korotkij zmist krixta caxes po prozvannyu cinnober gofman e t - Шкільний Всесвіт

У маленькій державі, де правил князь Деметрий, кожному жителеві надавалася повна воля в його починанні. А феї й маги над усе ставлять тепло й волю, так що при Деметрий безліч фей із чарівної країни Джиннистан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смерті Деметрия його спадкоємець Пафнутій задумав увести у своїй батьківщині освіта. Подання про освіту були в нього самі радикальні: будь — яку магію варто скасувати, феї зайняті небезпечним чаклунством, а найперша турбота правителя — розводити картоплю, саджати акації, вирубувати лісу й прищеплювати віспу. Така освіта в лічені дні засушило квітучий край, фей вислали в Джиннистан (вони не занадто пручалися), і залишитися в князівстві вдалося тільки феї Розабельверде, що вмовила — таки Пафнутія дати їй місце канониссы в притулку для шляхетних дівиць.

Ця — Те добра фея, володарка квітів, побачила один раз на курній дорозі заснулу на узбіччі селянку Лізу. Ліза верталася з лісу з кошиком хмизу, несучи в тім же кошику свого виродка сина на прізвисько крихта Цахес. У карлика огидна стареча мордочка, ніжки — прутики й павукові ручки. Пошкодувавши злісного виродка, фея довго розчісувала його поплутані волосся… і, загадково посміхаючись, зникла. Коштувало Лізі прокинутися й знову рушити в шлях, їй зустрівся місцевий пастор. Він отчого — те зачарувався виродливим крихіткою й, повторюючи, що хлопчик чудо як гарне собою, вирішив взяти його на виховання. Ліза й рада була позбутися від тягаря, не розуміючи толком, чим її виродок став глянуться людям.

Тим часом у Керепесском університеті вчиться молодий поет Бальтазар, меланхоличный студент, закоханий у дочку свого професора Моша Терпина — веселу й чарівну Кандиду. Мош Терпин одержимо древнегерманским духом, як він його розуміє: ваговитість у сполученні з вульгарністю, ще більш нестерпної, чим містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар ударяється в усі романтичні дивацтва, настільки властиві поетам: зітхає, бродить на самоті, уникає студентських гулянок; Кандида ж — втілене життя й веселість, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, досить приємний і забавний студент — поклонник.

Тим часом у зворушливий університетський заповідник, де типові бурші, типові просвітителі, типові романтики й типові патріоти персоніфікують хвороби германського духу, вторгається нова особа: крихта Цахес, наділений чарівним дарунком залучати до себе людей. Затесавшись у будинок Моша Терпина, він зовсім зачаровує і його, і Кандиду. Тепер його кличуть Циннобер. Коштує комусь у його присутності прочитати вірші або дотепно виразитися — всі присутні переконані, що це заслуга Циннобера; коштує йому мерзотно занявкати або спіткнутися — винний неодмінно виявляється хтось із інших гостей. Усі захоплюються добірністю й спритністю Циннобера, і лише два студенти — Бальтазар і його друг Фабиан — бачать все каліцтво й злість карлика. Меж тим йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника по особливих справах — і все це обманом, тому що Циннобер умудрявся привласнювати собі заслуги достойнейших. Трапилося так, що у своїй кришталевій кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап’ятах Керпес відвідав доктор Проспер Альпанус — маг, що мандрує інкогніто. Бальтазар відразу визнав у ньому мага, Фабиан же, зіпсований освітою, спочатку сумнівався; однак Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера в магічному дзеркалі. З’ясувалося, що карлик — не чарівник і не гном, а звичайний виродок, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив без праці, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив фею, що склав гороскоп на карлика й що Цахес — Циннобер може найближчим часом погубити не тільки Бальтазара й Кандиду, але й все князівство, де він зробився своєю людиною при дворі. Фея примушена погодитися й відмовити Цахесу у своєму заступництві — тим більше що чарівний гребінь, яким вона розчісували його кучері, Альпанус хитро розбив. У тім — раз у раз, що після цих розчісувань у голові в карлика з’являлися три огнистих волоски. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його пороки — іншим, і лише деякі бачили правду. Волоски належало вирвати й негайно спалити — і Бальтазар із друзями встиг зробити це, коли Мош Терпин уже влаштовував заручини Циннобера з Кандидой. Грім гримнув; усі побачили карлика таким, який він був. Їм грали, як м’ячем, його пинали ногами, його викинули з будинку, — у дикій злості й жаху біг він у свій розкішний палац, що подарував йому князь, але сум’яття в народі росло неостановимо. Усі почули про перетворення міністра. Нещасний карлик умер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красавчика. Не забула вона й мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі в Лізи виріс такої дивовижний і солодкий лук, що її зробили особистою постачальницею освіченого двору. А Бальтазар з Кандидой зажили щасливо, як і слід жити поетові із красунею, яких при самому початку життя благословив маг Проспер Альпанус.

Додав: