korotkij zmist moskva 2042 vojnovich v - Шкільний Всесвіт

Живучий у Мюнхені російський письменник — емігрант Віталій Карцев у червні 1982 р. одержав можливість виявитися в Москві 2042 р. Готуючись до поїздки, Карцев зустрів свого однокашника Лешку Букашева. Букашев зробив у СРСР кар’єру по лінії КДБ. Було схоже на те, що зустріч їх не випадкова й що Букашев знає про незвичайну поїздку Карцева. У розпал зборів Карцеву подзвонив ще один старий московський приятель Леопольд (або Лео) Зильберович і велів негайно їхати в Канаду. Дзвонив Зильберович із доручення Цим Симыча Карнавалова. У свій час саме Лео відкрив Карнавалова як письменника. Цим Симыч, у минулому зек, працював тоді опалювачем у дитсадку, вів аскетичний спосіб життя й писав з ранку до ночі. Їм був задуманий фундаментальний твір «Більша зона» у шістдесят томів, які сам автор називав «брилами». Незабаром після того як Карнавалова «відкрили» у Москві, він став друкуватися за кордоном і миттєво придбав популярність. Вся радянська влада — міліція, КДБ, Союз письменників — вступила з ним у боротьбу. Але заарештувати його не могли, не могли й вислати: пам’ятаючи історію із Солженицыным, Карнавалів звернувся до усього світу із проханням не приймати його, якщо «заглотчики» (так він називав комуністів) випхають його насильно. Тоді влади не залишалося нічого іншого, як просто виштовхнути його з літака, що пролітав над Голландією. Зрештою Цим Симыч оселився в Канаді у власному маєтку, названому Втішне, де все було заведено на російський лад: їли щи, кашу, жінки носили сарафани й хустки. Сам хазяїн на ніч заучував словник Даля, а з ранку репетирував урочистий в’їзд у Москву на білому коні. Карцеву Карнавалів доручив взяти в Москву тридцять шість уже готових «брил» «Великої зони» і лист «Майбутнім правителям Росії». І Карцев відправився в Москву майбутнього. На фронтоні аеровокзалу він першою справою побачив п’ять портретів: Христа, Маркса, Энгельса, Леніна… П’ятий був чомусь схожий на Лешку Букашева. Пасажирів, що прилетіли разом з Карцевым, швидко завантажили в бронетранспортер люди з автоматами. Карцева вояка не торкнули. Його зустрічала інша група військових: троє чоловіків і дві жінки, які представилися як члени ювілейного П’ятикутника. З’ясувалося, що П’ятикутнику доручено підготувати й провести столітній ювілей письменника Карцева, оскільки він є класиком попередньої літератури, добутку якого вивчають у предкомобах (підприємствах комуністичного навчання). Карцев абсолютно нічого не розумів. Тоді, що зустрічали дами, далечіні Карцеву деякі подальші пояснення. Виявилося, що в них у результаті Великої Серпневої комуністичної революції, здійсненої під керівництвом Гениалиссимуса (скорочене звання, тому що їхній Генеральний секретар має військове звання Генералісимуса й відрізняється від інших людей всебічною геніальністю), стала можливим побудова комунізму в одному окремо взятому місті. Їм стала МОСКОРЕП (колишня Москва). І тепер Радянський Союз, будучи в цілому соціалістичним, має комуністичну серцевину. Для виконання програми побудови комунізму Москва була обнесена шестиметровой огорожею з колючим дротом зверху й охоронялася автоматичними стріляючими установками. Зайшовши в кабесот (кабінет природних відправлень, де довелося заповнити бланк про «здачу продукту вторинного»), Карцев ознайомився там з газетою, надрукованої у вигляді рулону. Прочитав, зокрема, указ Гениалиссимуса про перейменування ріки Клязьми в ріку ім’я Карла Маркса, статтю про користь ощадливості й багато чого іншого в тім же роді. Ранком автор прокинувся в готелі «Комуністична» (колишня «Метрополь») і по сходам (на ліфті висіла табличка «Спускоподъемные потреби тимчасово не задовольняються») спустився у двір. Там пахнуло, як у нужнику. У дворі вилася черга до кіоску, і люди, що стояли в ній, тримали в руках бидончики, каструлі й нічні горщики. «Що дають?» — поцікавився Карцев, «Не дають, а здають, — відповіла коротконога тетенька. — Як це чого? Говно здають, що ж ще?» На кіоску висів плакат: «Хто здає продукт вторинний, той забезпечується відмінно». Письменник гуляв по Москві й безперервно дивувався. На Червоній площі були відсутні собор Василя Блаженного, пам’ятник Минину з Пожарським і Мавзолей. Зірка на Спаській вежі була не рубінова, а бляшана, а Мавзолей, як з’ясувалося, разом з тим, хто в ньому лежав, продали якомусь нафтовому магнатові. По тротуарах ішли люди у військових одягах. Автомобілі були в основному парові й газогенераторні, а більше — бронетранспортери. Словом, картина вбогості й занепаду. Перекусити довелося
в прекомбінаті (підприємство комуністичного харчування), на фасаді якого висів плакат:. «Хто здає продукт вторинний, той харчується відмінно». У меню значилися щи «Лебідонька» (з лободи), свинина вегетаріанська, кисіль і вода натуральна. Свинину Карцев є не смог: будучи первинним продуктом, пахнула вона, приблизно як вторинний. На місці ресторану «Арагві» містився державний експериментальний публічний будинок. Але там письменника чекало розчарування. З’ясувалося, що для клієнтів із загальними потребами передбачене самообслуговування. Поступово з’ясувалося, що верховний П’ятикутник установив для Карцева підвищені потреби, а місця, куди він випадково попадав, призначалися для коммунян потреб загальних. Режим почасти благоволив до нього тому, що Гениалиссимус дійсно виявився Лешкой Букашевым. Скрізь, де бував Карцев, йому зустрічалося написане на стінах слово «ЦИМ». Робили ці написи так звані симиты, тобто супротивники режиму, що чекають повернення Карнавалова в якості пануючи. Карнавалів не вмер (хоча машина часу й закинула Карцева на шістдесят років уперед), він був заморожений і зберігався у Швейцарії. Комуністичні правителі стали втолковувати Карцеву, що мистецтво не відбиває життя, а перетворює її, точніше, життя відбиває мистецтво, і тому він, Карцев, повинен викреслити Карнавалова зі своєї книги. Заодно дали почитати авторові саму цю його книгу, написану їм у майбутньому й тому їм ще не читану (і навіть неписану). Але автор був стійок — він не погодився викреслити свого героя. Тим часом учені розморозили Карнавалова, він урочисто в’їхав у Москву на білому коні (населення й війська, що озвіріли від убогості, безперешкодно переходили на його сторону, попутно самосудом страчуючи заглотчиков) і встановив монархію на території колишнього Радянського Союзу, включаючи Польщу, Болгарію й Румунію як губернії. Замість механічних засобів пересування новий монарх увів живу тяглову силу, науки замінив вивченням Закону Божого, словника Даля й «Великої зони». Увів тілесні покарання, наказав чоловікам носіння борід, а жінкам — богобоязливість і скромність. Автор же Карцев полетів у Мюнхен 1982 року й сів там складати цю саму книгу

Додав: