарунок слова, якого позбавлені місячні жителі. За ці й інші відомості, про які він умовчує, Ганс Пфааль вимагає винагороди, а також прощення за вбивство трьох кредиторів.

Завершуючи послання, Пфааль інформує громадськість, що лист до них доставить житель Місяця.

У примітці видавець застерігає легковірних читачів: їм не слід приймати на віру вигадки Пфааля, що демонструє у своєму листі багату фантазію й безперечну дотепність

Додав: