korotkij zmist milij drug mopassan g chast 1 - Шкільний Всесвіт

Жорж Дюруа, син заможних селян, власників кабачка, по примсі природи наділений щасливою зовнішністю. Він стрункий, високий, білявий, у нього дивовижні вуси… Він дуже подобається жінкам, і він у Парижу. Але в нього в кишені три франки, а платня буде тільки через два дні. Йому пекуче, йому хочеться пива… Дюруа шляється по Парижеві й чекає випадку, що адже повинен же представитися? Випадок — це, швидше за все, жінка. Так і буде. Всі його випадки відбудуться від жінок… А поки що він зустрічає Форестье. baskets noires Asics Lyte Jogger

Вони разом служили в Алжирі. Жорж Дюруа не захотів бути першим у селі й спробував щастя у військовій службі. Два роки він грабував і вбивав арабів. За цей час у нього з’явилася звичка ходити, випнувши груди, і брати те, що хочеться. І в Парижу можна випинати груди й штовхати перехожих, але тут не прийняте добувати золото з револьвером у руці.

А товстий Форестье превстиг: він журналіст, він заможна людина, вона добросердий — пригощає старого друга пивом і радить зайнятися журналістикою. Він запрошує Жоржа назавтра обідати й дає йому два луїдори (сорок франків), щоб той міг взяти напрокат пристойний костюм.

Із цього всі й почалося. У Форестье, виявляється, є дружина — витончена, досить гарненька блондинка. Є її подруга — пекуча брюнетка г — жа де Марель із маленькою дочкою. Подарував г — н Вальтер, депутат, багатій, видавець газети «французьке життя». Відразу відомий фейлетоніст і ще знаменитий поет… А Дюруа не вміє звертатися з вилкою й не знає, як бути із чотирма келихами… Але він швидко орієнтується на місцевості. І от — ах, як до речі! — розмова пішла про Алжир.

Жорж Дюруа вступає в розмову, як у холодну воду, але йому задають питання… Він у центрі уваги, і дами не зводять із його око! А Форестье, друг Форестье, не упускає момент і просить дорогого патрона г — на Вальтера взяти Жоржа на службу в газету… Ну, це подивимося, а поки Жоржу замовлені два — три нариси про Алжир. І ще: Жорж приручив Лорину, маленьку дочку г — жи де Марель. Він поцілував дівчинку й качає її на коліні, і мати здивована й говорить, що г — н Дюруа непереборно.

Як щасливо все зав’язалося! А всі тому, що він такий красень і молодець… Залишилося тільки написати цей чортовий нарис і завтра до трьох годинників принести його г — ну Вальтерові.

И Жорж Дюруа сідає за роботу. Старанно й красиво виводить він на чистому аркуші заголовок: «Спогаду африканського стрільця». Цю назву підказав г — жа Вальтер. Але далі справа не йде. Хто ж знав, що одна справа бовтати за столом з келихом у руці, коли дами не зводять із тебе око, і зовсім інша справа — писати! Диявольська різниця… Але нічого, ранок вечора мудренее.

Але й ранком всі не так. Зусилля даремні. І Жорж Дюруа вирішує просити про допомогу друга Форестье. Однак Форестье поспішає в газету, він відсилає Жоржа до своєї дружини: вона, мол, допоможе не гірше.

Г — Жа Форестье посадила Жоржа за стіл, вислухала його й через чверть години початку диктувати статтю. Удача несе його. Стаття надрукована — яке щастя! Він прийнятий у відділ хроніки, і нарешті — те можна навіки покинути ненависну контору Північної залізниці. Жорж робить все правильно й точно: спершу одержав у касі платня за місяць, а вуж потім обхамил на прощання начальника — одержав задоволення.

Одне недобре.