korotkij zmist lyubov pid v yazami pro 039 nila po - Шкільний Всесвіт

Дія відбувається в Новій Англії на фермі Эффраима Кэбота в 1850 р. Навесні старий Кэбот зненацька кудись їде, залишивши ферму на синів — старших, Симеона й Питера (їм під сорок), і Эбина, породженого в другому шлюбі (йому біля двадцяти п’яти). Кэбот — груба, сувора людина, сини бояться й потай ненавидять його, особливо Эбин, що не може простити батькові, що той перевів його улюблену матір, навантажуючи непосильною роботою. Батько відсутній два місяці. Бродячий проповідник, що прийшов у сусідню з фермою село, приносить звістка: старий Кэбот знову женився. По слухах, нова дружина молода й гарна собою

Звістка спонукує Симеона й Питера, що давно марять каліфорнійським золотом, піти з будинку. Эбин дає їм на дорогу грошей за умови, що вони підпишуть документ, у якому відречуться від прав на ферму. Ферма спочатку належала покійній матері Эбина, і той завжди думав про неї як про своєї — вперспективе.

Тепер з появою в будинку молодої дружини виникає погроза, що все дістанеться їй. Абби Пэтнем — миловидних, повна сил тридцатипятилетняя жінка, особа її видає пристрасність і чуттєвість натури, а також упертість. Вона в захваті від того, що стала господаркою землі й будинку. Абби із захватом вимовляє «моє», говорячи пр всім це. На неї роблять велике враження краса й молодість Эбина, вона пропонує парубкові дружбу, обіцяє налагодити його відносини з батьком, говорить, що може зрозуміти його почуття: на місці Эбина вона теж насторожено зустріла б нової людини

Їй довелося в житті нелегко: осиротівши, вона повинна була працювати на чужих людей. Вийшла заміж, але чоловік виявився алкоголіком, а дитина вмерла. Коли вмер і чоловік, Абби навіть зраділа, думаючи, що знову знайшла волю, але незабаром зрозуміла, що вільно тільки гнути спину в чужі будинках

Речення Кэбота здалося їй чудесним порятунком — тепер вона може трудитися хоча б у власному будинку. Пройшло два місяці. Эбин по вуха закоханий в Абби, його болісно тягне до неї, але він бореться з почуттям, грубить мачусі, ображає її. Абби не ображається: вона догадується, яка битва розвертається в серце парубка. Ти противишся природі, говорить вона йому, але та бере своє, «змушує тебе, як ці дерева, як ці в’язи, прагнути до кого — небудь». Любов у душі Эбина переплетена з ненавистю до незваної гості, що претендує додому й ферму, які він уважає своїми

Власник у ньому перемагає чоловіка. Кэбот на старості років розцвів, помолодів і навіть трохи зм’якшився душею. Він готовий виконати будь — яке прохання Абби — навіть вигнати з ферми сина, якщо вона того побажає. Але Абби найменше цього хоче, вона жагуче прагне до Эбину, мріє про нього. Усе, що їй потрібно від Кэбота, — це гарантію, що після смерті чоловіка ферма перейде до неї. Якщо в них народиться син, так і буде, обіцяє їй Кэбот і пропонує помолиться про народження спадкоємця. Думка про сина глибоко поселяється в душі Кэбота.

Йому здається, що жодна людина не зрозуміла його за все життя — ні дружини, ні сини. Він не гнався за легкою наживою, не шукав солодкого життя — інакше навіщо б йому залишатися тут, на каменях, коли він з легкістю міг улаштуватися на чорноземних лугах. Ні, бачить Бог, він не шукав легкого життя, і ферма його по праву, а всі розмови Эбина про те, що вона належала його матері, — дурниця, і якщо Абби народить сина, він з радістю все залишить йому. Абби призначає Эбину побачення в кімнаті, що при житті займала його матір. Спочатку це здається юнакові блюзнірством, але Абби запевняє, що мати тільки хотіла б його щастя

Їхня любов стане помстою матері Кэботу, що повільно вбивав її тут, на фермі, а помстившись, вона нарешті зможе спокійно відпочивати там, у могилі. Губи закоханих зливаються в жагучому поцілунку… Проходить рік. У будинку Кэботов гості, вони прийшли на свято на честь народження в хазяїв сина

Кэбот п’яний і не зауважує єхидних натяків і відвертих глузувань. Селяни підозрюють, що батько маляти — Эбин: з тих пор як у будинку оселилася молода мачуха, він зовсім закинув сільських дівчин. Эбина на святі немає — він прокрався в кімнату, де коштує колыбелька, і з ніжністю дивиться на сина

У Кэбота відбувається важлива розмова з Эбином. Тепер, говорить батько, коли в них з Абби народився син, Эбину потрібно подумати про одруження — щоб було де жити: ферма — те дістанеться молодшому братові. Він, Кэбот, дав Абби слово: якщо та народить сина, те всі після його смерті перейде до них, а Эбина він прожене. Эбин підозрює, що Абби вела з ним нечесну гру й спокусила спеціально, щоб зачати дитини й відняти його власність

А він — те, дурень, повірив, що вона його дійсно любить. Все це він обрушує на Абби, не слухаючи її пояснень і запевнень у любові. Эбин клянеться, що завтра ж ранком виїде звідси — до чорта цю прокляту ферму, він однаково розбагатіє й тоді повернеться й відбере в них усе. Перспектива втратити Эбина приводить Абби вужас.

Вона готова на всі, тільки б Эбин повірив в ee любов. Якщо народження сина вбило його почуття, відняло в неї єдину чисту радість, вона готова зненавидіти безневинної дитини, незважаючи на те що вона його мати. На наступний ранок Абби говорить Эбину, що стримала слово й довела, що любить його найбільше на світі. Эбину нікуди не потрібно йти: їхнього сина більше ні, вона вбила його. Адже улюблений сказав, що, якби дитини не було, усе залишилося б по — давньому.

Эбин вражений: він зовсім не бажав смерті маляти. Абби неправильно його зрозуміла. Вона вбивця, продалася дияволові, і немає їй прощення. Він зараз же йде до шерифа й все розповість — нехай ee поведуть, нехай замкнуть у камері. Ридаюча Абби повторює, що вчинила злочин заради Эбина, вона не зможе жити в розлуці з ним. Тепер нема рації що — небудь приховувати, і Абби розповідає чоловікові, що прокинувся, про роман з Эбином і про те, як вона вбила їх сина

Кэбот у жаху дивиться на дружину, він уражений, хоча й раніше підозрював, що в будинку діється негарне. Дуже вже тут було холодно, тому його так і тягло в хлів, до корів. А Эбин — слабак, він, Кэбот, ніколи не пішов би доносити на свою жінку…

Эбин виявляється на фермі раніше шерифа — він всю дорогу біг, він страшно кається у своєму вчинку, за останню годину він зрозумів, що сам у всім винуватий і ще — що безумно любить Абби. Він пропонує жінці бігти, але та тільки сумно качає головою: їй треба надолужити свій гріх. Добре, говорить Эбин, тоді він піде у в’язницю разом з нею — якщо він розділить із нею покарання, то не буде почувати себе таким самотнім. шериф, Що Під’їхав, веде Абби й Эбина.

Зупинившись на порозі, він говорить, що йому дуже подобається їхня ферма. Відмінна земля!