korotkij zmist na viprobuvannyax ventcel po - Шкільний Всесвіт

Конструктора Ліду Ромнич, на відміну від офіцерів і генералів, селять у недорогому готелі барачного типу разом із двома жінками; одна з них, життєлюбна Лора Сундукова, небайдужа до Теткину. Скворцову ж дуже симпатична Ліда, вона здається йому «самодостатньою жінкою», і він починає за нею доглядати. Хоча й у Ліди чоловік і син, і в Скворцова дружина й син, вони випробовують взаємну симпатію. Ліда ж прагне «поженити» Лору й Теткина.

Місцевий художник, майор Тисячний, запрошує всіх на свої іменини. Шпаків ухаживет за Лідою Ромнич, ретельно обмірковуючи кожне слово й дивлячись на її посмішку й очі, «смутні, як у тушканчика»; сильно випив Теткин під тиском Ліди робить речення Лоре й обіцяє всиновити двох її дітей, а генерал Сивере поводиться необережно: вільно говорить про в’язницю, про те, що одного професора посадили. Потім і в Ліди, і в Скворцова з’явиться дивне відчуття, що за цією гультяйською манерою Сиверс приховує глибоку тривогу й непевність у собі, що з ним діється щось негарне, але так і не найдеться в них часу й слів поговорити з ним, задати «просте людське питання «Що з вами?» Пізніше з’ясовується, що майор Тисячний — донощик: розігравши перед гістьми п’яного, після їхнього відходу він моментально тверезіє, виймає з письмового стола папку й записує: «За сьогоднішній вечір генерал С. чотири рази проявляв об’єктивізм…» Ліда Ромнич вражає навколишньою своєю серйозністю, розумом (саме вона сконструювала сталевий циліндр — мішень для підривних випробувань) і загостреним почуттям справедливості

Наприклад, її обурює такий випадок: посередині площі от уже кілька днів лежить і виливає дурний захід дохлий собака. Ліда йде скаржитися до генерала Гиндину, старому, самотньому, хворому людині. Він безумно радий її приходу, відразу виконує її прохання, довго розмовляє з нею. Ліда почуває, що генерал нездоровий, і дійсно він незабаром попадає в лікарню із третім інфарктом, де й умре, пішовши з життя раніше свого батька… А тим часом життя йде своєю чергою, і наступає час випробувань

Стрілянина йде по фюзеляжі літака, однак через сильний вітер, характерного для цих місць, ніяк не вдається потрапити в мету. Нарешті Шпаків попадає в баки, але взрыватель не спрацьовує. Щоб «зберегти коштовну мішень», Шпаків вирішує витягти й знешкодити снаряд. З ним іде й легковажний Теткин. Але їхня спроба не вдається: відбувається вибух, і в результаті Теткин одержує поранення

Лора й Ліда доглядають за ним. Поранення Теткина ще більше зближає його з Лорой, і вони остаточно вирішують одружитися. Наступає перше серпня — останній день відрядження. Майор Шпаків упаковує речі й збирається поголитися. У цей момент до нього раптом заходить Ліда Ромнич — попрощатися. Від несподіванки Шпаків ріже щоку бритвою

Виявляється, Ліда не їде, а залишається подольше. Розстаються вони смутно й швидко. Шпаків летить додому й все думає, думає — найбільше, звичайно, про Ліду Ромнич, а також про дивного генерала Сиверсе й ще про те, що якби Теткин у ході випробувань загинув, те це була б «провина — ух, яка провина!». Взагалі Шпаків раптово починає шкодувати про щось, що не вдалося сказати або зробити. Раніше він «якось переконаний був, що життя нескінченне й кожна помилка поправна

А сьогодні зрозумів, і навіть не зрозумів, а шкірою відчув, що життя кінцеве, дуже навіть кінцева, і в ній усяке лико в рядок. Незабаром повернеться офіцер Шпаків додому, де чекає його добра, вічно любляча й вічно, що чекає дружина. От уже й рідна квартира…

У прихожую вийшла дружина — «маленька, пухка, із гладко зачесаними назад волоссями. Опуклі очі сіяли дитячою радістю. Здивовано дивлячись йому в щоку, вона витерла руки фартухом і сказала тонко, на одному подиху: «Поголився, поквапився, порізався».